Постанова 4803 № 212/6019/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4683/23 Справа № 212/6019/22 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2023 року, ухваленого суддею Ведяшкіною Ю.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні), ВСТАНОВИВ У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька на виробництві. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його батька, без утримання податку з доходів фізичних осіб та всіх інших обов`язкових платежів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що являється сином ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2, під час виконання трудових обов`язків на ш. "Гвардійська" Криворізького державного залізорудного комбінату, загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно до Акту про нещасний випадок, - нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом. Вважає, що вина відповідача полягає в тому, що підприємство не створило для працівників безпечні умови праці. Внаслідок смерті батька зазнав моральних страждань, які оцінює в 500 000 грн., які полягали в тому, що він втратив близьку для себе людину коли йому було 10 років, внаслідок чого зазнав порушень душевної рівноваги, втратив соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо нього. За життя батько завжди був для нього опорою в організації життя, побуту, виховував його як чоловіка. Батько позивача загинув з вини відповідача у такий особливий для позивача час, коли він потребував особливої батьківської опіки і виховання, оскільки саме в цей час мало б відбуватись становлення позивача як чоловіка і участь в цьому батька мало б стати вкрай важливою. Весь підлітковий вік і початок дорослого життя провів без належного батьківського чоловічого виховання, внаслідок чого був позбавлений можливості отримувати позитивні емоції від життя, турботу, допомогу в організації життя та побуту, у вихованні, в тому числі матеріальне забезпечення, які отримував до смерті батька. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька на виробництві задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень. Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити оскаржуване судове рішення, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача до заявлених у позові вимог, тобто до 500 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Сторона позивача вважає, що судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок смерті батька на виробництві зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо нього. Вказує, що неможливо надати грошову оцінку такій безповоротній втраті, яка назавжди змінила в гіршу сторону життя позивача. Жодна сума грошових коштів не зможе замінити позивачу батька, однак, оскільки моральна шкода підлягає грошовій оцінці, то позивач вважає за доцільне оцінити її в 500 000 грн. Сторона позивача вважає, що судом першої інстанції не було враховано принцип розумності та справедливості, стан здоров`я позивача, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних страждань від смерті батька, істотність вимушених змін в життєвих стосунках. Також сторона позивача не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування положень закону України №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», які набрали чинності 23.05.2020 року та вказує на те, що оскільки у даній справі мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків, внаслідок смерті батька на виробництві, тобто заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду, спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок смерті батька. У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, відповідач АТ «Криворізький залізорудний комбінат» повністю погоджується з прийнятим судовим рішенням, вважає його обґрунтованим та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача Мотуза О.В. , який у повному обсязі підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача до заявлених у позові вимог, представника відповідача Некрасову К.О. , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони позивача з викладених у відзиві підстав, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 (а.с.6). ОСОБА_2 працював на шахті «Гвардійська» Криворізького державного залізорудного комбінату, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», машиністом навантажувальної машини, стаж робити за професією, під час якої стався нещасний випадок 4 роки (а.с.7-8). ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків на ш.«Гвардійська» Криворізького державного залізорудного комбінату державної акціонерної компанії «Укррудпром» Міністерства промислової політики України стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, про що складено Акт № 15 від 23.11.1999 року, відповідно до якого нещасний випадок стався за таких обставин: ІНФОРМАЦІЯ_2 в другу зміну за завданням начальника дільниці №12 ОСОБА_5 гірничим майстром ОСОБА_6 було видано наряд машиністу навантажувальної машини ОСОБА_2 на прибирання гірничої маси, випущеної на підошву виробки під люком АШЛ, навантажувальної машини ППН 3 в вагони в орт-заїзді 228 гор.1110м., гірничоробочому очисного забою з правом ведення вибухових робіт та управління електровозом ОСОБА_7 - на управління електровозом з вагонами, з метою навантаження в них гірничої маси та ведення вибухових робіт в кінці зміни. Прохідникам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншим - ведення робіт по проходженні вироботок. На початку зміни об 11 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 підготували навантажувальну машину, електровоз з вагонами та приступили до прибирання гірничої маси. В процесі роботи були завантажені гірничою масою два вагони та виставлені в північний польовий штрек. За свідченнями ОСОБА_7 при завантаженні третього вагону ОСОБА_2 зупинив навантажувальну машину, підійшов до ОСОБА_7 та дав команду подати вагон до місця навантаження. Після цього ОСОБА_2 підійшов до навантажувальної машини. ОСОБА_7 сів в електровоз і не подавши попереджувальний звуковий сигнал, не переконавшись у місці знаходження ОСОБА_2 , почав рух складом в сторону навантажувальної машини. Почувши крик, він зупинив склад і від`їхав назад. Вийшовши з електровозу і підійшовши до ППН3, ОСОБА_7 побачив травмованого ОСОБА_2 , лежачого на габаритній стороні орт-заїзду біля навантажувальної машини. Прибувши до місця події ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7. Доставили ОСОБА_2 до стволу шахти, де фельдшером медпункту йому була надана медична допомога. Після цього його вивезли на поверхню шахти. Автомобілем швидкої допомоги ОСОБА_2 був доставлений у 8-му міську лікарню, де під час операції, в 18 годин 30 хвилин помер. Комісія, оглянувши місце нещасного випадку, вивчивши технічну документацію, опитавши свідків, ознайомившись з висновками експертної комісії та судово-медичної експертизи, дійшла висновків: електровоз типу К14 №11 був випущений на лінію з несправною звуковою сигналізацією; рухомий склад був приведений в рух без подачі попереджувального сигналу і знаходження машиніста навантажувальної машини в безпечному місці, внаслідок чого ОСОБА_2 був притиснутим рухомим вагоном до навантажувальної машини (а.с.9). Комісія дійшла висновку, що причина нещасного випадку: приведення в рух рухомого складу без попереджувального сигналу і перебування машиніста навантажувальної машини в небезпечній зоні, а також низька трудова дисципліна серед працівників шахти. (а.с.7-8). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Тернівської районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.11.1999 року (а.с.15). Згідно Додатку №2 до Акту Форми Н-1 №15 від 23.11.1999 року особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці є гірник очисного забою ОСОБА_7 , гірничий майстер ОСОБА_6 , енергетик цеху ОСОБА_10 , начальник цеху ОСОБА_5 , в.о. головного інженера шахти ОСОБА_11 . Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 керувався нормами статей 23, ч.1 ст.1167, ч.2 ст.1168 ЦК України, 153 , 273 КЗпП України, ст.440-1 ЦК Української РСР в редакції 1963 року та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, затверджених Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, в редакції станом на 1993 рік й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану смертю батька на виробництві. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з засад розумності, виваженості та справедливості, та врахував, характер та обсяг душевних страждань позивача, у зв`язку зі смертю близької людини, той факт, що дійсно позивач є сином померлого; наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю батька, час, що пройшов з моменту смерті близької людини та до моменту звернення до суду, та визначив до стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень, з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. з урахуванням податків і зборів фізичних осіб, суд керувався змінами до податкового законодавства, які набули чинності з 23 травня 2020 року згідно із законом України №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , як і погоджується з визначеним судом до стягнення розміром спричиненою смертю батька моральної шкоди, однак не погоджується з виском суду в частині застосування закону України №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» та стягнення суми моральної шкоди з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. ст.440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. При цьому, відповідно до ст.441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно зі ст.450 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), організації, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов`язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, відповідно до ч.2 ст.456 ЦК УРСР в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Згідно ч.1, 3 ст.13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці. Також, у відповідності до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності згідно ст.83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються. Дана норма також регламентується п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди). Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. Відповідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу наведених норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). З огляду на вищезазначене вбачається, що внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці Позивач втратив свого батька. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому його душевні страждання будуть тривати і надалі. Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. N2694-XII (зі змінами та доповненнями), які діяли на час виникнення правовідносин, передбачено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Згідно зі ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати 150 мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил). Відповідно до ст.3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст.83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14від 24 грудня 2014 року. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з втратою близької людини - батька, смерть, якого настала внаслідок нещасного випадку на підприємстві відповідача. Також, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнає позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які останній переносить у зв`язку із втратою близької людини, смерть, якого настала внаслідок нещасного випадку на підприємстві відповідача. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи сторони позивача в апеляційній скарзі щодо необґрунтовано заниженого розміру відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Проте, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що визначений судом до стягнення розмір моральної шкоди підлягає виплаті без оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст.164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст.165 ПК України). Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філії, відділень, інших відокремлених підрозділів), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV ПК України. Таким чином, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Виходячи з аналізу зазначених правових норм вбачається, що податковий агент сплачує податок на суму відшкодування шкоди за рішенням суду, які спрямовується на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю громадянина та які не включається до загального оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню. Таким чином колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений рішенням суду першої інстанції підлягає стягненню на користь позивача без відрахування податків та загальнообов`язкових зборів, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні. Керуючисьст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2023 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень з урахуванням податків і зборів фізичних осіб, змінити, зазначивши у резолютивній частині рішення про стягнення, визначеного судом розміру моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 17 травня 2023 року. Головуючий: Судді: