Постанова 4854 № 522/12579/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2023 р.м. ОдесаСправа № 522/12579/22 Суддя в суді І інстанції Бойко О.Я. Рішення суду І інстанції ухвалено в м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення «Про заборону в`їзду в Україну» від 11 серпня 2022 року №

260. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивач, після закінчення визначеного йому терміну перебування в Україні, втратив підстави для подальшого перебування в Україні та не виконав свого обов`язку щодо виїзду з України. При цьому, після того, як позивача затримано співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за порушення міграційного законодавства України, останнім правомірно прийнято оскаржуване рішення про заборону в`їзду в України на три роки разом з рішенням про його примусове повернення до країни походження. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, офіційно прибув до України 26 лютого 2016 року через КПП «Конотоп». При цьому, 12 вересня 2015 року укладено шлюб між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 . Між тим, відповідно до копії постанови ГУ ДМС в Одеській області від 07 липня 2022 року серії ПН МОД № 008478, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 203 КУпАП, у вигляді штрафу, розміром 1 700,00 грн. За змістом вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що полягає в ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. При цьому, 07 липня 2022 року ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 465 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, відповідно до якого вирішено примусово повернути до країни походження ОСОБА_1 , який зобов`язаний покинути територію України у термін до 05 серпня 2022 року. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, у справі № 522/11882/22, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове видворення ОСОБА_1 . Між тим, 11 серпня 2022 року ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення «Про заборону в`їзду в Україну» № 260, яким ОСОБА_1 заборонено в`їзд в Україну строком на три роки, починаючи з 11 серпня 2022 року по 11 серпня 2025 року. Не погоджуючись з отриманим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як міграційним органом не доведено правомірності свого рішення, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. Згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду. Згідно ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Згідно ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну. При цьому, згідно ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у справі є перевірка правомірності рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області «Про заборону в`їзду в Україну» від 11 серпня 2022 року №

260. В даному випадку, оскаржуваним рішенням міграційного органу заборонено позивачу, який є громадянином російської федерації та не має легальних підстав для перебування в Україні, в`їзд в Україну на три роки. В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги міграційного органу, колегія суддів зазначає наступне. В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що позивач, законно прибувши в Україну, після закінчення визначеного йому терміну перебування в Україні втратив підстави для подальшого перебування в Україні та не виконав свого обов`язку щодо виїзду з України. При цьому, позивача затримано співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за порушення міграційного законодавства України. Вказані обставини стали підставою для прийняття Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області рішення від 07 липня 2022 року № 465 про примусове повернення позивача до країни походження. Між тим, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що рішення про примусове повернення іноземців може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. В даному випадку, обґрунтовуючи мету прийняття оскаржуваного рішення, міграційним органом зазначено про необхідність захисту державних інтересів та забезпечення національної безпеки, так як позивач, як громадянин російської федерації, не має підстав для перебування в Україні та свідомо порушує законодавство України. В свою чергу, колегія суддів погоджується із зазначеним рішенням міграційного органу, так як в умовах військової агресії російської федерації проти України, громадяни російської федерації, які не мають законних підстав для перебування в Україні та які свідомо порушують законодавство України, на переконання колегії суддів, можуть нести загрозу державним інтересам та національній безпеці. При цьому, колегія суддів наголошує, що такий захід забезпечення державних інтересів та національної безпеки є превентивним, а тому міграційний орган не має обов`язку доводити факту вчинення іноземцем дій, що загрожують національній безпеці. Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року, у справі № 522/11882/22, підтверджено законність та обґрунтованість рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року, яким примусово видворено позивача за межі території України через порушення міграційного законодавства та відсутність законних підставі для перебування в Україні. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог. Тому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.