Постанова 4824 № 759/13055/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/13055/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6108/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у складі судді Журибеди О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксана Іванівна про визнання заповіту недійсним,- В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року ОСОБА_1 , звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко О.І. про визнання заповіту недійсним. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, а також відповідно до одержаної позивачем судової повістки, судове засідання було призначено на 10 год 20.10.2022, але за повідомленням офіційного телеграм - каналу Київської МДА 20.10.2022 о 09 год. 30 хв. було оголошено повітряну тривогу, а про закінчення повітряної тривоги було оголошено о 11 год. 33 хв., тобто позивач не міг з`явитись у судове засідання з поважної причини, оскільки судова охорона його не допустила в приміщення суду, з підстав оголошення повітряної тривоги. Вказує, що суд на зазначене уваги не звернув та прийняв помилкову ухвалу. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Колегія суддів, вислухавши адвоката Соляника Д.П. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню. У судове засідання відповідач та третя особа не з`явилися, про дату розгляду справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що останній повторно не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду цивільної справи та не цікавився провадженням у справі. Між тим, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне. Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом. В Україні основоположним принципом судочинства згідно з Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права. Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. У практиці Європейського суду з прав людини зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Diya 97 проти України", справа № 19164/04). Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розглядом на 21 жовтня 2021 року (а.с. 23-24). Про вказане судове засідання призначена на 21.10.2021 позивач був повідомлений (а.с. 27), між тим не з`явився до суду, направивши заяву про розгляд справи за його відсутності з підстав підтвердження у нього захворювання на ковід-19 (а.с.39), з огляду на що судом оголошено перерву до 17 лютого 2020 року (а.с. 40-41). В судовому засіданні 17 лютого 2022 року позивач був присутній, проте судом було оголошено перерву до 18 квітня 2022 року (а.с. 92). З довідки складеної секретарем судового засідання убачається, що цивільна справа знята з розгляду, у зв`язку із введенням військового стану по всій території України (а.с. 95). Наступне судове засідання було призначено на 15 серпня 2022 року (а.с. 96). Зі справи вбачається, що позивач не повідомлений про призначене судове засідання, до суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.101-102). По справі оголошено перерву до 20 жовтня 2022 року на 10 год. (а.с. 105) про яке позивач був повідомлений (а.с. 109). 20 жовтня 2022 року судовий розгляд справи було завершено з підстав повторної неявки позивача у судове засідання шляхом залишення позову без розгляду. Між тим, таких висновків районний суд дійшов передчасно. Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. З довідки від 20.10.2022 убачається, що розгляд справи завершено у зв`язку з неявкою учасників судового процесу (а.с. 110). Між тим має місце загальновідомий факт про те, що 20.10.2022 у період часу з 09 год. 30 хв. до 11 год. 33 хв. у м. Києві була оголошена повітряна тривога, що підтверджується інформацією отриманою судом з офіційного порталу Київ цифровий на сайті https://kyiv.digital/storage/air-alert/stats.html «Історія повітряних тривог у Києві внаслідок російської військової агресії» Також апеляційний суд вважає зазначити наступне. З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів. Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога"). Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23). Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття. Враховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал "повітряна тривога" суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності. При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/2116/21 (910/12050/21). Таким чином, не можна вважати, що неявка в судове засідання 15.08.2022 є повторною, оскільки 20.10.22 судове засідання, яке було призначене на 10 год. 00 хв. не відбулося із за повітряної тривоги, яка тривала з 09 год. 30 хв. до 11 год. 33 хв., тобто почалася до початку призначеного часу судового засідання. Більше того, позивач не був повідомлений про розгляд судового засідання 15.08.2022 (а.с. 101-102). А отже, зазначене свідчить про передчасність висновків районного суду про наявність правових підстав до залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, остільки ознака повторності неявки позивача у судове засідання, відсутня. За вказаних обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 травня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: