Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6969/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6969/22 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8 230 375, 70 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено повністю: Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8 230 375, 70 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на відповідача не поширюється застосування адміністративно-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - ДСП «ЦППРВ») розташоване в зоні відчуження, де відсутнє населення, є державним підприємством та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Також апелянт вказує, що відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю протягом 2021 року подавалась звітність про попит на робочу силу (вакансії) за 2021 рік форми № 3-ПН. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 травня 2023 року. 02 травня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду через Електронний суд надійшов відзив Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому позивач підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні вимог апелянта. Позивач звертає увагу, що самим відповідачем подано звітність, де зазначено про змішану, а не бюджетну форму фінансування, що спростовує відповідні доводи апелянта. 09 травня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду через Електронний суд надійшли додаткові пояснення Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» щодо підстав для задоволення апеляційної скарги. У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Також безпосередньо у судовому засіданні представником відповідача було зазначено про подання через Електронний суд клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке було зареєстровано 10 травня 2023 року та отримано наручно 10 травня 2023 року о 11:02 під час судового засідання. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», ідентифікаційний код 37197102, зареєстроване за адресою: Київська область, Іванківський район, місто Чорнобиль, вулиця Кірова, будинок

52. Основний вид економічної діяльності: 38.22 - оброблення та видалення небезпечних відходів (том 1, а.с.75-77). Згідно з пунктом 1.1. статуту ДСП «ЦППРВ» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Відповідно до пункту 1.2 статуту ДСП «ЦППРВ», нова редакція якого затверджена наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 11.11.2022 № 110-22 (далі - Статут), підприємство створене відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09 грудня 2010 № 1086 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2011 № 878-р передане до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Згідно з пунктом 3.1 Статуту підприємство створене з метою виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами, є експлуатуючою організацією, що здійснює діяльність, пов`язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховищ для захоронення РАВ і забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту сховища для захоронення РАВ на всіх етапах життєвого циклу сховищ для захоронення РАВ. Відповідно до розділу 4 (юридичний статус підприємства) статуту підприємство самостійно організовує роботу відповідно до Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України, цього Статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління (пункт 4.2). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий (поточний), валютний та інші рахунки в установах банків, основні фонди та обігові кошти, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи і бланки зі своїм найменуванням (пункт 4.4). Для здійснення підприємницької діяльності, підприємство залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено законодавством (пункт 4.7). Згідно з пунктом 7.1.11 статуту підприємство може займатися господарською діяльністю в межах повноважень, що не суперечить законодавству та сприяє реалізації основних напрямків його діяльності. Відповідно до звітності відповідача за формою № 10-ПОІ звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середня облікова кількість штатних працівників облікового складу, за рік становила 1465 осіб, з них 13 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Підприємством визначено, що кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має становити 59 осіб. Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначена у сумі 7 570, 3 тис. грн (том 1, а.с.78). З наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву документів, суд першої інстанції встановив, що ДСП «ЦППРВ» подавались такі звітності за формою № 3-ПН щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії): - 31.05.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду помічника машиніста тепловозу із розміром заробітної плати 7 854, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.79-80); - 02.08.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду інженер-програміста 1 категорії із розміром заробітної плати 12 622, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію зазначено відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку (том 1, а.с.81-82); - 30.09.2021 (є вхідний штамп Іванківської районної філії КОЦЗ), де зазначено про одну вакансію на посаду електромонтера з ремонту обмоток та ізоляції електроустаткування 6 роз. із розміром заробітної плати 59, 83 грн/год. + 4 % ШУП, при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.79-80). Разом з цим, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2022 та від 21.10.2022 у Київського обласного центру зайнятості витребувано письмові пояснення про те, чи подавались ДСП «ЦППРВ» до Київського обласного центру зайнятості чи іншого територіального органу центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2021 рік; інформацію про випадки відмови ДСП «ЦППРВ» у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості. Так, Київським обласним центром зайнятості було надано інформацію про надання відповідачем до структурних підрозділів КОЦЗ 4 звітів (із наданням відповідних копій) та ще 2 - до Балаклійської районної філії Харківського обласного центру зайнятості та до Чернігівського міського центру зайнятості (том 1, а.