Ухвала КЦС ВС № 552/7526/22

У х в а л а 08 травня 2023 року м. Київ справа № 552/7526/22 провадження № 61-5545ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мирка Романа Олексійовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2023 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 637 399 грн. У січні 2023 року ОСОБА_2 подав суду заяву про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на вказане нежитлове приміщення (аптеку), так як йому стало відомо, що відповідач має намір продати аптеку без його згоди. Мотивуючи тим, що відповідач згідно з договором купівлі-продажу від 31 жовтня 2016 року придбала у власність нежитлове приміщення (аптеку) загальною площею 51,5 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 . Однак грошові кошти за вказане приміщення отримав у борг позивач за договорами позики, укладеними ним з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тому було вирішено, що покупцем за договором купівлі-продажу формально буде відповідач, яка в подальшому відчужить своє право власності на аптеку позивачу. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 січня 2023 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 січня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 відчуження нежитлового приміщення (аптеки) загальною площею 51,5 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 . Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції, вважав за доцільне частково задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, що мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мирко Р. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Судами встановлено, що предметом позову у справі № 552/7526/22 є стягнення безпідставно набутих коштів. Встановивши, що між сторонами виник реальний спір щодо права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення (аптека) загальною площею 51,5 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 , врахувавши, що саме за відповідачем, згідно з договором купівлі-продажу від 31 жовтня 2016 року, як визначено судами, зареєстровано право власності на це нерухоме майно, що значно ускладнить виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчуження цього нежитлового приміщення (аптеки) забезпечить ефективне виконання судового рішення, тому суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову, які є співмірним заявленим позовним вимогам. Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 159 ЦПК України заявник має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались. До того ж, відповідно до статті 158 ЦПК України заявник наділений правом подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що правильність застосування судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мирка Р. О. на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2023 року є необґрунтованою. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мирка Романа Олексійовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2023 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара