Ухвала КАС ВС № 140/4025/22

УХВАЛА 15 травня 2023 року м. Київ справа №140/4025/22 адміністративне провадження № К/990/16855/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №140/4025/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області з приводу непроведення із ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні за скороченням штатів або проведенням організаційних з органів поліції - 05 березня 2021 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 218505,32 грн; - стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області моральну шкоду в сумі 50000 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо непроведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні за скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - з 05 березня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 06 березня 2021 року по 27 квітня 2022 року), з урахуванням висновку суду. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №140/4025/22 скасовано у частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 06 березня 2021 року по 27 квітня 2022 року. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на його користь з Головного управління Національної поліції у Волинській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 березня 2021 року по 28 квітня 2022 року у розмірі 55739 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 40 коп. В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №140/4025/22 залишено без змін. 04 травня 2023 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (заступник начальника Іваничівського відділення поліції Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції». Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі процитовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначено, що Верховним Судом повинна бути сформована єдина думка щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка відноситься до категорії справ незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №140/4025/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська С.А. Уханенко