Постанова 4824 № 753/10740/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 753/10740/20 Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р. Номер провадження: 22-ц/824/488/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі - Качалабі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Статусград» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Київська міська рада, ОСОБА_6 про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я, відшкодування моральної шкоди, за об`єднаним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Киівська міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Статусград», Комунальне підприємство «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я, відшкодування моральної шкоди, за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Статусград» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Київська міська рада, Комунальне підприємство «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я, - В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року в Дарницький районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) , в якому просив усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити територію садиби за адресою: АДРЕСА_1 від собак, в кількості понад одну тварину та стягнути моральну шкоду в розмірі 80 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . На території сусідньої земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 діє незареєстрований притулок для тварин (собак). Відстань від будинку, в якому він проживає до земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить приблизно 50 метрів. На земельній ділянці знаходиться чисельна кількість собак, що призводить до постійного цілодобового лементу, забруднення атмосферного повітря, порушення спокою для мешканців сусідніх багатоповерхових будинків. Позивач вказав, що ТОВ «НВП «Екозахист» було проведено вимірювання рівня шуму на території, що безпосередньо прилягає до житлової забудови по АДРЕСА_1 . За результатами дослідження, складено Протокол № 1 від 10 січня 2020 року. У висновку зафіксовано перевищення допустимих показників рівнів звуку у двох із трьох вимірювальних точках, які були найближчими до території подвір`я по АДРЕСА_1 . Також зазначив про те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, домоволодіння АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , однак, фактично незареєстрований притулок для тварин розташований на тій частині земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 для утримання безпритульних собак. В своїх поясненнях, в рамках провадження справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначила, що разом з родиною проживає за вищезазначеною адресою. Вказала, що за місцем свого проживання доглядає за безпритульними тваринами (близько 40 собак та 30 котів) годує їх та надає їм медичну допомогу. У позовній заяві позивач звернув увагу на те, що притулок для тварин має розташовуватися від житлових будинків та будівель іншого призначення на відстані не менше 300 метрів. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неправомірно утримує чисельну кількість собак, що призводить до постійного цілодобового гучного лементу, забруднення атмосферного повітря, порушення спокою мешканців сусідніх будинків, він змушений звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав. В подальшому, 01 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі), звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (далі - відповідачі), в якому просили усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання спокій та здоров`я шляхом зобов`язання відповідачів звільнити територію садиби (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 від собак, в кількості понад одну тварину та стягнути солідарно з відповідачів на їх користь моральну шкоду в розмірі 80 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що на території сусідньої земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 діє незареєстрований притулок для тварин (собак), що призводить до постійного цілодобового лементу, що в свою чергу спричиняє порушення спокою для мешканців сусідніх багатоповерхових будинків. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2020 року, об`єднано в одне провадження цивільну справу № 753/16149/20 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Київська міська рада, ОСББ «Статус+» про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання спокій та здоров`я із цивільною справою № 753/10740/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Київська міська рада, про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я та відшкодування моральної шкоди. Присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер 753/10740/20. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Комунальне підприємство «Київська міська лікарня ветеринарної медицини». Окрім цього, 22 квітня 2021 року представник позивачів звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, в якій просив суд усунути перешкоди у реалізації права власності на квартири, права на безпечне проживання, спокій та здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , шляхом заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_6 використовувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку - кадастровий номер: 800000000:90:818:0303, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення незареєстрованого притулку для собак та утримання собак у кількості понад одну особину та звільнення житлового будинку та земельної ділянки від собак у кількості понад одну особину. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 80 000 грн. кожному. Разом з цим, 22 квітня 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Статусград» (далі - ОСББ «Статусград») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини, в якому просило прийняти до спільного розгляду з первісним позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, встановити факт функціонування незаконного (незареєстрованого) притулку для тварин за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити утримання незареєстрованого притулку для собак у даному житловому будинку, та на території вищезазначеної земельної ділянки та утримання собак у кількості понад одну особину. Позовні вимоги ОСББ «Статусград» обґрунтовані, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , що належить відповідачам на праві спільної часткової власності безпосередньо прилягає до території житлового будинку по АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 в належній їй на праві власності частині житлового будинку та на земельній ділянці утримує 23 собаки. Зазначило, що утримання значної кількості собак на земельній ділянці, розташованій на значно меншій відстані від житлової забудови, ніж встановлено нормами (не менше 300 метрів), у першу чергу, не забезпечує захисту здоров`я людей від впливу шуму. Надмірний шум спричиняє негативний вплив безпосередньо на осіб, що перебувають у приміщеннях, та розповсюджується на прибудинкову територію по АДРЕСА_2 . Крім того, вважає, що діяльність ОСОБА_1 по утриманню значної кількості собак за згоди іншого співвласника земельної ділянки - ОСОБА_6 , має ознаки утримання незареєстрованого притулку для тварин з порушенням законодавчо встановлених правил і санітарних норм. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року, позов ОСББ «Статусград» прийнято до провадження та об`єднано з цивільною справою № 753/15890/19. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Київська міська рада про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я та відшкодування моральної шкоди та позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Киівська міська рада, ОСББ «Статусград», КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_6 усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом звільнення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від собак понад одну тварину цього виду. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом звільнення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від собак понад одну тварину цього виду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судовий збір в розмірі 861,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судовий збір в розмірі 861,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судовий збір в розмірі 861,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судовий збір в розмірі 861,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСББ «Статусград» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Київська міська рада, КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» про усунення перешкод у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я відмовлено. Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. та компенсацію понесених витрат на проведення вимирав рівня шуму в розмірі 5 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. кожному. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. кожному. Не погоджуючись із рішенням суду та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість судового рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що вона є власником частини будинку по АДРЕСА_1 , інші частини перебувають у власності ОСОБА_6 , земельна ділянка, яку вони отримали у спадщину, перебуває у процесі розподілу. Вказала, що у неї на подвір`ї у вольєрах та собачих будках мешкають тварини - собаки та кішки, за якими вона доглядає. Ці тварини мають ветеринарний паспорт, всі вони вакциновані, стерилізовані. Посилалась на те, що жодних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між її діями та шкідливими наслідками для позивачів або свідчили про порушення працездатності, погане самопочуття позивачів, відсутність сну, надання їм медичної допомоги з приводу наявності собак на подвір`ї, матеріали справи не містять. Також вказала, що перевищення рівня шуму не підтверджено належними та допустимими доказами. Звернула увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції було допущено до участі у справі особу, повноваження якої не було підтверджено належним чином. Щодо додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, ОСОБА_1 вказала, що оскільки відсутні підстави для задоволення основних позовних вимог, тому не підлягають стягненню судові витрати. Крім цього, вона вважає. що з неї безпідставно стягнуто 5 500 грн. на проведення вимірювання шуму, оскільки, цей доказ, на її думку не є належним i допустимим. Також зазначила, що наданий в якості доказу протокол № l від 10 січня 2020 року па суму 5 500 грн. було складено ТОВ «НВП «Екозахист», а витрати па вимірювання підтверджено Рахунком па оплату № l22 від 16 грудня 2019 року на користь ТОВ «Центр стратегічної оцінки». Позивачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , також подали апеляційну скаргу, у якій просили змінити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди і задовольнити позовні вимоги, в цій частині в повному обсязі стягнувши з ОСОБА_1 по 80 000 грн. кожному позивачу, змінити додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на надання правничої допомоги, призначивши суму стягнення у розмірі 8 000 (восьми тисяч) гривень на користь кожного з позивачів. На думку позивачів, істотне зменшення суми стягнутої моральної шкоди та витрат на правову допомогу в рішенні суду належним чином не обґрунтоване, позивачі вважають, що у суду першої інстанції були усі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Також, не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила їх в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом звільнення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від собак понад одну тварину цього виду. Скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. кожному. Доводи апеляційної скарги, ОСОБА_6 обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 - частина даного житлового будинку. На підставі технічної документації, між ними було проведено розподіл часток будинку, одночасно проведено розподіл земельної ділянки, відповідно ОСОБА_6 належить 0,075 га., а ОСОБА_1 - 0,025 га. Відповідними частками будинку та земельної ділянки відповідачі користуються окремо, незалежно одна від одної. Крім того, зазначила, що їй також заважають коти і собаки, які перебувають на території земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 . Окрім цього, ОСББ «Статусград» оскаржило рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, просило скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСББ «Статусград» та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги третьої особи у повному обсязі. Зазначило, що доведеність позиції ОСББ «Статусград» складається не тільки із доказів, що надані третьою особою, а й з доказів, які надані іншими учасниками справи, тому вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСББ «Статусград» у зв`язку з їх недоведеністю. У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідач - ОСОБА_1 проти доводів апеляційних скарг заперечила посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просила апеляційні скаргм ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну ОСОБА_1 , представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Смирнов М.В. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Інші учасники справи, наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційні скарги не скористалися. Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСББ «Статусград» не підлягають задоволенню, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ЦПК України). За правилами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 01 грудня 2016 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н.Ф. (том 1 а.с. 12, том 2 а.с. 89-90). Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 , є власником частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 04 березня 1986 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Архаровою А.О. та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 01 грудня 2016 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н.Ф. (том 2 а.с. 89-90). Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000:90:818:0303. З матеріалів справи вбачається що частини земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 грудня 2016 року належить ОСОБА_6 , а частини земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01 грудня 2016 року належить ОСОБА_1 (том 2 а.с. 97-98). Відповідно до договору про розподіл майна від 06 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 390, припинилося право спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том. 2 а.с. 89-90). Пунктом 9 договору про розподіл майна від 06 липня 2021 року передбачено, що у зв`язку з укладенням цього договору, за домовленістю сторін, припиняється право спільної часткової власності на житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, загальною площею 147,4 кв.м., житловою площею 77,9 кв.м., що є предметом цього договору, та, відповідно до Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна вих. № 93 від 11 січня 2021 року, складеного БТІ ФОП « ОСОБА_8 », сертифікат серія АЕ № 002179, y власність ОСОБА_6 переходять в літері «А» - приміщення, загальною площею 97,1 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м. (коридор 2-1/4,1 кв.м., коридор 2-2/3.5 кв.м., коридор 2-3/4,2 кв.м., житлова 2-4/22,4 кв.м., житлова 2-5/20,3 кв.м., житлова 2-6/6,9 кв.м., кухня 2-7/7.8 кв.м., санвузол 2-8/5,6 кв.м., кухня 3-1/9,1 кв.м., коридор 3-2/2,2 кв.м., санвузол 3-3/3.8 кв.м., житлова 3-4/7.2 кв.м.), сарай літ «Б», сарай літ. «В». гараж літ. «Д», гараж літ. «К», літня кухня літ. «Н», навіс літ. «О», навіс літ. «Р», вбиральня літ. «Л», баня літ. «М», душова літ. «П», споруди 3-7; у власність ОСОБА_1 переходять в літері «А» - приміщення, загальною площею 50,3 кв.м., житловою площею 21.1 кв.м. (коридор 1-1/9,5 кв.м., комора 1-2/1 8 кв.м., коридор 1-3/4,7 кв.м., кухня 1-4/10,0 кв.м., котельня 1-5/3,2 кв.м., житлова 1-6/7,0 кв.м., житлова 1-7/14,1 кв.м.), сарай літ. «Ж», погріб літ. «Е», споруди 1,2. З договору від 06 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 387 вбачається, що за домовленістю сторін, припинилося право спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га., кадастровий номер: 8000000000:90:81 8:0303, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до Технічної документації із. землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:90:818:0303, виданої в 2021 році ФОП ОСОБА_9 , кваліфікований сертифікат інженера - землевпорядника № 011925, у власність ОСОБА_6 перейшла земельна ділянка, що складається з 0,0750 га., а у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка, що складається із 0,0250 га. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 , утримує 24 собаки. Дана обставина визнається відповідачем ОСОБА_1 . Собаки, які перебувають на даній земельній ділянці, мають відповідні реєстраційні посвідчення, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 145-151). Власником тварин є ОСОБА_1 . Разом з тим, земельна ділянка по АДРЕСА_1 спільно межує з житловим багатоповерховим будинком, по АДРЕСА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 9,75, 76, 78-79). Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначили, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться чисельна кількість собак, що призводить до постійного цілодобового лементу, забруднення атмосферного повітря, порушення спокою мешканців сусідніх будинків. Відповідно до Протоколу № 1 від 10 січня 2020 року, складеного ТОВ НВП «Екозахист» за результатами проведення вимірювання рівнів шуму на території, що безпосередньо прилягає до житлової забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зафіксовано перевищення допустимих показників рівнів звуку, що встановлені Додатком № 1 та Додатком № 2 до Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщенні житлових і громадських будинків на території житлової забудови (том 1 а.с. 14-21). З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2020 року, мешканці багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 звернулися до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації зі скаргою на постійний шум, який вчиняють собаки, що перебувають на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та просили здійснити перевірку дотримання санітарних норм максимально допустимих рівнів шуму в межах даної житлової забудови (том 1 а.с. 27-28). Листом від 13 лютого 2020 року Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повідомило представника позивачів - адвоката Смирнова М.В. про те, що власницю собак, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 1 ст. 182 КУпАП (том 1 а.с. 29). Допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 повідомили, що вони проживають у будинку по АДРЕСА_2 поряд із житловим будинком по АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці перебуває чисельна кількість собак, причому їх кількість змінюється, може бути 10 тварин, а може

30. Через собачий гавкіт, прокидаються майже кожної ночі, у зв`язку з чим вимушені спати з закритими вікнами. Причому, навіть при закритих вікнах чутно собачий лемент. Проживати в таких умовах некомфортно. Це одна із занедбаних територій з горами сміття де бігають собаки та шумлять. Відповідно до статей 49, 50 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Згідно із ст.ст. 9, 11, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII), кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище. Місцеві ради зобов`язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності. Громадяни зобов`язані береги природу, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів. Статтею 15 Закону № 1264-XII визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території в межах своєї компетенції, забезпечують реалізацію екологічних прав громадян, дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій, затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планіровки і забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлі За редакцією ст.ст. 7, 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року № 3447-IV (далі - Закон № 3447-IV), кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання. Особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. Дозволяється утримувати: домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї, домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив`язі, для дослідницької мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону, законів України «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» та інших нормативно-правових актів, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Пунктами 2, 6, 10 «Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР» від 17 червня 1980 року, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що підприємтва, установи, організації і громадяни - власники собак, котів і хижих тварин зобов`язані суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і правил їх тримання при умові обов`язкового забезпечення безпеки людей. Дозволяється тримати: а) собак і котів (не більше одного) - у квартирах, в яких проживає одна сім`я, а також в будинках, що належать громадянам на правах особистої власності; г) собак на підприємствах, в установах і організаціях для охорони - на блоках, в обладнаних приміщеннях або на прив`язі; для дослідної мети - у вольєрах або в розплідниках. Власники собак, котів і хижих тварин зобов`язані щороку їх реєструвати (перереєстровувати). Забороняється тримати незареєстрованих тварин. Реєстрація собак і котів, що їх тримають громадяни, та видача реєстраційних посвідчень і номерних знаків провадяться житлово-комунальними організаціями, а в населених пунктах, де немає таких організацій, - в порядку, що визначається виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів. В місті Києві порядок утримання домашніх собак та котів, а також права та обов`язки їхніх власників встановлений Правилами утримання домашніх собак та котів в м. Києві, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 1079/3912. Правила базуються на принципах обов`язкового виконання власниками тварин вимог цих Правил, а також ветеринарно-санітарних норм, забезпечення належного епізоотичного та санітарно-епідеміологічного стану у місті; забезпечення належних умов для гармонійного співіснування людей та тварин в місті. Згідно із Додатком № 5 до «Державних санітарних норм і правил планування та забудови населених пунктів», затверджених наказом Міністра охорони здоров`я України» від 19 червня 1996 року № 173, санітарно-захисна зона від звірівницьких підприємств до житлової забудови має становити не менше 300 метрів. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 , знаходиться чисельна кількість собак, власником яких є ОСОБА_1 , однак, «Правилами тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР» від 17 червня 1980 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що дозволяється тримати: а) собак і котів (не більше одного) - у квартирах, в яких проживає одна сім`я, а також в будинках, що належать громадянам на правах особистої власності. Аналізуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком Дарницького районного суду міста Києва про те, що ОСОБА_1 зобов`язана звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від собак понад одну тварину цього виду. При розгляді даної справи, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , тому, дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити частину житлового будинку по АДРЕСА_1 від собак понад одну тварину цього виду. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що собаки, власником яких є ОСОБА_1 перебувають на частині земельної ділянки та житлового будинку, яка належить ОСОБА_13 . За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що частина земельної ділянки, належної ОСОБА_6 на праві власності використовується для перебування на ній собак, належних ОСОБА_1 є помилковим, тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про зобов`язання ОСОБА_6 усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом звільнення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від собак понад одну тварину цього виду задоволенню не підлягають. В частині позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСББ «Статусград» про встановлення факту функціонування незаконного (незареєстрованого) притулку для собак та припинення утримання незареєстрованого притулку для собак за вищевказаною адресою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони задоволенню не підлягають через їх недоведеність також не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Стосовно стягнення з відповідачів завданої позивачам моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком Дарницького районного суду міста Києва про те, що позивачам дійсно завдано моральної шкоди у зв`язку із постійним лементом собак, який відображається на їх самопочутті, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. Разом з тим, враховуючи, що власником даних тварин є ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витрати за моральну шкоду слід стягнути з ОСОБА_1 як власника тварин. При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачів, а також керувався принципами співмірності, розумності та справедливості, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди. Наданими суду документами позивачами не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який відповідає вимогам щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 80 000,00 грн. кожному. На думку колегії судів, дана сума є завищеною, належним чином не обґрунтованою, тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, глибини душевних страждань позивачів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів у розмірі 2 000,00 грн. кожному. Посилання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в апеляційній скарзі на те, що істотне зменшення суми стягнутої моральної шкоди та витрат на правову допомогу в рішенні суду належним чином не обґрунтоване зводяться до незгоди позивачів із сумою стягнення моральної шкоди та на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки обставини, на які вона посилається як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог не знайшли свого підтвердження підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції та спростовуються матеріалами справи. Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, колегія суддів вважає, що висновок Дарницького районного суду міста Києва про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , та про відмову у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСББ «Статусград» ґрунтується на вимогах закону та підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, суд першої інстанції, належним чином не дослідив усі обставини справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , а відтак, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року в частині зобов`язання ОСОБА_6 усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом звільнення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від собак понад одну тварину цього виду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у їх задоволенні. В решті, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року необхідно залишити без змін, так як доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСББ «Статусград» висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. За редакцією ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з п. 4 ч. ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналізуючи вищевикладене, необхідно дійти висновку про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і нормами ЦПК України. Так, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших». Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяві позивачем, додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с. 51-52), яким, розмір судових витрат на правничу допомогу визначено у сумі 5 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позову додано: - копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 25 листопада 2019 року, укладеного між позивачами та АО «Адвокатська колегія «Юрсецсервіс» за змістом п. 4.1 якого клієнт зобов`язується оплачувати Об`єднанню винагороду в розмірі 2 000 грн. за одну годну надання правничих послуг; - копії актів наданих послуг від 08лютого 2022 року, згідно яких сума оплати за надані послуги складає 10 000 грн.; - роздруківки квитанцій; - копію ордеру на надання правничої допомоги. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року, у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Позивачами доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій позивачі опинилися, які були вимушені вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 скористалася своїм правом на подачу пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та визнала витрати на правову допомогу у загальному розмірі 10 000 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Дарницький районний суд міста Києва дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивачів щодо стягнення з ОСОБА_1 у даній справі витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. кожному з позивачів. Також, на думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з проведенням вимірювань рівнів звукового тиску та рівнів звуку в розмірі 5 500 грн., що підтверджується копією акта про надання послуг № 5 від 15 січня 2020 року. Разом з тим, не підлягають стягненню витрати на правову допомогу з ОСОБА_6 , так як відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 . З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. кожному підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення, про відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_6 витрат на правову допомогу. В решті, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року необхідно ззалишити без змін, оскільки доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , висновків суду першої інстанції не спростовують Так як апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 слід стягнути по 352,15 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Статусград» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року в частині зобов`язання ОСОБА_14 усунути перешкоди у реалізації права на безпечне проживання, спокій та здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом звільнення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:818:0303), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від собак понад одну тварину цього виду скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у задоволенні цих вимог. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. кожному скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_6 витрат на правову допомогу відмовити. В решті, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 352 гривні 15 копійок судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 352 гривні 15 копійок судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 352 гривні 15 копійок судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 352 гривні 15 копійок судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар