Постанова 4803 № 201/4596/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1854/23 Справа № 201/4596/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді:Новікової Г. В., суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря: Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він звертався до Пенсійного Фонду із заявою щодо перерахунку пенсії з 01.11.2019 року на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області № 33/24/С-4416 від 20.08.2021року, при цьому відповідачем було відмовлено у здійснені такого перерахунку, у зв`язку з відсутністю підстав. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати йому з 01.12.2019 року на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 01.12.2019 року. Зазначене рішення відповідачем не виконано, внаслідок чого йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в сумі 500 000 грн і просить стягнути з відповідача, а також вирішити питання про судові витрати. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 15 000 гривень. Повернуто ОСОБА_1 сплачений на користь держави судовий збір в сумі 4 007,60 грн., а також сплачений на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн. В апеляційній скарзі представник Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції не враховано,що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року та з 01.06.2022 року виплата пенсії проводится у перерахованому розмірі. Доплату за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року в розмірі 202203,02 грн. буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань,виділених на цю мету. Вина Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області в невиконанні судового рішення не встановлена. Позивачем не доведено спричиненя моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про спричинення йому діями відповідача моральної шкоди. В судове засідання з`явився ОСОБА_1 .. Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився,про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 99-104). Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з держави,суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві спричинена моральна шкода тривалим невиконанням судового рішення. Такий висновок відповідає встановленим обставинам. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області № 33/24/С-4416 від 20 серпня 2021 року про грошове забезпечення для перерахунку пенсій (а.с. 27-34). Рішення набрало законної сили 18.01.2022року. Перерахована згідно рішення суду пенсія позивачу проводиться з 01.06.2022 року. Виплата перерахованої пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року в сумі 202 203,02 грн позивачеві не здійснена, відповідачем зазначене не оспорюється. Відтак судове рішення, яке набрало законної сили, не виконано з 18.01.2022 року впродовж понад 9 місяців. Статтею 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. З огляду на статті 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Тобто, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. У частині першій статті 2 Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»). Статтею 58 ЦПК України передбачено, що Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення моральної шкоди з держави за рахунок коштів Державного бюджету. Посилання на те, що позивачем не надано жодних доказів,які б свідчили про спричинення відповідачем моральної шкоди та настання будь-яких наслідків такої шкоди є безпідставним. Судом першої інстанції встановлено,що позивачеві спричинена моральна шкода невиконанням судового рішення про перерахунок та виплату пенсії. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 425/793/19. Вказана протиправність встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року,яким дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області визнані неправомірними. Крім того, на обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, перенесених внаслідок грубого порушення відповідачем Конституції України та Законів України і, як наслідок, його прав на належне пенсійне забезпечення, на право володіти належним йому майном, оскільки відповідач протягом певного часу безпідставно не перераховував йому пенсію. Суд правильно вважав доведеним завдання позивачу вказаними протиправними діями та бездіяльністю відповідача значних моральних страждань та приниження його гідності, вину вказаного органу, а також причинний зв`язок між вказаною шкодою та протиправними діями відповідача, виходячи з наступного. Позивачу завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за невиконання судового рішення. Позивач був змушений звертатися до суду, вказане звернення до суду та очікування позитивного рішення на свою користь, його виконання зайняло тривалий час, протягом цього часу він змушений був докладати зусиль для організації свого життя, відчувати безпорадність і пригніченість від таких дій саме від державного органу, який має належно виконувати покладені на нього обов`язки. Наведене є достатніми доказами того, що позивачу було завдано моральної шкоди. Для відновлення цих прав позивачу довелось звертатися до суду за захистом своїх прав, рішення якого відповідач виконав частково, не ивплативши заборгованість за тривалий час та в значній сумі. Суд першої інстанції правильно рахував практику Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.368,375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 травня 2023 року. Судді: