Постанова 4818 № 626/1412/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 16 травня 2023 року м. Харків справа № 626/1412/22 провадження № 22-ц/818/625/23 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за спільно нажите майно подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 грудня 2022 року, ухвалене суддею Гусар П.І., - В С Т А Н О В И В : У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за спільно нажите майно подружжя. В обгрунтування позову зазначає, що з 28 серпня 2020 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. На даний час сім`я їх розпалася та на момент подання даного позову відповідач по справі подав до неї позов про розірвання шлюбу. В період шлюбу вона та відповідач придбали майно, а саме: автомобіль ВАЗ 11193, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 114142,50грн., що станом на 15 серпня 2022 року еквівалентно 2 850 доларів США, смартфон Samsung Galaxy S20 з чохлом до нього вартістю загальною вартістю 24 641грн; опалювальний котел BAXI Eco 4S вартістю 16 100грн. Добровільно відповідач відмовляється поділити спільне майно, а тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом. Просить суд, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог: визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, що набуте в період шлюбу: автомобіль ВАЗ 11193, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 вартістю 114142,50 грн, що еквівалентно 2850 доларів США; смартфон Samsung Galaxy S20 з чохлом до нього вартістю загальною вартістю 24 641грн; опалювальний котел BAXI Eco 4S вартістю 16 100грн; залишити автомобіль ВАЗ 11193, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , смартфон Samsung Galaxy S20 з чохлом до нього, опалювальний котел BAXI Eco 4S в користуванні відповідача; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за її частину в спільному нажитому майні подружжя в розмірі 77 441,75грн; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 12 000грн. та судового збору. У подальшому ОСОБА_1 подала до суду заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме: просила залишити автомобіль ВАЗ 11193, 2008 року випуску в користуванні відповідача, посилаючись на те, що наразі даний автомобіль відсутній у власності відповідача, оскільки був відчужений останнім на користь третіх осіб. Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 29 грудня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за спільно нажите майно подружжя в частині позовних вимог про залишення автомобіля ВАЗ 11193, 2008 року випуску в користуванні відповідача - закрито у зв`язку з відмовою позивача від вказаної позовної вимоги. В іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 29 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини проданого 24 грудня 2021 року автомобіля ВАЗ 11193, 2008 року випуску у розмірі 52 110,25грн., компенсацію вартості 1/2 частини опалювального котла BAXI Eco 4S у розмірі 8050 грн, всього стягнуто 60 160,25грн. В порядку розподілу майна подружжя залишено в особистій власності ОСОБА_2 котел BAXI Eco 4S. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на оплату судового збору та правничу допомогу в розмірі 10 092,49грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 678,40грн.В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний автомобіль був придбаний та відчужений у період шлюбу. Вказує, що позивач знала про відчуження спірного автомобіля і заперечень з цього приводу не мала. Грошовими коштами від продажу спірного автомобіля подружжя розпорядилося на власні потреби. Матеріли справи не містять доказів того, що продаж автомобіля було вчинено проти волі позивача або при не досягнення згоди подружжя, щодо його вартості. Сама обставина, що сторони періодично не мешкали разом не може свідчити про те, що позивач не була обізнана щодо його продажу, про що вказує звернення позивачки до суду з цим позовом майже через рік після продажу автомобіля. При цьому, звертає увагу суду на те, що із позовом до суду про визнання договорі купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним позивач не зверталася. Також зазначає, що матеріали справи не місять доказів щодо середньої вартості спірного автомобіля. Наданий позивачем скріншот із сайту не є репрезентативним посиланням на дійсну середню вартість цього майна на час розгляду справи, у зв`язку з чим ціна позову є недоведеною, а рішення суду щодо його вартості є необгрунтованим. Поміж іншого вказує, що чек щодо придбання опалювального котла датований однією датою 21 жовтня 2020 року, а виданий 31 липня 2022 року. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржує, натомість подала до апеляційного суду відзив в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що згоди на продаж належного їм автомобіля вона відповідачу не надавала. Останній розпорядився ним на власний розсуд. Факт використання коштів, отриманих від продажу спірного автомобіля повинен доводи той з подружжя, хто його відчужив. Що стосується стягнення з відповідача 1/2 частини вартості опалювального котла, то останній був придбаний у період шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності. Разом з тим, оскільки вказаний котел є неподільної річчю, яка залишилася у користуванні відповідача, вона має право 1/2 частину його вартості. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду не переглядається. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, а саме щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини вартості спірного автомобіля у розмірі 52 110,25грн., та вартості 1/2 опалювального котла у розмірі 8050 грн., й в порядку розподілу майна подружжя залишаючи в особистій власності ОСОБА_2 котел BAXI Eco 4S., суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль був придбаний відповідачем у період шлюбу за спільні кошти подружжя, а тому є об`єктом спільної сумісної власності. Однак, оскільки він був відчужений відповідачем без згоди позивача, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача грошова компенсації в розмірі 1/2 частини від його вартості. Оскільки опалювальний котел був придбаний у період шлюбу, він також є об`єктом спільної сумісної власності сторін, та є неподільною річчю, яка залишилася у власності відповідача, тому з останнього підлягає стягненню 1/2 частина його вартості належної позивачу частки у спільному майні подружжя. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28 серпня 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 . Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище ОСОБА_1 . Доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 . За час проживання в шлюбі було придбано та зареєстровано на ім`я відповідача автомобіль ВАЗ 11193, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який у подальшому, а саме 24 грудня 2021 року було зареєстровано на нового власника, що підтверджується інформацією Територіального сервісного центру МВС №6345 від 30 липня 2022 року (а.с.11). Також, у період шлюбу відповідачем було придбано опалювальний котел BAXI Eco 4S. Вартість котла складала 16 100грн. (а.с.6). Норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) у статтях 57 та 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку. Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частина майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України). Згідно роз`яснень, які містяться в п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Оскільки законом презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, то обов`язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього. Належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності колишнього подружжя на спірне майно матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України. Відповідно до частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном. Частина 1 статті 369 ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 05 квітня 2019 року по справі №645/4711/15-ц. Отже, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) дійшов висновку про те, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Таким чином, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Позивача зазначає, що спірний автомобіль сторонами було придбано за 2850 доларів США, за кошти які були подаровані на весілля, та за вказану суму був відповідачем проданий, що не заперечувалось відповідачем в заявах по суті справи. Крім того, позивачем надано суду докази про середню ринкову вартість автомобіля ВАЗ 11193, 2008 року випуску, на час розгляду справи в суді, яка становить 3 075 доларів США. Посилання відповідача на те, що наданий позивачем скріншот із сайту не є репрезентативним посиланням на дійсну середню вартість цього майна на час розгляду справи - колегією суддів не приймаються. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України). Будь-яких доказів на спростування наданої позивачем середньої вартості спірного автомобіля відповідачем не надано. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спірний автомобіль перебував у користування відповідача, а тому останній не був позбавлений можливості визначити його вартість. Більш того, продаж спірного автомобіля здійснювався безпосередньо відповідачем, що останнім не заперечується, при цьому останнім не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду доказів щодо суми його продажу. Разом з тим, оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст.264 ЦПК України), тому суд першої інстанції обгрунтовано виходив із вартості автомобіля, зазначеної позивачем 2 850 доларів США. Доводи ОСОБА_2 про те, що позивачка знала про відчуження спірного автомобіля і заперечень з цього приводу не мала, а грошовими коштами від його продажу подружжя розпорядилося на власні потреби - є безпідставними. Як вбачається з рішення Красноградського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2022 року про розірвання шлюбу, сторони сімейні стосунки не підтримують з листопада 2021 року, що ОСОБА_2 не заперечувалось та особисто зазначалось ним у позовній заяві. Разом з тим, спірний автомобіль було відчужено останнім 24 грудня 2021 року, тобто вже після припинення подружніх відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки судом встановлено, що спірний автомобіль ВАЗ 11193, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 було придбано у період зареєстрованого шлюбу між позивачем та відповідачем, який було розірвано 21 жовтня 2022 року, тому це рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, враховуючи те, що вказаний автомобіль перебував у користуванні відповідача, яким останній розпорядився на власний розсуд, відчуживши його на користь третіх осіб, то з останнього підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного автомобіля, яка становить 1425 доларів США, що за офіційним курсом Нацбанком на час подання позову до суду становить 52 110,25грн. (2 850 доларів США / 2 = 1425 доларів США х 36,5686грн. = 52 110,25грн). Щодо позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості 1/2 частини опалювального котла BAXI Eco 4S, колегія суддів зазначає наступне. Як вже зазначалось вище факт придбання вказаного опалювального котла у період зареєстрованого шлюбу сторін підтверджується товарним чеком №КрС0223927 від 21 жовтня 2020 року ФО-П ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2 , який було видано 31 липня 2022 року. Вартість котла BAXI Eco 4S сплаченого відповідачем становить 16100грн. Посилання відповідача на те, що наданий позивачем товарний чек не є належним доказом колегією суддів не приймаються. Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що товарний чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товарів (послуг). Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Тобто вище зазначені документи видаються за вимогою покупця. Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є правомірним. Таким чином, суб`єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми. З приводу доводів відповідача про те, що відсутня згода сторін на стягнення грошової компенсації колегією суддів зазначає наступне. Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до положень ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Таким чином, обов`язкова згода іншого співвласника, а також попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду, необхідні при присудженні одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку. Між тим, в даному випадку має місце спір предметом якого є, рухоме майно, в тому числі транспортний засіб. Доводи відповідача про відсутність згоди позивача на отримання компенсації - висновків суду не спростовують, оскільки позивач щодо цього заперечень не висловлює, рішення суду не оскаржує, тому стягнення на користь позивача компенсації за частину рухомого майна права сторін не порушує. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини проданого 24 грудня 2021 року автомобіля ВАЗ 11193, 2008 року випуску у розмірі 52 110,25грн. та компенсації вартості 1/2 частини опалювального котла BAXI Eco 4S у розмірі 8 050 грн., залишивши опалювальний котел в особистій власності відповідача. Що стосується рішення суду в частині вирішення питання про судові витрати, зокрема витрат на правову допомогу, то визначений судом першої інстанції розмір 10 092,49грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та визначений судом розмір 2 678,40грн., який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, є обгрунтованими і пропорційними розміру предмету спору, а тому підстав для їх перегляду не вбачається. Зазначені розмірі були розраховані судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та пропорційно розміру відхилених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , - залишити без задоволення. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 травня 2023 року. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова