Постанова 4805 № 287/1608/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №287/1608/21 Головуючий у 1-й інст. Кононихіна Н.Ю. Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Микитюк О.Ю. розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №287/1608/21 за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Олевської міської ради №818 від 24 вересня 2020 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 09 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Кононихіної Н.Ю. в м. Олевськ, в с т а н о в и в : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Олевської міської ради №1818 від 24.09.2020 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки загальною площею 0,72 га у власність ОСОБА_2 . Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам статтей 175 і 177 ЦПК України, а саме, через те, що позивачкою до позовної заяви не додано належним чином завірених копій документів, чи інших доказів, які підтверджують оформлення за ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку права власності на об`єкт нерухомого майна, земельної ділянки загальною площею 1,1772 га, яка перебувала у постійному користуванні її батьків, і згідно позовної заяви право власності на яку перейшло їй в порядку спадкування. Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 09 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику. Ухвала суду мотивована тим, що у встановлений судом строк визначені судом недоліки позовної заяви заявником не усунуто. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права. Вказує, що документи, які вказав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не стосуються предмету розгляду даної справи про що було вказано в клопотанні про усунення недоліків від 07.03.2023, оскільки вона просить скасувати рішення Олевської міської ради Житомирської області №1818 від 24.09.2020 в частині затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки загальною площею 0,72 га у власність ОСОБА_2 як незаконне. Зазначає, що вона просить скасувати рішення Олевської міської ради №1818 від 24.09.2020 та визнати його незаконним, а не скасувати чи визнати незаконним право власності на спірну земельну ділянку. Стверджує, що рішення Олевської міської ради №1818 від 24.09.2020, яке вона просить визнати незаконним та скасувати знаходиться в матеріалах справи на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги. Зазначає, що вона в строки, а саме 07.03.2023 направила до суду заяву про усунення недоліків та просила суд першої інстанції відкрити провадження у справі надавши цьому обґрунтовані пояснення. Вважає, що судом першої інстанції порушено її право на доступ до правосуддя, а тому просить ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 09 березня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, що 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Олевської міської ради №818 від 24 вересня 2020 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки загальною площею 0,72 га у власність ОСОБА_2 . Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам статтей 175 і 177 ЦПК України, а саме, через те, що позивачкою до позовної заяви не додано належним чином завірених копій документів, чи інших доказів, які підтверджують оформлення за ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку права власності на об`єкт нерухомого майна, земельної ділянки загальною площею 1,1772 га, яка перебувала у постійному користуванні її батьків, і згідно позовної заяви право власності на яку перейшло їй в порядку спадкування. 07 березня 2023 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій остання просить відкрити провадження по справі та задоволити її позовні вимоги про скасування рішення Олевської міської ради №1818 від 24.09.2020 в частині затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки загальною площею 0,72 га у власність ОСОБА_2 як незаконне. Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 09 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до положень частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до положень ч.ч.1-6 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.185 ЦПК України). Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст.185 ЦПК України). Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України). Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Чинне законодавство передбачає лише зазначення у позові переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. При цьому обсяг доказів визначається сторонами у справі. Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що позивачем в позовній заяві було наведено обґрунтування заявлених позовних вимог, а також зазначено перелік документів (доказів), які вона бажає подати разом із позовною заявою на підтвердження заявлених позовних вимог. Крім того, відповідно до ч.1 ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Так позивач, скориставшись своїм правом передбаченим ст.175 ЦПК України, при поданні позову зазначила обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а також зазначила, що до матеріалів справи вона надала докази якими, на її думку, ці обставини підтверджуються. Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Аналіз наданих сторонами доказів, оцінка достатності доказової бази здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19, зазначивши, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції порушив порядок встановлений для вирішення питання, визнав неподаною та повернув заяву без надання належної оцінки всім зазначеним в позові обставинам, які мають значення для правильного вирішення питання на даній стадії та дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, а тому остання в силу вимог ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 09 березня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді