Ухвала КАС ВС № 280/2317/20
від 15.05.2023 · АдміністративнаУХВАЛА 15 травня 2023 року м. Київ справа № 280/2317/20 адміністративне провадження № К/990/16249/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №280/2317/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України в якому просило: - визнати противоправними та скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19.03.2020 №10240/6/99-00-08-05-02-06; - визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області: №0005150512 від 27.12.2019 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3397982,50грн; №0005160512 від 27.12.2019 про встановлення суми завищеного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 303953,00грн; №0005170512 від 27.12.2019 про застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість у розмірі 696990,50грн; №0005863306 від 28.12.2019 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 938069,11грн; №0005873306 від 28.12.2019 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 9165,75грн; №0005853306 від 28.12.2019 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмір 510,00грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023, адміністративний позов задоволено частково. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005150512 від 27.12.2019 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1204916,00грн та штрафних санкцій у сумі 301229,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Запорізькій області 05.05.2023 звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі відповідач визначає підставою касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 4 пункту 2 розділу XIX Податкового кодексу України та пункт 49 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у подібних правовідносинах. Варто зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права. При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно. Перевіркою змісту наведеної підстави касаційного оскарження встановлено, що фактично скарга відповідача містить лише посилання на фактичні обставини у справі без зазначення в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції вказаної норми права у взаємозв`язку з тими висновками, що стали підставою для задоволення позову. В цілому доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, а також незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам. Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Звертаючись з касаційною скаргою втретє відповідач не усуває недоліків касаційної скарги на які вказував Верховний Суду та подає аналогічну за змістом скаргу. Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №280/2317/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяВ.В. Хохуляк