Ухвала КЦС ВС № 755/9993/20

УХВАЛА 15 травня 2023 року м. Київ справа № 755/9993/20 провадження № 61-4231ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши пояснення ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, ВСТАНОВИВ: 23 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на судове рішення у справі № 755/9993/20. Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2023 року залишив вказану касаційну скаргу без руху. 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду пояснення на ухвалу Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, в яких заявник використовує нецензурну лексику, образливі та лайливі слова. Пояснення на ухвалу Верховного Суду від 06 квітня 2023 року підлягають визнанню неподаними та поверненню з огляду на таке. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Відповідно до частини першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, провадження № 14-92цс19 зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)). У поясненнях ОСОБА_1 зневажливо звертається до судді Верховного Суду Литвиненко І. В. та Верховного Суду застосовуючи нецензурну лексику, образливі та лайливі слова. Таке звернення до Верховного Суду є виявом неповаги до суду, та учасників справи, а тому Верховний Суд констатує, що подання пояснень є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства. Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання заяви визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю заяву без розгляду або повернути заяву. Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 пояснень у цій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим пояснення підлягають поверненню заявнику. Керуючись статтею 44 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Пояснення ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 06 квітня 2023 року вважати неподаними та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до пояснення матеріали надіслати особі, яка подала пояснення. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко