Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/438/21

Справа № 305/438/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 08 травня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої - судді Кожух О.А., суддів - Джуги С.Д., Мацунича М.В., за участі секретаря - Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поштак Юстина Степанівна, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2022 року (головуючий суддя Ємчук В.Е.) у справі №305/438/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області - про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поштак Ю.С., у березні 2021 року звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстровані відповідачі - колишня дружина позивача та їх спільні діти, які з 2017 року в зазначеному житловому будинку не проживають та не користуються. Зазначав, що договору житлового найму між сторонами не укладалося, знятися із реєстрації місця проживання у будинку позивача у добровільному порядку останні не бажають. Вважав, що реєстрація відповідачів у будинку порушує його право приватної власності на житло. Вказував, що у відповідача ОСОБА_2 у власності є інший житловий будинок, який належить їй на підставі договору дарування, за адресою: АДРЕСА_2 , в якому вона проживає разом з дітьми з 2017 року. Крім цього, зазначав, що актом депутата виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, встановлено факт відсутності по місцю реєстрації відповідачів більше 6 місяців. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки і на момент пред`явлення даного позову, тобто 10.03.2021, і на час розгляду справи відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованими в будинку позивача не були - ОСОБА_2 з 02.07.2019, а ОСОБА_3 з 09.03.2021 зареєстровані у АДРЕСА_3 . На це рішення в частині відмови у задоволені позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поштак Ю.С. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду частково та ухвалити нове, яким позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки відповідачі фактично визнали своє не проживання в будинку понад один рік, будь-яких заходів щодо свого вселення до будинку не вживали, поважних причин не проживання не надали, до правоохоронних органів з метою не можливості свого проживання не зверталися, беззаперечних доказів щодо здійснення перешкод з боку позивача не надали, а тому відсутність члена сім`ї понад 6 місяців без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членом сім`ї права користування помешканням. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , тому, відповідно до ст 367 ЦПК України, рішення в частині закриття провадження у справі в апеляційному порядку не переглядається. Учасники справи в судове засідання не з`явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 208-215), про причини неявки в судове засідання апеляційному суду не повідомили. Зважаючи на те, що позиція позивача апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та у апеляційній скарзі, які підписані адвокатом Поштак Ю.С., колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 25.02.2006 до 11.07.2017 у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу у них народилося три доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторони під час подружнього життя і на момент народження дітей проживали в житловому будинку АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31748941 від 21.10.2011(а.с.8). Відповідно до будинкової книги на житловий будинок АДРЕСА_1 , у вказаному будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15-18). Однак згідно з відповіді Центру надання адміністративних послуг Ясінянської селищної ради на запит місцевого суду про зареєстроване місце проживання відповідачів - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані у АДРЕСА_3 , відповідно з 02.07.2019 та 09.03.2021. Водночас ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані у АДРЕСА_1 (а.с.36-39). Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 від 27.04.2017, складеного депутатом Ясінянської селищної ради Швайгер Є.Р. та акта обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 22.10.2020, складеного депутатом Ясінянської селищної ради Гиря В.Ю., вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 06.02.2017 проживають разом з матір`ю в будинку АДРЕСА_3 , який належить їй на праві приватної власності (а.с.10,11). Зі змісту висновку №1109 від 25.05.2021, наданого органом опіки та піклування Ясінянської селищної ради, вбачається, що визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , є недоцільним. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітні діти належать до сім`ї своїх батьків і тоді, коли не проживають з ними, і в силу свого віку не мають достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання, тому не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків. Колегія погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі фактично визнали своє не проживання в будинку понад один рік, не вживали будь-яких заходів щодо вселення до будинку та нездійснювали інших дії, які б свідчили про наявність інтересу до вказаного житла, а тому втратили право користування помешканням, є необґрунтованими з огляду на наступне. Так, насправді відсутність члена сім`ї понад рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. Проте, необхідно враховувати, що у справі, яка переглядається, позов пред`явлено до малолітніх осіб. Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідачі є дітьми позивача, який є власником спірного будинку, внаслідок чого отримали право користування вказаним житловим приміщенням та були зареєстровані у ньому. Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини). У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18 (провадження № 61-1635ск20) викладено правовий висновок про те, що не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч. 2 ст. 3 СК України). Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Враховуючи вік дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також неможливість ними самостійно визначати місце свого проживання, поважність причин непроживання дітей у будинку за адресою місця реєстрації, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам матеріального права і процесуального законодавства, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Керуючись ч. 4 ст. 258, 265, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поштак Юстина Степанівна - залишити без задоволення. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 травня 2023 року. Головуюча: Судді: