Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/425/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/425/23 Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. Дата і місце ухвалення: 09.03.2023р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Центр пробації» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації», в якому просила суд: - визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 , старшому інспектору Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, спеціальне звання «майор внутрішньої служби», до її календарної вислуги та до стажу служби в Державній установі «Центр пробації»; - зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 , старшому інспектору Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, спеціальне звання «майор внутрішньої служби», відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди 01.07.1999р. - 13.05.2001р.; 13.05.2001р. - 03.12.2001р.; 03.12.2001р. - 01.08.2006р.; 01.08.2006р. - 01.05.2011р.; 01.05.2011р. - 01.10.2011р.; 01.10.2011р. - 01.08.2012р.; 01.08.2012р. - 07.10.2015р.; 07.10.2015р. - 31.12.2016р.; 01.01.2017р. - 30.06.2018р.; 01.07.2018р. - 05.01.2013р. у загальній кількості 07 років 10 місяців 00 днів у пільговому обчисленні. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що її календарна вислуга років служби в ОВС та Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань станом на 09.01.2023р. складає 23 роки 09 місяців 13 днів, пільгова - 07 років 10 місяців 00 днів. На звернення ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» щодо зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, листом від 09.01.2023р. відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку вислуги років. Таку відмову ОСОБА_1 вважає протиправною та зазначає, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. При цьому, норми Порядку №393 необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення особи зі служби в Державній установі «Центр пробації», але й під час проходження такої служби, з метою встановлення набуття особою права на пенсію за вислугу років. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.03.2023р. позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо відмови у зарахуванні пільгової вислуги років майору внутрішньої служби ОСОБА_1 до її календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Зобов`язано Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та зарахувати майору внутрішньої служби ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 01.07.1999р. по 05.01.2023р. у загальній кількості 07 років 10 місяців 00 днів в пільговому обчисленні. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної установи «Центр пробації» судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна установа «Центр пробації» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 09.03.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Закон №2262-ХІІ передбачає тільки можливість призначення пенсії за вислугу років особам, у яких наявна необхідна кількість календарних років вислуги, без врахування пільгової вислуги. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ні Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а ні Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, не містять норми, яка б надавала право на зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 23.03.1999р. по 01.07.1999р. та з 01.07.1999р. по теперішній час в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань. З 01.07.2018р. позивач займає посаду старшого інспектора Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку вислуги років станом на 09.01.2023р. вислуга років у календарному обчисленні ОСОБА_1 становить 23 роки 09 місяців 13 днів, у пільговому - 07 років 10 місяців 00 днів. 22.12.2022р. представник позивача звернувся до директора Державної установи «Центр пробації» з адвокатським запитом про здійснення перерахунку та зарахування майору внутрішньої служби ОСОБА_1 вислуги в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Листом від 09.01.2023р. Державна установа «Центр пробації» повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019р. №180/5 «Про затвердження Порядку обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» наказом Установи від 27.05.2019р. №107/К майору внутрішньої служби ОСОБА_1 станом на 01.01.2019р. було встановлено стаж служби для виплати надбавки за вислугу років 26 років 03 місяці 08 днів. До того ж, було враховано періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку. Підстав для перерахунку вислуги років та зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги років немає. Вважаючи протиправною відмову відповідача в зарахуванні до календарної вислуги років вислуги в пільговому обчисленні та здійснення перерахунку стажу служби в Державній установі «Центр пробації» ОСОБА_1 оскаржила її в судовому порядку. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що при призначенні пенсії особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби до календарної вислуги років, встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, зараховується пільгова вислуга років. При вирішенні спору суд першої інстанції врахував, що станом на день прийняття рішення суду згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки вона не звільнена зі служби в Державній установі «Центр пробації». Однак, враховуючи, що відповідач категорично заперечує зарахування до календарної вислуги років позивача вислуги років в пільговому обчисленні при призначенні їй пенсії (заперечується право на пенсію за вислугу років), суд зазначив, що у разі звільнення позивачки з Державної установи «Центр пробації» відповідач не підготує і не подасть органам Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому законодавством, необхідні для призначення пенсії документи. Тобто у цій ситуації ОСОБА_1 може залишитися і без роботи і без пенсії, внаслідок чого вона буде змушена знову звернутися до суду для поновлення порушених її прав. За таких обставин, за висновками суду, наявні підстави для зобов`язання Державної установи «Центр пробації» здійснити перерахунок та зарахувати майору внутрішньої служби ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону №226-ХІІ і пункту 3 Порядку №393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 01.07.1999р. по 05.01.2023р. у загальній кількості 07 років 10 місяців 00 днів. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Спір у цій справі виник з приводу відмови суб`єкта владних повноважень зарахувати працюючій особі в Державної установи «Центр пробації» відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» вислуги років в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Відповідно до ст. 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Статтею 12 Закону №2262-ХІІ встановлені умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких в є наявність певної вислуги років. Так, відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно ч.4 ст.17 Закону України №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, пункт 1 якого визначає види служби, які зараховуються до вислуги років для призначення відповідно до Закону №2262-XII пенсій за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. За приписами підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств. При цьому, колегія суддів враховує, що Порядок №393 прийнятий на виконання Закону №2262-XII і його положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення. У постанові від 03.03.2021р. у справі №805/3923/18-а Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №725/1959/17, від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18. У справі № 805/3923/18-а Верховний Суд прийшов до висновків, що для набуття права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-XII, враховується як календарна, так і пільгова вислуга років в сукупності. Враховуючи, що ОСОБА_1 проходила службу, яка передбачена Постановою №393, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вона має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку в цілях призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII. Поряд з цим, при вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що при зверненні ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» та, відповідно, з даним позовом до суду, остання просить здійснити перерахунок та зарахувати їй відповідно до ст.12 Закону №2262-ХІІ та п.3 Порядку №393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 07 років 10 місяців 00 днів. Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 продовжує проходити службу та не зверталася до Державної установи «Центр пробації» із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу. При цьому, як вже зазначалося, положення Порядку №393 визначають порядок обчислення вислуги років лише для призначення пенсії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час ухвалення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскільки, адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тому для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. Відповідно до матеріалів справи, позивач на даний час перебуває на службі в Державній установі «Центр пробації», питання щодо призначення їй пенсії за вислугу років та розрахунку вислуги відповідачем не вирішувалося і з цього приводу ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» не зверталася. Відтак, вимога позивача про здійснення перерахунку та зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, на думку колегії суддів, є передчасною, а тому задоволенню не підлягає. Такі висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.02.2023р. по справі №320/12166/20. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, тому, відповідно до п.4 ч.1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції частково задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 09.03.2023р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 із вказаних вище підстав. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 15 травня 2023 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук