Постанова 4824 № 369/11834/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/11834/22 Головуючий у І інстанції Янченко А.В. Провадження №22-ц/824/3328/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 10 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О., за участі секретаря Істоміної О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» - адвоката Зубко Анастасії Олександрівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав іпотекодержателя, УСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав іпотекодержателя. Разом з позовною заявою ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що предметом позову є визнання за ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» прав іпотекодержателя за іпотечним договором, предметом якого є земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481601:02:003:0015) площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 , власником та іпотекодавцем якої є ОСОБА_1 . Позивач, набувши статусу кредитора за кредитним договором, в процесі підготовки укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 07 грудня 2005 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим № 14864, дізнався, що обтяження майна іпотекою, внесене на підставі іпотечного договору, було вилучено з Державного реєстру іпотек 18 жовтня 2011 року, на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2011 року, по справі № 2-3646/Н, що вбачається з відомостей з Державного реєстру іпотек. На обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявник вказував, що обтяження вилучено на підставі підробного рішення, спірну земельну ділянку відчужено незаконно, новий власник ОСОБА_1 може в будь-який момент, з метою подальшого ухилення від виконання рішення, відчужити земельну ділянку третім особам до вирішення даної справи, що унеможливить виконання рішення по даній справі, тому є необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку. Враховуючи вищевикладене, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» - адвокат Зубко А.О.подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі. Зазначає, що судом не приділено достатньо уваги характеру відносин між сторонами та не досліджено обставини, які вказують на сталий характер недобросовісної поведінки відповідачів, що вказує на реальну загрозу утруднення виконання рішення суду. Судом першої інстанції не враховано, що вилучення записів про іпотеку ОСОБА_3 та подальше відчуження земельної ділянки за договором купівлі-продажу та подальше відчуження ОСОБА_2 за договором дарування є обставинами, які підтверджують здійснення відповідачами дій щодо зміни власника спірного нерухомого майна, а тому відсутність арешту на спірну земельну ділянцку надає можливість її подальшого відчуження на користь третіх осіб, що унеможливить поновлення порушених прав позивача. 27 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Поліщука В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» та залишити без змін ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року. Зокрема у відзиві зазначено, що позивачем не було доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову, а припущення позивача про ймовірні наміри ОСОБА_1 про відчуження спірної земельної ділянки не підтвердженні жодним допустимим доказом. Позивачем не наведено жодної обставини, яка свідчить про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у правовідносинах саме з ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» Інші учасники справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представник ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» - адвокат Зубко А.О. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів. Відповідачі в судове засідання не з`явились та своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок тим, що позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову, заява не містить належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а наведенні представником позивача доводи щодо ймовірності продажу спірної земельної ділянки, не можуть бути підставою для накладення арешту. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів заявника щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. З позовної заяви вбачається, що предметом спору є визнання прав іпотекодержателя за іпотечним договором, предметом якого є спірназемельна ділянка. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову представник ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» - адвокат Зубко А.О. просила накласти арешт на спірну земельну ділянку, у зв`язку з тим, що на підставі підробленого рішення вже було відчуження ОСОБА_3 земельної ділянки за договором купівлі-продажу та подальше відчуження ОСОБА_2 за договором дарування. Зі змісту заяви про забезпечення позову встановлено, що остання містить посилання позивача на те, що обраний захід забезпечення позову покликаний запобігти спробам утруднити подальше реальне виконання судового рішення у разі задоволення вимог, що є предметом позову по справі, при цьому не наведено жодних обґрунтованих підстав, які б свідчили, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Так, посилання представника позивача на доводи щодо ймовірності продажу спірної земельної ділянки, не можуть бути оцінені судом як обставини, що свідчить про недобросовісність поведінки саме ОСОБА_1 у правовідносинах саме із позивачем, оскільки з доданих до заяви про забезпечення позову скрін-шотів оголошень з продажу земельних ділянок, не можливо встановити, що оголошення стосуються саме спірної земельної ділянки. Твердження позивача про фактичну можливість ОСОБА_1 здійснити відчуження земельної ділянки, оскільки останній є її власником, не є достатньою підставою для втручання в право власності особи (власника майна) та обмеження його правомочностей шляхом накладення арешту на земельну ділянку. Посилання заявника, як на доказ реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, роздруківки оголошень про продаж нерухомого майна, не є належними доказами, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, з вказаних роздруківок неможливос встановити, що оголошення стосується саме спірної земельної ділянки. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Разом з тим, в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, а зводяться до їх переоцінки судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» - адвоката Зубко Анастасії Олександрівни залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 11 травня 2023 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана