Постанова Чернігівський апеляційний суд № 749/987/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 17 травня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 749/987/21 Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/148/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. секретар: Патук А.А. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області Особа, яка подала апеляційну скаргу: Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя Кравчук М.В.), ухвалене о 18 год. 37 хв. у м.Сновськ, повний текст рішення складено 11 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ №234 від 08 листопада 2021 року Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про відсторонення його від роботи; зобов`язати відповідача допустити позивача до роботи; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року по день ухвалення рішення судом у даній справі. Позов мотивовано тим, що позивач працює директором Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області. 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення за №02-08/855 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, а 08 листопада 2021 року отримав наказ №234 «Про відсторонення від роботи директора Сновської початкової школи». За доводами позивача, в Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не значиться як обов`язкове, отже відсторонення працівника від роботи з посиланням на ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним. ОСОБА_1 вказував, що стан його здоров`я становить лікарську таємницю і не підлягає розголошенню без його згоди, отже незрозуміло, звідки були взяті при винесенні оскаржуваного наказу відомості про його стан здоров`я, зокрема дані щодо відсутності вакцинації. Також позивач звертає увагу, що на даний час жодним Законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19. Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2022 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області «Про відсторонення від роботи директора Сновської початкової школи» № 234 від 08 листопада 2021 року; стягнуто з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 71 934,94 грн з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1404,20 грн. Рішення суду мотивовано тим, що прийняття оскаржуваного наказу в умовах екстреної реєстрації вакцин проти невідомої до цього часу хвороби, без обґрунтування такого терміну Календарем щеплень та іншими нормативно-правовими актами, а також без встановлення конкретних підстав для відсторонення (відмова чи ухилення) та без завчасного повідомлення позивача про необхідність вакцинування не було необхідним у демократичному суспільстві. Судом встановлено, що позивач з 01 березня 2022 року допущений до роботи, а тому спір у питанні допущення позивача до роботи є вичерпаним. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок відсторонення ОСОБА_1 утворився вимушений прогул за період з 09.11.2021 по 28.02.2022, за який підлягає стягненню середній заробіток. В апеляційній скарзі Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що держава, встановивши заборону працювати особам, які не мають профілактичних щеплень та обмежень щодо їх застосування проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, реалізувала свій обов`язок забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх працівників закладу освіти, а також учнів та їх батьків, у тому числі і самого невакцинованого директора. Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області звертає увагу, що постанова КМУ №1236 від 09.12.2020 року та Наказ МОЗ №2153 від 04.10.2021 року на даний час не оскаржені, відповідно і норми вказаних документів є чинними. За доводами відповідача, чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Позивач вказує, що оскаржуваний ним наказ в частині відсторонення ОСОБА_1 як працівника Сновської початкової школи від роботи є незаконним і таким, що підлягає скасуванню. За доводами позивача, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи, який повинен бути стягнутий з управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, оскільки саме управління здійснює фінансування закладу освіти. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що апеляційна скарга подана не управлінням освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області як єдиним відповідачем, що самостійно веде господарську діяльність та має код ЄДРПОУ, а Сновською міською радою Корюківського району Чернігівської області, яка не є стороною у справі, за підписом не уповноваженої особи. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції частково не відповідає. По справі встановлено, що ОСОБА_1 працює директором Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (а.с.17-18). 03 листопада 2021 року відповідачем було надано позивачу повідомлення про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти; запропоновано надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання; повідомлено, що якщо до 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 не надасть одного із зазначених документів, 08 листопада 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с.20). Наказом Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради №234 від 08 листопада 2021 року відсторонено ОСОБА_1 від роботи з 09 листопада 2021 року до усунення обставин, що обумовили відсторонення від роботи (закінчення дії карантину або отримання особою щеплення проти COVID-19), без збереження заробітної плати (а.с.19). Статтею 43 Конституції України гарантовано кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України). Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №

595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням. Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку». Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20). Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді директора Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області. Відповідно до пунктів 7.2, 7.4 Статуту Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області безпосереднє керівництво навчальним закладом здійснює його керівник (директор), який зобов`язаний, зокрема планувати та організовувати діяльність закладу загальної середньої освіти; організовувати освітній процес та видачу документів про освіту; створювати умови для реалізації прав та обов`язків усіх учасників освітнього процесу; контролювати виконання педагогічними працівниками та учнями (учнем) освітньої програми, індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану; забезпечувати здійснення контролю за досягненням учнями результатів навчання; створювати необхідні умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами; організовувати харчування та сприяти медичному обслуговуванню учнів відповідно до законодавства; здійснювати зарахування, переведення, відрахування учнів, а також їх заохочення (відзначення) та притягнення до відповідальності відповідно до вимог законодавства (а.с.86-93). Суд першої інстанції не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, проте помилився щодо мотивів такого рішення. З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи належить змінити, виклавши мотиви задоволення вказаних вимог в редакції цієї постанови. В матеріалах справи відсутні відомості про допущення позивача до роботи. Проте Наказом МОЗ №380 від 25 лютого 2022 року, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні. Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває і на сьогоднішній день. Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 підлягав поновленню на роботі з 01 березня 2022 року. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі вимог апеляційної скарги, в якій відповідач просить скасувати рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог, і провадження в частині позовної вимоги про зобов`язання Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області допустити ОСОБА_1 до роботи закрити, оскільки відсутній предмет спору. Враховуючи, що позивача без законних підстав відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо подання апеляційної скарги неналежною особою, не заслуговують на увагу. Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. У даній справі ОСОБА_1 визначив відповідачем управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області. Згідно з Положенням про Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області Управління є виконавчим органом Сновської міської ради; засновником Управління освіти є Сновська міська рада; Управління освіти є підконтрольним і підзвітним міській раді, виконавчому комітету та підпорядковується міському голові (а.с.63-68). Хоча апеляційна скарга міститься на бланку Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, проте відповідачем у ній зазначено управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, а підписана вона спеціалістом відділу юридичної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Аллою Кононенко. Згідно з довіреністю №05-06/2965 від 31 грудня 2021 року Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області уповноважує головного спеціаліста відділу юридичної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Кононенко А.О. бути представником Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, виконавчих органів та її структурних підрозділів, зокрема в усіх без винятку судових установах України з усіма правами, які надано, зокрема відповідачу (а.с.180). Також рішенням Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області №6-5/VIII від 26 березня 2021 року з метою забезпечення само представництва органів місцевого самоврядування в судах надано повноваження для представництва в судових органах щодо юридичних осіб, зокрема Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради посадови особам Сновської міської ради, зокрема Кононенко А.О. головному спеціалісту відділу юридичної роботи та взаємодії з правоохоронними органами (а.с.181). До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про ОСОБА_2 , яка має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи (представництво в судових органах щодо Сновської міської ради та юридичних осіб, засновниками яких є Сновська міська рада (а.с.182). З викладеного вбачається, що апеляційна скарга подана належною особою, яка є стороною у справі, і підписана уповноваженою особою. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області задовольнити частково. Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2022 року змінити, виклавши мотиви задоволення позовних вимог в редакції цієї постанови. Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про зобов`язання допустити до роботи закрити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: