Постанова 4875 № 905/860/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2023 року м. Харків Справа №905/860/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Россолов В.В., за участю секретаря судового засідання Ярош В.В., представники учасників справи не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву позивача - Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (вх.№3894) про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат - витрат на правничу допомогу у справі №905/860/22 за позовом Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект», м.Дніпро, до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня», м.Торецьк, Донецької області, про стягнення 809354,24 грн.,- ВСТАНОВИВ: Асоціація підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» про стягнення 809354,24 грн., з яких основний борг 646417,44 грн., 3% річних 17267,00 грн., інфляційні втрати 145669,80 грн. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 року у справі №905/860/22 (повний текст складено 30.11.2022 року, суддя Чернова О.В.) позовні вимоги Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» задоволено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» (85200, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Центральна, будинок 55, ідентифікаційний код 01990418) на користь Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Володимира Великого князя, будинок 18-Б, ідентифікаційний код 20225439) 809354,24 грн., з яких основний борг 646417,44 грн., 3% річних 17267,00 грн., інфляційні втрати 145669,80 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 12140,31 грн. Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Позивач - Асоціація підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект», у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами відповідача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Також просив судові витрати на професійну правничу допомогу у даній справі покласти на відповідача. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2023 року у справі №905/860/22 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2022 року у справі №905/860/22 залишено без змін. 06.02.2023 року від позивача - Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект», надійшла заява (вх.№3894) про ухвалення додаткового рішення у справі №905/860/22, в якій просить винести додаткове рішення, яким стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» на користь Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 року прийнято до провадження заяву позивача - Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат - витрат на правничу допомогу у справі №905/860/22. Призначено заяву до розгляду в судове засідання на 19.04.2023 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Визнано явку представників сторін необов`язковою. Запропоновано відповідачу надати до суду письмові пояснення щодо заяви позивача про винесення додаткового рішення. Вказана ухвала суду була направлена на адреси сторін засобами поштового зв`язку та на електронну пошту, які зазначені у документах, що надані до суду. 18.04.2023 року від представника позивача надійшла заява (вх.№4337 ел.6985), в якій просить розглянути заяву за його відсутності, посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи. До початку судового засідання 19.04.2023 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№4411 ел.7087), в якому просить суд відкласти розгляд заяви; надати можливість представнику заявника апеляційної скарги (відповідача) адвокату Саєнку О.М. приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; надіслати на електронну адресу заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками. Як вказує відповідач, ним не отримано заяву про винесення додаткового рішення та не отримано ухвалу суду про призначення справи до судового розгляду. Фактично, він позбавлений можливості підготуватися та надати свої пояснення. Ухвалою суду від 19.04.2023 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду заяви по суті, враховуючи відсутність доказів належного повідомлення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду заяви в даному судовому засіданні, задовольнила клопотання відповідача та відклала розгляд заяви на іншу дату в режимі відеоконференції, а саме на 08.05.2023 року. При цьому, судом вчинено дії щодо ознайомлення відповідача з заявою про винесення додаткового рішення та ухвали суду. Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 19.04.2023 року. Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4). Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 19.04.2023 року оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 24.04.2023 року і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення. Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. В ухвалі від 07.04.2023 року суд визнавав явку представників сторін необов`язковою. В ухвалі від 19.04.2023 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи (заяви) на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті. Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з огляду на позицію заявника про розгляд справи за його відсутності, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників сторін у даному судовому засіданні. Розглянувши заяву Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат - витрат на правничу допомогу у справі №905/860/22, колегія суддів дійшла наступних висновків. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно п.1 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Згідно п.5 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Згідно п.6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав про попередню оплату ним вартості послуг на професійну правничу допомогу на користь адвокатського бюро на суму 40000,00 грн. Обставини проведення оплати, що вказані у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить вважати заявою про стягнення судових витрат згідно ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19. Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. На підтвердження відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду копії наступних документів: договору №01-12-01/23 від 12.01.2023 року про надання правової допомоги, рахунку-фактури №6/23 від 12.01.2023 року, платіжної інструкції №503 від 12.01.2023 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 18.01.2023 року Так, 12.01.2023 року між Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (далі - замовник) в особі директора Кулікової О.Ю. та Адвокатським об`єднанням «Герман і партнери» (далі - виконавець) в особі голови бюро Герман М.М., був укладений договір №01-12-01/23 про надання правової допомоги (далі - договір), за змістом п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у Східному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» по справі №905/860/22. Послуги надаються адвокатом Герман М.М. У розділі 2 договору замовник і виконавець погодили свої обов`язки. Згідно пунктів 3.1-3.3 договору загальна вартість наданих послуг, які надаються за договором становить 40000,00 грн. без ПДВ. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 40000,00 грн. без ПДВ вартості правової допомоги, яка надається за цим договором, протягом двох днів з моменту укладення даного договору, в якості попередньої оплати. Відповідно до пункту 4.1 договору факт належного виконання виконавцем зобов`язань з даного договору фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому-передачі наданих послуг. Між замовником та виконавцем 18.01.2023 року складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг. У акті вказано, що сторони не мають претензій одна до одної. За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом (адвокатським об`єднанням), суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням виконавця з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Враховуючи те, що позивачем підтверджено наявність доказів нарахування і сплати адвокату Герман М.М. коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правничу професійну допомогу в сумі 40000,00 грн. покладаються на відповідача. Крім того, відповідачем не заявлено письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, а суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС від 03.10.2019 у справі №922/445/19), колегія суду не вбачає підстав перегляду зазначеної позивачем суми витрат на правову допомогу. З огляду на положення ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги співмірність витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову та складністю справи, дослідивши надані заявником (відповідачем у справі) докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, принципу співмірності та пропорційності, колегія суддів дійшла висновку, що заяву позивача слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з покладенням на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Заяву Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат - витрат на правничу допомогу у справі №905/860/22 задовольнити. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» (85200, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Центральна, будинок 55, ідентифікаційний код 01990418) на користь Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Володимира Великого князя, будинок 18-Б, ідентифікаційний код 20225439) витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст додаткової постанови складено 15.05.2023 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Н.В. Гребенюк Суддя В.В. Россолов