с.223), зокрема: - 19.02.2021 (прийнято в телефонному режимі), де зазначено про одну вакансію на посаду інженер з комп`ютерних систем із розміром заробітної плати 11 000, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.224-227); - 20.04.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду інженер 2 категорії із розміром заробітної плати 14 000,00 (у тому числі основної - 11 300,00), при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.228-229); - 31.05.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду помічника машиніста тепловозу із розміром заробітної плати 7 854, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.230-233); - 29.10.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду інженер-програміст із розміром заробітної плати 15 000,00 (у тому числі основної - 15 000,00), при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.234-235). Відповідно до копій штатного розпису ДСП «ЦППРВ» на 2021 рік у редакції від 21.01.2021 загальний штат співробітників передбачав 1525 осіб; у редакції від 25.03.2021 штатний розпис передбачав 1521 штатних одиниці; у редакції від 28.04.2021 штатний розпис передбачав 1519 штатних одиниці; у редакції від 17.06.2021 штатний розпис передбачав 1517 штатних одиниць; у редакціях від 28.10.2021 та 24.11.2021 штатний розпис передбачав 1513 штатних одиниць (том 1, а.с.85-216). Вважаючи, що Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» у 2021 році не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим має сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що у таблиці «коди організації-резидента» у звіті № 10-ПОІ зазначено організаційно-правову форму господарювання (ДК 002:2004; КОПФГ): 140 - державне підприємство, а форму фінансування зазначено 4 - змішану (том 1, а.с.78), тому відповідач не довів наявність підстав для звільнення ДСП «ЦППРВ» від сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до вимог статті 20 Закону № 875-ХІІ. Суд першої інстанції вказав, що ДСП «ЦППРВ» подавало звіти з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) протягом 2021 року (за формою № 3-ПН) на загальну кількість 6 осіб, що значно менше, ніж визначена підприємством кількість робочих місць для осіб з інвалідністю у звіті про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю (за формою № 10-ПОІ). При цьому, із зазначених вакансій підприємство лише один раз визначило посаду для особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, що не може свідчити про вжиття усіх залежних від підприємства заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у загальній кількості 46 осіб. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Згідно ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Приписи ч. 2 ст. 20 вказаного Закону визначають, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Як вбачається з матеріалів справи, а саме звітності ДСП «ЦППРВ» за формою № 10-ПОІ звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середня облікова кількість штатних працівників облікового складу, за рік становила 1465 осіб, з них 13 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Підприємством визначено, що загалом кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має становити 59 осіб (а.с. 10). Так, чинним законодавством встановлюється обов`язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Згідно ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом. Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справах № 817/652/17, № 802/707/17-а. Зі змісту положень ст. 18-1 Закону вбачається, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Таким чином, як вірно зазначав суд першої інстанції, обов`язок суб`єкта господарювання із створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № П/811/696/17, від 06.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 08.05.2018 у справі № 805/2275/17-а, від 24.04.2019 у справі №817/1188/18, від 28.05.2019 у справі №807/554/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19, від 01.10.2020 у справі № 520/3933/19. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання. Приписи п. п. 3-5 розд. І Порядку подання інформації про попит на робочу силу (вакансії) визначають, що форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. У постанові від 09.11.2021 у справі №380/4305/20 Верховний Суд підкреслив, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції долучено наступні звітності за формою № 3-ПН щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії): - 31.05.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду помічника машиніста тепловозу із розміром заробітної плати 7 854, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.79-80); - 02.08.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду інженер-програміста 1 категорії із розміром заробітної плати 12 622, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію зазначено відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку (том 1, а.с.81-82); - 30.09.2021 (є вхідний штамп Іванківської районної філії КОЦЗ), де зазначено про одну вакансію на посаду електромонтера з ремонту обмоток та ізоляції електроустаткування 6 роз. із розміром заробітної плати 59, 83 грн/год. + 4 % ШУП, при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.79-80). Також матеріалами справи підтверджується, що Київським обласним центром зайнятості було надано інформацію про надання відповідачем до структурних підрозділів КОЦЗ 4 звітів (із наданням відповідних копій) та ще 2 - до Балаклійської районної філії Харківського обласного центру зайнятості та до Чернігівського міського центру зайнятості (том 1, а.с.223), зокрема: - 19.02.2021 (прийнято в телефонному режимі), де зазначено про одну вакансію на посаду інженер з комп`ютерних систем із розміром заробітної плати 11 000, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.224-227); - 20.04.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду інженер 2 категорії із розміром заробітної плати 14 000,00 (у тому числі основної - 11 300,00), при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.228-229); - 31.05.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду помічника машиніста тепловозу із розміром заробітної плати 7 854, 00 грн/міс., при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.230-233); - 29.10.2021, де зазначено про одну вакансію на посаду інженер-програміст із розміром заробітної плати 15 000,00 (у тому числі основної - 15 000,00), при цьому у коментарях до даних про вакансію відомості про працевлаштування особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку не зазначено (том 1, а.с.234-235). Аналогічні копії звітів було долучено відповідачем в суді апеляційної інстанції разом з клопотанням від 10 травня 2023 року. Отже, вищевикладеним підтверджується, що ДСП «ЦППРВ» подавало звіти з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) протягом 2021 року (за формою № 3-ПН) на загальну кількість 6 осіб, що очевидно значно менше, ніж визначена підприємством кількість робочих місць для осіб з інвалідністю у звіті про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю (за формою № 10-ПОІ). При цьому, із зазначених вакансій підприємство лише один раз визначило посаду для особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, що не може свідчити про вжиття усіх залежних від підприємства заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у загальній кількості 46 осіб. Наведеним вище спростовуються доводи апелянта про те, що надавши інформацію про попит на вакансії, фактично вжив усіх залежних від нього передбачених законом заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки підприємством визначено, що загалом кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має становити 59 осіб, 13 особам, працюючим у відповідача, відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відтак, відповідач мав інформувати про наявність 46 вакансій, в той час як подана за формою № 3-ПН звітність складена лише на 6 осіб. Надаючи оцінку твердженню відповідача про те, що відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ на підприємство не поширюється застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, позаяк підприємство є державним і утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, суд зазначає таке. Щодо доводів апелянта про те, що на відповідача не поширюється застосування адміністративно-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки ДСП «ЦППРВ» розташоване в зоні відчуження, де відсутнє населення, є державним підприємством та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, колегія суддів зазначає наступне. Так, як вже було вказано вище, відповідно до виключення, визначеного статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щодо незастосування адміністративно-господарських санкцій, то положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Колегія суддів наголошує, що відповідно до звітності за формою № 10-ПОІ звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, поданої самим ДСП «ЦППРВ», у таблиці «коди організації-резидента» у звіті № 10-ПОІ зазначено організаційно-правову форму господарювання (ДК 002:2004; КОПФГ): 140 - державне підприємство, а форму фінансування зазначено 4 - змішану (том 1, а.с.78). Таким чином, самим відповідачем подано позивачу звітність, в якій визначено саме змішану форму фінансування, а не лише бюджетну, в той час як приписи статті 20 Закону визначають підставою для звільнення від застосування відповідних санкцій саме повне (а не часткове, змішане) фінансування з Державного бюджету України. Також, відповідно до розділу 4 (юридичний статус підприємства) статуту підприємство самостійно організовує роботу відповідно до Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України, цього Статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління (пункт 4.2). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий (поточний), валютний та інші рахунки в установах банків, основні фонди та обігові кошти, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи і бланки зі своїм найменуванням (пункт 4.4). Для здійснення підприємницької діяльності, підприємство залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено законодавством (пункт 4.7). Згідно з пунктом 7.1.11 статуту підприємство може займатися господарською діяльністю в межах повноважень, що не суперечить законодавству та сприяє реалізації основних напрямків його діяльності. При цьому, представником відповідача у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначено, що підприємство фінансується з бюджету приблизно на 98%, однак, не повністю на 100%. Надані представником відповідача до суду апеляційної інстанції 10 травня 2023 року безпосередньо в судовому засіданні довідка про включення розпорядника до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та довідка Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (без зазначення номеру та дати), по-перше, не були надані до суду першої інстанції, по-друге, не спростовують факту, що відповідач не повністю, тобто, не стовідсотково фінансуються з державного бюджету, а є частка, отримана з інших джерел, відтак, апелянт не підпадає під дію приписів статті 20 Закону щодо незастосування адміністративно-господарських санкцій. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявність підстав для звільнення ДСП «ЦППРВ» від сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до вимог статті 20 Закону № 875-ХІІ. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 15 травня 2023 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна