Постанова 4803 № 210/2817/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2637/23 Справа № 210/2817/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/2817/22 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року, встановив: У вересні 2022 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі за текстом АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтований тим, що «Мonobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank та заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно та точці видачі; верифікація клієнта очно у відділенні банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відео фіксація працівником банку дистанційно; ДІЯ шеренг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https:www.monobank.ua/terms. Згідно п.1 розділу 1 «Термін та визначення» мов мобільний додаток сервіс банку, що дозволяє надавати клієнту банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. Відповідно до п.п.2.1 п.2 Розділу 1 Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатку, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатку. Згідно п.п.2.3 п.2 розділу 1 умов договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит. Відповідно до пунктів 5.3, 5.8.1 п.5 розділу 1 умов клієнт погоджується, що операції здійснені з використанням коду доступу до додатка визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатись послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій. Згідно п.п.2.1, 2.4, 2.5 п.3 розділу ІІ Умов визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Мonobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених у договорі. Форма надання кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. Банк надає інформацію про кредитний ліміт платіжної картки до її активації за допомогою мобільного додатку та/або контактного центру банку. На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в тарифах. Клієнт обов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами. У відповідності до тарифів банку: пільговий період за карткою становить до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних; розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100грн., але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту заборгованості); збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку прострочено заборгованості). У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки у подвійному розмірі від зазначених у тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної у тарифах. У разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з тарифами, але не більше 50% від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних. Відповідно до п.8.20 п.8 розділу І умов сторони погодили, що за несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом, що свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштам, клієнт несе відповідальність за порушення грошового зобов`язання шляхом сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 74,4% річних від простроченої суми за весь час прострочення. Відповідно до п.5.27 п.5 розділу ІІ Умов кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки та прострочені платежі згідно з тарифами, якщо інше не передбачено умовами договору. 04 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 04 серпня 2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники зазначених документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в сумі 20 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надало можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі). Станом на 08 жовтня 2021 року у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло 90 днів, у зв`язку з чим, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 08 жовтня 2021 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим кредит 26 січня 2022 року став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 02 грудня 2021 року становить 18 387,99 гривень, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 18 387,99 гривень; заборгованість за пенею 0 гривень; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 гривень. На підставі викладеного АТ «Універсал банк» просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04 серпня 2019 року в сумі 18 387,99 гривень станом на 02 грудня 2021 року та судові витрати. Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04 серпня 2019року в сумі 9351,14 гривень та судовий збір в сумі 1 261,58 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею рахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. На момент підписання анкети-заяви від 04 серпня 2019 року клієнт був належним чином ознайомлений з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, та повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Клієнт на постійній основі зобов`язався ознайомлюватися із чинною редакцією Умов та Правил, що розташовані на сайті чи у мобільному додатку. Загальний розмір заборгованості відповідача перед Банком станом на 02 грудня 2021 року становить 18 387,99 гривень, що складається з загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 18 387,99 гривень. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, на власний розсуд, виникла непогашена заборгованість. Відповідно до виписки про рух коштів за час користування карткою боржником у зазначений період було проведено поповнень карткового рахунку на суму 149 606,38 гривень. За весь час користування карткою боржником у зазначений у позові період витрати по картці становлять суму 149 594,37 гривень. Також посилається, що судом безпідставно застосовані висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 04 серпня 2019 року. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта НОМЕР_1 . В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язався виконувати його умови. Також, у п. 6 Анкети-заяви від 04 серпня 2019 року ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом його власноручного підпису. Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту Акціонерного товариства «Універсал банк» найменування ПАТ «Універсал банк» змінено на АТ «Універсал Банк», що не є перетворенням юридичної особи. До позовної заяви Банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал банк», затверджених рішенням Правління банку, протокол № 46 від 24 листопада 2021 року. З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 18 387,99 гривень. Крім того, з розрахунку вбачається, що відповідачу була встановлена процентна ставка у розмірі 38,4% на поточну заборгованість, та 76,8% на прострочену заборгованість. Перерахунком заборгованості суд першої інстанції встановив, що відповідачем ОСОБА_1 фактично було погашено за наданим кредитом суму 111 630,95 гривень, сума відсотків, які були списані Банком і які не були узгоджені договором та не погоджені із відповідачем за весь період користування коштами, становить 9036,85 гривень, що вбачається з наданого позивачем розрахунком заборгованості за договором від 04 серпня 2019 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконуються умови договору, однак позивачем не доведений факт досягнення сторонами домовленості про сплату відповідачем відсотків у будь-якому розмірі, оскільки у заяві позичальника від 04 серпня 2019 року відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді сплати відсотків за користування кредитом та її розмір. Оскільки інформацією про рух коштів і розрахунком заборгованості, який виконав позивач, підтверджується списання позивачем відсотків, розмір яких відповідач не погоджував, суд, перевіривши розмір заборгованості, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 9 351,14 гривень. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України). Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України). Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 та 2 ст. 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що, «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)». Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. З Анкеті-заяви від 04 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена. Звертаючись до суду з позовом, Банк посилається на те, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . При цьому, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що частину грошових коштів, які сплачував відповідач на погашення заборгованості за кредитом, позивач зараховував саме на рахунок погашення заборгованості про процентам за користування кредитом. Оскільки в Анкеті-заяві від 04 серпня 2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена, колегія суддів приходить до висновку про неправомірне та безпідставне списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, та зазначає, що ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту, отже, за таких обставин підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом, яка складається з фактично отриманих та використаних позичальником коштів. З наданого розрахунку вбачається, що залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту складає 18 387,99 гривень. При цьому в окремій графі розрахунку зазначені суми сплачених відсотків, що складають загальну суму 9 036,85 гривень. Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту, яка була фактично використана боржником, складає 9 351,14 гривень (18 387,99-9036,85) та підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Універсал Банк», що було вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року по справі № 697/302/20. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року . Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 15 травня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста