Постанова 4876 № 904/2884/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2884/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Кощеєва І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 (повне рішення складено 21.11.2022, суддя Назаренко Н.Г.) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 (повне рішення складено 05.12.2022, суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/2884/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алесан", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія", м. Київ про стягнення 50 857, 99 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алесан" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на свою користь заборгованості в сумі 41 850, 00 грн, пені в сумі 5 843, 35 грн., 3% річних в сумі 392, 13 грн, інфляційних втрат в сумі 2 772, 51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором надання послуг з розміщення зовнішньої реклами № 1-240120 від 24.01.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у лютому 2022 року послуги. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 у справі №904/2884/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алесан" 22 540,18 грн основного боргу, 252,25 грн пені, 392,13 грн 3% річних, 2 077,32 грн інфляційних втрат, 1 260,10 грн судового збору; в частині стягнення боргу в сумі 19 309,82 грн провадження у справі закрито; в іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю факту надання відповідачу послуг на суму 41 850,00 грн, з яких відповідачем під час розгляду справи сплачено 19 309,82 грн, що стало підставою для закриття провадження у справі в цій частині, в частині стягнення боргу в сумі 22 540,18 грн позовні вимоги задоволені; судом встановлено, що договір припинив свою дію 25.05.2022, з огляду на що пеня визнана правомірною за період з 14.05.2022 по 24.05.2022 на суму 252,25 грн; 3% річних в межах заявленої суми 392,13 грн визнані обґрунтованими та правомірними; інфляційні втрати з огляду на помилки у визначенні початку строку нарахування задоволені на суму 2 077,32 грн. Судом першої інстанції також зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини, які стали підставою невиконання зобов`язань по договору (сертифікат Торгово - промислової палати України чи уповноваженої регіональної торгово - промислової палати не наданий, докази виконання п. 9.3 договору відсутні). Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алесан" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алесан" 8 501,08 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви відмовлено. Додаткове рішення мотивоване тим, що справа не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, заявлена до стягнення позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 700,00 грн є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, тому судом стягнутий з відповідача розмір витрат, пропорційний задоволеним вимогам; витрати в сумі 1 198,92 грн покладені на позивача. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метрополія" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 у справі №904/2884/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - у відповідача відсутні боргові зобов`язання перед позивачем з огляду на те, що виконавець не надав відповідачу оригінали актів приймання - передачі наданих послуг за лютий 2022 року, а також рахунків - фактур для їх оплати, отже обов`язок по оплаті у відповідача не виник; - ротація рекламних сюжетів у лютому 2022 року не проводилася; - оплата відповідачем суми в розмірі 19 309,82 грн не є визнанням боргу, а свідчить про прояв добропорядності у відносинах з позивачем; - відсутність існування основного зобов`язання відповідача за договором № 1-240120 від 24.01.2020 свідчить про безпідставне нарахування будь-яких додаткових зобов`язань, в тому числі пені, інфляційних втрат та річних процентів. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2022 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/2884/22, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи до суду. 21.12.2022 справа №904/2884/22 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду. 03.01.2023 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. по справі №904/2884/22 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу для вирішення питання відкриття апеляційного провадження передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.01.2023 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 у справі №904/2884/22 для вирішення питання відкриття апеляційного провадження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 у справі №904/2884/22; визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Не погодившись із додатковим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метрополія" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22 скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення вимог позивача на суму 993,40 грн. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - судом задоволено 49,67 % вимог позивача, тому витрати на професійну правничу допомогу не можуть перевищувати 49,67% від заявленої позивачем суми; - в акт приймання - передачі правових послуг від 15.11.2022 включені витрати на професійну правничу допомогу, які не стосуються справи №904/2884/22 (на суму 1 000,00 грн та 500,00 грн), а також ті, що не були надані, але враховані (участь у двох судових засіданнях); - обґрунтованими та доведеними є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн, які мають бути розподілені згідно розміру задоволених судом позовних вимог, тому до стягнення з відповідача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 993,40 грн. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М. 03.01.2023 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. по справі №904/2884/22 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу для вирішення питання відкриття апеляційного провадження передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.01.2023 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22 для вирішення питання відкриття апеляційного провадження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22; об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 у справі №904/2884/22; розгляд апеляційних скарг визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 18.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алесан" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 у справі №904/2884/22 без змін. Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним: - позивачем протягом лютого 2022 року виконані всі договірні зобов`язання належним чином та в повному обсязі; - відповідач підтвердив у поданому відзиві на позовну заяву, що факт ротації рекламних конструкцій відбувся; оплата ротації здійснена відповідачем після подання позовної заяви; - акти виконаних робіт №АЛС000000002 та №АЛС000000005 були надані відповідачу нарочно 28.02.2022 та в подальшому у зв`язку з їх неоплатою надіслані відповідачу листом від 26.04.2022 за вих. №260422/1; надіслання відповідачем листа від 25.04.2022 №106 із зауваженнями до актів свідчить, що вони були отримані саме 28.02.2022; - непідписання актів приймання - передачі наданих послуг протягом 10 календарних днів від дати їх отримання без письмових причин відмови є фактом визнання відповідачем договірних зобов`язань; - відповідач не заперечував надання послуг за договором від 24.01.2020 №1-240120 за весь період з 01.02.2022 по 28.02.2022; - відповідачем не надано доказів, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань за договором; - відповідачем порушені строки, визначені договором від 24.01.2020 №1-240120, щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин; - відповідачем не доведено порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. 18.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алесан" до Центрального апеляційного господарсько суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивачем зазначено про орієнтовний розрахунок понесених судових витрат в апеляційній інстанції в сумі 2 500,00 грн (консультація з вивчення змісту апеляційної скарги - 1 000,00 грн, написання відзиву на апеляційну скаргу - 1 500,00 грн), докази понесення яких будуть надані після ухвалення судом рішення. 15.05.2023 у зв`язку з виходом з відпустки судді Іванова О.Г. по справі №904/2884/22 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Іванова О.Г. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алесан" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метрополія" (замовник) укладений договір про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами № 1-240120 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надавати послуги з проведення рекламних кампаній замовника згідно адресної програми та інших доповнень до цього договору, які складаються у вигляді додатків, додаткових угод до договору та є його невід`ємними частинами, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконавцю надані належним чином послуги (п. 2.1 договору). Відомості про період розміщення рекламних матеріалів, місцезнаходження рекламних носіїв, їх розміри та сторони, інформацію про освітлення, кількість площин, вартість рекламної кампанії та строки її оплати вказуються в адресній програмі. Адресна програма с невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору). Термін проведення рекламної кампанії становить один календарний місяць (з першого по останнє число календарного місяця), якщо інше не буде визначено сторонами в адресній програмі (п.п. 2.3. договору). Ціна послуг виконавця за договором вказується сторонами в адресній програмі. Ціна даного договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню рекламних кампаній замовника за адресними програмами, а також нарахованими на цю вартість сумами податків і зборів (обов`язкових платежів). Загальна ціна договору становить суму оплат, здійснених замовником протягом строку дії договору на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1. договору). Ціна послуг виконавця складається з: - вартості рекламної кампанії з розміщення рекламних матеріалів замовника на рекламних носіях та їх ротації один раз на місяць; - експонування рекламних матеріалів замовника на період надання послуг, - надання замовнику фотозвіту один раз на місяць, - вартості додаткової ротації (поклейки/монтажу), здійсненої більше 1 (одного) разу на місяць. Вартість рекламної кампанії залежить від кількості заброньованих в адресних програмах робочих поверхонь рекламних носіїв та терміну рекламної кампанії і встановлюється сторонами в адресних програмах. При цьому місячна вартість рекламної кампанії може бути змінена не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати початку нового календарного місяця розміщення рекламної кампанії. Зміни, що стосуються вартості рекламної кампанії, оформляються сторонами відповідними додатками до адресних програм (п.п. 4.2., 4.2.1. договору). Надання виконавцем послуг з проведення рекламних компаній замовника оформляється сторонами актами приймання-передачі наданих послуг. По закінченню строку проведення кожної рекламної кампанії, зазначеній в адресній програмі, виконавець направляє замовникові 2 (два) примірники акту приймання-передачі наданих послуг, а замовник зобов`язаний повернути виконавцю один підписаний замовником примірник такого акту протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати направлення акту виконавцем замовнику або в цей же строк направити письмову мотивовану відмову. Непідписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів від дати його отримання без письмових мотивованих причин відмови є фактом визнання замовником виконання виконавцем договірних зобов`язань, якщо замовник не доведе протилежного. (п.4.5. договору). Замовник здійснює оплату за цим договором у наступному порядку: - оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг в сумі, зазначеній сторонами за відповідний місяць, передбачений в адресній програмі (додатку до цього договору), за умови надання замовнику оригіналу рахунку-фактури не пізніш, ніж за 10 банківських днів до моменту оплати; оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 11 цього договору; - при додатковому проведенні виконавцем, за бажанням замовника, ротації рекламних матеріалів частіше одного разу в календарному місяці, замовник перераховує погоджену сторонами в відповідному додатку до договору суму на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 11 цього договору, протягом 5 банківських днів з моменту оформлення сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, за умови надання замовнику оригіналу рахунку-фактури за 10 банківських днів до моменту оплати (п. 4.3. договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2020). Відповідно до п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 20.12.2021 він набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з цього договору. Листом від 25.05.2022 № 116 відповідач повідомив позивача про дострокову односторонню відмову від договору, починаючи з 25.05.2022. Позивач, на підтвердження надання послуг за договором у лютому 2022 року, надав акти виконаних робіт № АЛС000000002 від 28.02.2022 на суму 38 250,00 грн та № АЛС000000005 від 28.02.2022 на суму 3 600,00 грн, всього на загальну суму 41 850,00 грн. Як зазначає позивач, 28.02.2022 вказані акти були надані представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" нарочно, проти чого відповідач заперечив. У зв`язку з тим, що відповідачем оплата послуг здійсненна не була, позивач разом з листом № 260422/1 від 26.04.2022 повторно надіслав спірні акти на адресу відповідача. 27.05.2022 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 3 від 26.05.2022 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 41 850,00 грн. Відповідач зазначену вимогу не виконав, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Визнаючи доведеним факт надання послуг на суму 41 850,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять докази направлення актів виконаних робіт № АЛС000000002 від 28.02.2022 на суму 38 250,00 грн та № АЛС000000005 від 28.02.2022 на суму 3 600,00 грн разом з листом вих. № 260422/1 від 26.04.2022, в якому на третій сторінці тексту міститься абзац в наступній редакції: «На заміну зіпсованих актів ТОВ «АЛЕСАН» повторно направляє на адресу підприємства акти виконаних робіт № АЛС000000002 та № АЛС000000005». Так, лист № 260422/1 від 26.04.2022 містить додатки: «за текстом на 4-х аркушах». Зважаючи на те, що вищевказаний лист складається з 4 аркушів, а вищезазначені акти з 1 аркушу кожен, приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи опис вкладення до цінного листа (накладна №4900096599914), в якому зазначено про направлення даного листа вих. №260422/1 від 26.04.2022 в кількості 6 предметів, місцевий господарський суд погодився з твердженням позивача про направлення актів № АЛС000000002 та № АЛС000000005 відповідачу 29.04.2022. Крім того, матеріали справи містять лист відповідача позивачу за № 106 від 25.04.2022 з підтвердженням отримання акту виконаних робіт № АЛС000000002 від 28.02.2022 на суму 38 250,00 грн та підписання його із зауваженнями щодо визнання наданих послуг за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 на суму 31 419,65 грн, з 24.02.2022 відповідач надання послуг не визнає з огляду на введення воєнного стану та призупинення виконання своїх зобов`язань по договору внаслідок виникнення дії форс- мажорних обставин; тимчасового обмеження роботи торговельно - розважального центру «Караван», у зв`язку з чим не здійснюється поширення рекламної інформації, про що ним було повідомлено позивача листом від 12.04.2022 №98. Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що з 24.02.2022 позивач не виконував своїх обов`язків за договором, оскільки реклама розміщувалася на вуличних рекламних конструкціях, тож посилання відповідача на те, що ТРЦ «Караван» з 24.02.2022 не працював, не є доказом ненадання позивачем послуг за вказаним актом в період з 24.02.2022 по 28.02.2022. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності матеріалами справи з огляду на стандарт вірогідності надання відповідачу послуг за актом № АЛС000000002 від 28.02.2022 на суму 38 250,00 грн. Апеляційний господарський суд також зазначає, що отримання рахунків на оплату послуг за спірними актами підтверджується відповідачем наданими ним доказами (додатками до поданого ним відзиву на позовну заяву). Так, копію рахунку №АЛС000000001 від 13.01.2022 на суму 38 250,00 грн відповідач отримав на електронну пошту 13.01.2022, а копію рахунку №АЛС000000004 від 09.02.2022 на суму 3 600,00 грн - 09.02.2022. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем повністю оплачений рахунок №АЛС000000004 від 09.02.2022 на суму 3 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №98697287 від 13.09.2022 та частково оплачений рахунок №АЛС000000001 від 13.01.2022 на суму 15 709,82 грн, що підтверджується платіжним дорученням №98697288 від 13.09.2022. В частині оплаченої відповідачем суми боргу в розмірі 19 309,82 грн провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт, які ним отримані поштою 09.05.2022, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк оплати за цими актами з урахуванням п.4.3 договору є таким, що настав 13.05.2022. Місцевим господарським судом також правильно зазначено про відсутність доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини для невиконання зобов`язань відповідачем за договором. Пунктами 9.1.-9.5. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов`язань за ним договором у випадку, якщо таке невиконання або несвоєчасне невиконання сталося в наслідок форс-мажорних обставин. Під форс-мажорними обставинами в даному договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього характеру, які виникли не з вини сторін, проти їх волі чи бажання, і яких не можливо було уникнути. Зокрема, стихійні явища природного характеру (землетруси, потопи, урагани, знищення, в результаті блискавки), вплив техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі), обставини суспільного, соціального та політичного характеру (воєнні дії, масові заворушення, епідемії, страйки, бойкоти), а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи зазначених органів, які унеможливлюють своєчасне, повне і належне виконання сторонами умов договору або перешкоджають такому виконанню. У разі виникнення форс-мажорних обставин сторона, щодо якої такі обставини виникли, ставить до відома про їх виникнення іншу сторону невідкладно, але не пізніше 2 (двох) днів з моменту їх виникнення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорні обставини, повинні бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про вищевказані обставини позбавляє сторону права посилатися на них як на підставу, яка звільняє її від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 3 (трьох) місяців, кожна зі сторін має право розірвати цей договір, попередньо повідомивши про це письмово іншу сторону, без застосування будь-яких штрафних санкцій до сторін. Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань). У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання відповідачем в обумовлені строки обов`язку, передбаченого п. 9.3 договору, щодо повідомлення іншої сторони про початок обставин, що перешкоджають належному виконанню зобов`язань за договором. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За своєю правовою природою неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання. Пунктом 7.2.3. договору сторони погодили, що у разі порушення зобов`язань щодо оплати, зазначених у п. 4.3. цього договору, замовник зобов`язується виплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в момент нарахування пені, від суми боргу, за кожен день прострочення. З огляду на викладене, а також встановлений факт припинення дії договору з 25.05.2022, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 14.05.2022 по 24.05.2022 в сумі 252,25 грн. Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Судом першої інстанції визнані правомірними 3% річних за період прострочення з 14.05.2022 по 05.09.2022 в сумі 392,13 грн та інфляційні втрати за період прострочення з травня по липень 2022 року в сумі 2 077,32 грн. Апеляційна скарга не містить заперечень в частині розрахунку судом як пені, так і 3% річних, інфляційних втрат; доводи щодо непогодження зі стягнутими сумами в цій частині пов`язані з відсутністю підстав, на думку відповідача, для стягнення боргу в сумі 22 540,18 грн, що спростовано наведеним вище. Згідно положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, в постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18). Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у поданому позові зазначено про орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат окрім судового збору, які він очікує понести під час розгляду справи №904/2884/22, в сумі 10 000,00 грн. Клопотання про стягнення судових витрат від 16.09.2022 було подано позивачем до суду першої інстанції 20.09.2022, в якому зазначено, що докази їх понесення будуть надані в строк, визначений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. До клопотання від 16.09.2022 позивачем наданий ордер серії АЕ №1145617 від 29.07.2022 адвоката Крюкової Дар`ї Олександрівни, а також копії договору про надання правової допомоги №02 від 27.04.2021, додаткової угоди №1 від 28.05.2021, №2 від 04.04.2022 до нього, за умовами яких адвокат Крюкова Дар`я Олександрівна прийняла на себе зобов`язання надати правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Алесан» з наступних правових питань та у таких обсягах: - надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; - представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичним и особами; - забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта в будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.05.2021 винагорода адвоката розраховується за кожне судове засідання і погодинно за підготовку процесуальних документів, проведення консультацій, підбір нормативно-правової бази тощо, із розрахунку: кількість затраченого адвокатом часу на виконання послуги, помножену на вартість однієї години витраченого робочого часу адвоката, яка становить 1 000,00 грн на годину. Винагорода адвоката за участь в одному судовому засіданні не залежить від кількості витраченого часу адвоката на перебування в судовому засіданні і складає 2 500,00 грн за одне судове засідання. Винагорода сплачується також і в тому разі, якщо судове засідання не проводилося по незалежним від адвоката причинам (п. 3.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2021). Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 3.6. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2021). Згідно п. 3.10 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2021 правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Договір про надання правової допомоги №02 від 27.04.2021 набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022. 16.11.2022 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 700,00 грн. До заяви від 16.11.2022 позивачем, окрім доказів, наданих раніше з клопотанням від 16.09.2022, надані також копії наступних документів: - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Крюкової Д.О. серії ДН №5177 від 26.09.2018; - акту приймання - передачі правових послуг від 15.11.2022, згідно якого адвокатом надано консультацію з вивченням документації (1 год. - 1 000,00 грн), здійснено підготовку адвокатського запиту (30 хв. - 500,00 грн), позовної заяви (2 год. - 2 000,00 грн), заяви про направлення процесуальних документів та клопотання про стягнення судових витрат (1 год. - 1 000,00 грн), відповіді на відзив на позовну заяву (2 год. - 2 000,00 грн), участь у судових засіданнях 10.11.2022 (700,00 грн) та 14.11.2022 (2 500,00 грн); - детального опису робіт від 15.11.2022 (відповідає переліченому в акті від 15.11.2022); - рахунку - фактури №1 від 15.11.2022 на суму 9 700,00 грн; - платіжної інструкції №84 від 16.11.2022 на суму 9 700,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи №904/2884/22, надання адвокатом Крюковою Д.О. послуг згідно акту приймання - передачі правових послуг від 15.11.2022 підтверджується матеріалами справи, в тому числі участь в судових засіданнях 10.11.2022 та 14.11.2022. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Верховний Суд у додатковій постанові від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи №904/2884/22, у поданих поясненнях від 25.11.2022 відповідач заперечив проти задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 700,00 грн, зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог та не можуть перевищувати 49,67% від заявленої позивачем суми; справа є малозначною, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу завищена та не відповідає складності справи; пункти 1,2 акту не стосуються справи, бо послуги були надані адвокатом за 4 місяці до звернення з позовом; справа розглядалась без виклику (повідомлення) учасників справи. Дослідивши матеріали справи та подані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу докази, які підтверджують вчинення адвокатом Крюковою Д.О. необхідних процесуальних дій, апеляційний господарський суд зазначає, що заявлені до стягнення витрати в сумі 9 700,00 грн є співмірними критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності понесених витрат на професійну правничу допомогу, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт. Заперечення відповідача щодо неможливості задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі, більшій, ніж 49,67% від заявленої, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги з огляду на те, що із загальної суми основного боргу у розмірі 41 580,00 грн відповідачем сплачено 19 309, 82 грн лише після звернення позивача до суду, тому суд першої інстанції правильно задовольнив заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 501,08 грн пропорційно задоволеним вимогам. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині участі адвоката Крюкової Д.О. в судових засіданнях спростовуються протоколами судових засідань від 10.11.2022 та 14.11.2022. Апеляційний господарський суд також зазначає, що надання професійної правничої допомоги у справі не обмежується періодом з дати звернення з позовом до суду та може включати надані адвокатом послуги, пов`язані з вирішенням спору, до звернення з позовом до суду, в тому числі консультації, направлення запитів, претензій тощо. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22 такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційних скарг та їх скасування відсутні. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/2884/22 залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя О.Г. Іванов Суддя І.М. Кощеєв