Постанова 4872 № 916/2801/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2801/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Богатиря К.В., Ярош А.І. секретар судового засідання: Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ - не з`явився; від Приватного підприємства "РОС", м. Одеса - не з`явився; від ОСОБА_1 , м.Одеса - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року, м. Одеса, суддя Желєзна С.П., повний текст складено та підписано 06.03.2023 року у справі №916/2801/22 за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ до відповідачів Приватного підприємства "РОС", м. Одеса та ОСОБА_1 , м.Одеса про стягнення 531 065 грн. 48 коп., - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У жовтні 2022 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", м.Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "РОС", м.Одеса та ОСОБА_1 , м.Одеса, у якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь 531 065 грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором, а саме: 510005 грн. 71 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 21059 грн. 77 коп. - заборгованості по відсоткам, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", м.Київ посилається на неналежне виконання відповідачем - 1 кредитних зобов`язань, передбачених кредитним договором від 24.11.2021 року №011/0127/01294286, виконання зобов`язання за яким були забезпечені договором поруки від 24.11.2021 року №155473/0127/328351, укладеним з ОСОБА_1 , м.Одеса, внаслідок чого, на переконання Банку, у останнього виникло право на дострокове повернення кредитних коштів у зазначеному вище розмірі. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року (суддя Желєзна С.П.) у справі №916/2801/22 у позовних вимогах Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ до Приватного підприємства "РОС", м. Одеса та ОСОБА_1 , м.Одеса про солідарне стягнення кредитної заборгованості відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2022 року у справі №916/2801/22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з наданих Банком доказів не вбачається за можливе встановити надсилання відповідачам вимоги від 11.08.2022 року про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором, оскільки позивачем не надано опису вкладення, який може підтвердити направлення позичальнику та поручителю зазначеної вимоги, а не будь-яких інших документів, з огляду на що у відповідачів відсутній обов`язок по достроковому поверненню кредитних коштів у повному обсязі, оскільки термін такого виконання не настав. Водночас, враховуючи наведене, Господарський суд Одеської області зазначив, що у позивача наявне право вимоги стягнення з відповідачів лише простроченої заборгованості за спірним кредитним договором. Проте, як зазначено судом першої інстанції в ухваленому ним рішенні, з наданого Банком розрахунку заборгованості не вбачається за можливе встановити суму простроченого Приватним підприємством «РОС» кредиту та розмір процентів, які Банк може заявити до стягнення із відповідача - 1 станом на 10.08.2022 року, зважаючи на відсутність у матеріалах господарської справи рішень правління Банку про відстрочення оплат за кредитним договором та збільшення позивачем в односторонньому порядку суми кредиту, з огляду на що підстави для задоволення позовних вимог у даному випадку відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року у справі №916/2801/22 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ до Приватного підприємства "РОС", м.Одеса та ОСОБА_1 , м.Одеса про солідарне стягнення кредитної заборгованості задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на встановлені судом обставини справи, зазначив, що всупереч вимогам ст. 5 Кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості відповідно до умов Кредитного договору, внаслідок чого Банком було направлено вимоги про дострокове виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором на адреси відповідачів, надавши їм можливість добровільно врегулювати заборгованість, які боржниками виконані не були. Так, на думку апелянта, який посилається на правову позицію Верховного Суду від 25.06. 2018 року у справі №904/9904/17, вимогу про дострокове погашення кредиту було направлено на адреси відповідачів та повернуто підприємством зв`язку із відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання», у зв`язку із чим скаржник вважає, що відповідачі повідомлені про направлення вимог належним чином, їх неотримання не може вважатися поважною причиною не виконання таких вимог, оскільки зумовлено необ`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідачів щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адреси, при цьому, отримання вимог відповідачами перебуває поза межами контролю позивача. Крім того, на переконання позивача, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання таких спорів, а ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, та як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. Також, в апеляційній скарзі Банк вказав, що в порушення вимого процесуального закону, судом першої інстанції формально встановлено неможливість визначення простроченої заборгованості за Кредитним договором у зв`язку із проведеною реструктуризацією, що потягло за собою неправильну оцінку доказів та ухвалення оскаржуваного рішення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року у справі №916/2801/22, справу призначено до судового розгляду. Відповідачі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі. Відповідачі про причини своєї неявки суду не повідомили. 12.05.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання (вх. 783/23/Д1), у якому останній просив суд апеляційної інстанції розглянути справу №916/2801/22 без його участі. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника та представників інших учасників справи. Разом з тим, до апеляційної скарги апелянтом було додано копії списку згрупованих поштових відправлень від 18.08.2022 року, чеку відділу поштового зв`язку від 16.08.2022 року, роздруківок з офіційного сайту «Укрпошти» відстеження поштових повідомлень за трекерами №0600019843308, 0600019843227, 0600019842131, 0600019842182, 0600019842530. На підставі вказаних документів, скаржник, зокрема, обґрунтовував вимоги апеляційної скарги, проте, без відповідного клопотання про їх долучення в якості письмових доказів до матеріалів господарської справи. З приводу вказаного вище, судова колегія зазначає, що у даному разі у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття зазначених вище письмових документів в якості доказів по справі, з огляду на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відтак, з огляду на те, що скаржником не надано суду клопотання, в якому було б наведено вичерпні підстави для можливості прийняття додаткових доказів у справі на стадій апеляційного перегляду справи, обставини, які унеможливили надання таких доказів до суду першої інстанції, позивачем не ставилося питання про долучення вказаних документів під час подання апеляційної скарги до апеляційного суду, судова колегія не приймає копії списку згрупованих поштових відправлень від 18.08.2022 року, чеку відділу поштового зв`язку від 16.08.2022 року, роздруківок з офіційного сайту «Укрпошти» відстеження поштових повідомлень за трекерами №0600019843308, 0600019843227, 0600019842131, 0600019842182, 0600019842530 в якості додаткових доказів у справі та повертає їх скаржнику. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року у справі №916/2801/22 не потребує скасування або зміни, з огляду на наступне. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. 12.11.2021 року уповноваженою особою Приватного підприємства «РОС» було підписано анкету-заяву на отримання від кредиту від Акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль» з метою - на розвиток бізнесу на термін - 36 місяців, сума - 600000 грн. 24.11.2021 року ОСОБА_1 було підписано анкету поручителя (форма для фізичних осіб), надану йому Акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль», за умовами якої визначено позичальника - Приватне підприємство «РОС», сума кредитних коштів - 500000 грн. 24.11.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», (кредитор) та Приватним підриємством «РОС», (позичальник) укладено кредитний договір №011/0127/01294286, згідно умов п. 1.1 якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Згідно із п. п. 1.2, 1.3 кредитного договору від 24.11.2021 року кінцевий термін надання кредиту - 24.01.2022 року - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту - 24.11.2024 року, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або ст. 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі). Протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3. договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19.35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором. Нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/ простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом /наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі (п. п. 2.1, 2.3 кредитного договору від 24.11.2021 року). Кредитор зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки. Позичальник сплачує проценти відповідно до нової процентної ставки, починаючи з відповідної дати зміни процентної ставки. В день підвищення або зниження процентної ставки кредитор самостійно здійснює перерахунок графіку в частині нарахування процентів відповідно до ст. 5 договору. Позичальник зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів з дати зміни процентної ставки з`явитися до кредитора з метою підписання графіку у новій редакції. У випадку невиконання позичальником зазначеного зобов`язання, сторони домовились, що розрахований та підписаний кредитором самостійно новий графік вважається складеним належним чином, є невід`ємною частиною договору та підставою для визначення розміру зобов`язань позичальника за договором (п. 2.6. кредитного договору). Згідно з п. 4.1 кредитного договору від 24.11.2021 року, виконання зобов`язань позичальника, що виникають (в т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений після укладення договору, але до дня надання кредиту, між кредитором і поручителем ОСОБА_1 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору. За вимогами п. 5.2. кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісяця ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах, згідно із графіком. Відповідно до п. 8.1 кредитного договору від 24.11.2021 року, у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів, зокрема, вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості. Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п. 8.1 договору та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема, у випадку порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за договором (п. 8.2 кредитного договору від 24.11.2021 року). Умовами п. 8.3 кредитного договору від 24.11.2021 року передбачено, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1 - 8.1.3 пункту 8.1 договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора щодо надання кредиту є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/ поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України. Згідно із п. 8.4 кредитного договору від 24.11.2021 року якщо кредитор вирішив скористатися правом, визначеним підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 договору, кредитор направляє позичальнику письмове повідомлення кредитора з вимогою про надання забезпечення (додаткового забезпечення). Не пізніше десяти календарних днів з дати відправлення кредитором зазначеної письмової вимоги, позичальник зобов`язаний забезпечити укладання з кредитором договору щодо надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань позичальника за договором. При цьому, склад та вартість заставного майна (предмет застави) погоджується з кредитором, або здійснити погашення заборгованості у визначені кредитором сумі та строк. Згідно з п. 12.3 кредитного договору від 24.11.2021 року повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони/ Позичальника, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Кредитор мас право направляти повідомлення засобами систем дистанційного обслуговування поточного рахунку, відповідно до умов укладеного сторонами договору щодо їх функціонування, або з використанням іншої системи електронної комунікації, погодженої сторонами. Сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони. Зазначений вище договір підписано уповноваженими особами сторін та скріплено їх печатками без застережень та зауважень. Додатком №1 до кредитного договору від 24.11.2021 року фактично визначено графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів від 24.11.2021 року, який також підписано уповноваженими особами сторін та скріплено їх печатками без застережень та зауважень. Згідно із заявою від 24.11.2021 року № б/н Приватне підприємство «РОС» просило Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» надати кредитні кошти згідно кредитного договору від 24.11.2021 року у розмірі 500000 грн. На виконання умов вказаного вище кредитного договору, Банком, 26.11.2021 року на рахунок позичальника було зараховано кредитні кошти у розмірі 500000 грн. про що свідчить наявна у матеріалах справи виписка по рахунку за період з 26.11.2021 року по 10.08.2022 року від 10.08.2022 року. Також, згідно вказаної виписки, 27.02.2022 року на підставі Протоколу засідання Правління Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» відбулася реструктуризація заборгованості за кредитом Приватного підприємства «РОС» та 27.05.2022 року на підставі Протоколу засідання Правління Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» від 22.04.2022 року відбулася ще одна реструктуризація заборгованості за кредитом Приватного підприємства «РОС». Крім того, 24.05.2022 року Банком було визначено суми планового погашення кредиту. Вихідний залишок кредитної заборгованості позичальника станом на 24.07.2022 року становить 526469 грн. 14 коп. 24.11.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», (кредитор) та ОСОБА_1 , (поручитель) було укладено договір поруки №155473/0127/328351, відповідно до умов п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо. Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 24.11.2021 року поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань. За умов п. п. 2.1, 2.2 договору поруки від 24.11.2021 року у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість. Поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань. За розрахунками заборгованості по кредитному договору від 24.11.2021 року, складеними Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», у позичальника, станом на 10.08.2022 року наявна заборгованість за кредитом у розмірі 510005 грн. 71 коп., за відсотками - 21059 грн. 77 коп. При цьому, вказаний розрахунок містить відомості про те, що 27.02.2022 року та 27.05.2022 року відбулася реструктуризація боргу позичальника та 24.05.2022 року - капіталізація. 11.08.2022 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Приватного підприємства «РОС», за адресами: м. Одеса, Тираспольська вул. 27/29, кім. 312 та м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 197 із вимогою №114/5-К-248010, у якій повідомило позичальника про те, що станом на 10.08.2022 року прострочена заборгованість за кредитом становить у загальному розмірі 38 507 грн. 24 коп., а також просило позичальника здійснити погашення кредиту у повному обсязі у сумі 531 065 грн. 48 коп. 11.08.2022 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до ОСОБА_1 із вимогою №114/5-К-248011, у якій зазначило, що прострочена заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором від 24.11.2021 року становить 38507 грн. 24 коп., а заборгованість за кредитом, разом зі сплатою процентів складає 531065 грн. 48 коп. Банк запропонував поручителю терміново, не пізніше 10 календарних днів з дати направлення цієї вимоги погасити зазначену вище заборгованість. На підтвердження факту направлення на адресу Приватного підприємства «РОС» та ОСОБА_1 вимог про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором від 24.11.2021 року Банком до позовної заяви було додано список згрупованих поштових відправлень, які були прийняті до опрацювання відділенням поштового зв`язку 16.08.2022 року, квитанцію про прийняття плати за пересилання поштових відправлень, роздруківки з офіційного сайту «Укрпошти» про відстеження поштових відправлень. Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин, зокрема, уточнених графіків погашення кредитної заборгованості, Постанов Правління Банку, рішень Банку щодо капіталізації кредиту, доказів направлення вимог позичальнику та поручителю щодо дострокового погашення кредиту у повному розмірі тощо, матеріали господарської справи не містять. Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для солідарного стягнення з Приватного підприємства «РОС», м. Одеса та ОСОБА_1 , м.Одеса на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» 531 065 грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором, а саме: 510005 грн. 71 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 21059 грн. 77 коп. - заборгованості по відсоткам. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України). Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Так, з матеріалів господарської справи судами встановлено, що на підставі заяви - анкети від 12.11.2021 року, 24.11.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», (кредитор) та Приватним підриємством «РОС», (позичальник) укладено кредитний договір №011/0127/01294286, згідно умов п. 1.1 якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Згідно із п. п. 1.2, 1.3 кредитного договору від 24.11.2021 року кінцевий термін надання кредиту - 24.01.2022 року - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту - 24.11.2024 року, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або ст. 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі). Тобто, між позивачем та відповідачем - 1 склалися кредитні правовідносини. На виконання вказаного вище договору, позивач надав відповідачу - 1 кредитні кошти у розмірі 500000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою Банку по рахунку позичальника за період з 26.11.2021 року по 10.08.2022 року від 10.08.2022 року. Разом з тим, під час укладення спірного кредитного договору сторони погодили між собою графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів від 24.11.2021 року, який визначено як Додаток №1 до кредитного договору. Також, на належне виконання позичальником умов кредитного договору, 24.11.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», (кредитор) та ОСОБА_1 , (поручитель) було укладено договір поруки №155473/0127/328351, відповідно до умов п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо. Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 24.11.2021 року поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань. У зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, у відповідності до умов укладеного між Банком та позичальником кредитного договору від 24.11.2021 року, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про солідарне стягнення з відповідачів нарахованої ним суми заборгованості за кредитом. Водночас, колегією суддів з матеріалів господарської справи встановлено, що згідно із Графіком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів від 24.11.2021 року в період з 24.12.2021 року по 24.10.2024 року позичальник мав з періодичністю в один календарний місяць сплачувати 18416 грн. 61 коп. При цьому, суми погашення заборгованості за кредитом, розміру сплати процентів за користування кредитом та планового залишку заборгованості за договором є різними за кожний календарний місяць. Зокрема, у грудні 2021 року позичальник мав сплатити заборгованості за кредитом 10464 грн. 56 коп., процентів 7952 грн. 05 коп., залишок заборгованості при цьому складав 489535 грн. 44 коп.; у жовтні 2024 року позичальник мав би сплатити заборгованості за кредитом у розмірі 17850 грн. 03 коп., процентів 566 грн. 58 коп., залишок заборгованості при цьому склав би 17872 грн. 55 коп. Тобто, враховуючи тенденцію платежів позичальника, сторони домовились про збільшення суми погашення заборгованості за кредитом та зменшення сплати розміру процентів за користування кредитом. Іншого, коригованого Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів по кредитному договору від 24.11.2021 року, матеріали справи не містять. Водночас, за вимогами п. 2.6. спірного кредитного договору, кредитор зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки. Позичальник сплачує проценти відповідно до нової процентної ставки, починаючи з відповідної дати зміни процентної ставки. В день підвищення або зниження процентної ставки кредитор самостійно здійснює перерахунок графіку в частині нарахування процентів відповідно до ст. 5 договору. Позичальник зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів з дати зміни процентної ставки з`явитися до кредитора з метою підписання графіку у новій редакції. У випадку невиконання позичальником зазначеного зобов`язання, сторони домовились, що розрахований та підписаний кредитором самостійно новий графік вважається складеним належним чином, є невід`ємною частиною договору та підставою для визначення розміру зобов`язань позичальника за договором. Так, з пояснень Банку, які надійшли до Господарського суду Одеської області 20.02.2023 року (вх. №5354/23) вбачається та не заперечується позивачем, що останнім в односторонньому порядку було змінено порядок сплати позичальником основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом. Проте, будь-які докази направлення письмових повідомлень з боку Банку на адресу позичальника з цього приводу у матеріалах господарської справи відсутні, що не кореспондується з умовами п. 2.6. спірного договору. Більш того, зміна графіку розрахунків відповідача - 1 з Банком в односторонньому порядку з боку позивача підтверджується наданим Банком розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою з рахунку позичальника. Зокрема, з виписки по рахунку вбачається, що 27.02.2022 року на підставі Протоколу засідання Правління Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» відбулася реструктуризація заборгованості за кредитом Приватного підприємства «РОС» та 27.05.2022 року на підставі Протоколу засідання Правління Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» від 22.04.2022 року відбулася ще одна реструктуризація заборгованості за кредитом Приватного підприємства «РОС». Крім того, 24.05.2022 року Банком було визначено суми планового погашення кредиту; вихідний залишок кредитної заборгованості позичальника станом на 24.07.2022 року становить 526469 грн. 14 коп. Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції позивачем зазначених вище протоколів Правління Банку, з яких суд мав би достеменно встановити умови та порядок «кредитних канікул», тобто, період звільнення від сплати заборгованості за тілом кредиту та відсотками, надано не було в якості належних та допустимих доказів у справі, що фактично унеможливило суд у вирахуванні спірної суми заборгованості по кредиту у позичальника. Більш того, за розрахунками заборгованості по кредитному договору від 24.11.2021 року, складеними Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», у позичальника, станом на 10.08.2022 року наявна заборгованість за кредитом у розмірі 510005 грн. 71 коп., за відсотками - 21059 грн. 77 коп. При цьому, вказаний розрахунок також містить відомості про те, що 27.02.2022 року та 27.05.2022 року відбулася реструктуризація боргу позичальника та 24.05.2022 року - капіталізація. Судова колегія зазначає, що реструктуризація - це одна з форм реорганізації умов боргу, під час якої боржники і кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту і за відсотками, термін яких повинен наступити в певний період часу, а також про новий графік таких платежів. При цьому, Банк здійснює реструктуризацію, регулюючи основні параметри кредитного договору: термін погашення кредиту та розмір відсоткової ставки. Зокрема, при підтвердженні клієнтом скрутного фінансового становища Банк може збільшити термін дії кредиту, зменшити відсоткову ставку або комбінувати ці дії задля зменшення розміру щомісячного платежу. Так, зважаючи на відповідні конкретні умови, Банк формує умови реструктуризації окремо для кожного позичальника. Тобто у кожному конкретному випадку формуються не стандартні умови для позичальників, а персоніфіковані умови реструктуризації для окремого споживача банківських послуг. Відтак, зважаючи на те, що надані Банком на підтвердження своєї правової позиції відомості щодо наявної у позичальника кредитної заборгованості суттєво різняться між собою (графік погашення заборгованості, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості) судом першої інстанції правомірно визначено про відсутність підстав для установлення строків погашення заборгованості за відсотками та основної суми заборгованості по тілу кредиту у зв`язку із реструктуризацією боргу позичальника, з огляду на що, Банком за позовними вимогами суду не доведено належними та допустимими доказами по справі суми для солідарного стягнення кредитної заборгованості за спірним договором, в тому числі і у зв`язку із тим, що фактично для позичальника за кредитним договором було створено новий графік погашення платежів, який відображає порядок та умови сплати коштів, та який як Банком, так і позичальником не погоджено. Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених ним сум позовних вимог на підставі допустимих доказів, що має значення як для визначення розміру заборгованості, так і вирішення питання щодо нарахування Банком відсотків, а також строку пред`явлення вимог до боржника та поручителя, є обґрунтованим (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №263/5853/13-ц). Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, зазначеним в оскаржуваному рішенні про відсутність належних підстав для встановлення періодів прострочення господарських зобов`язань за кредитними платежами відповідача - 1 та розміру дійсної заборгованості. З огляду на вказане, судова колегія відхиляє доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції формально встановлено неможливість визначення простроченої заборгованості за Кредитним договором у зв`язку із проведеною реструктуризацією, що потягло за собою неправильну оцінку доказів та ухвалення оскаржуваного рішення, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Разом з тим, щодо доводів апелянта про загальний порядок досудового врегулювання спору у вигляді направлення вимог про дострокове погашення кредиту та необов`язковість направлення таких письмових вимог, колегія суддів зазначає наступне. Так, за вимогами спірного кредитного договору, зокрема його п. 8.1, сторони погодили, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів, зокрема, вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості. Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п. 8.1 договору та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема, у випадку порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за договором (п. 8.2 кредитного договору від 24.11.2021 року). Умовами п. 8.3 кредитного договору від 24.11.2021 року передбачено, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1 - 8.1.3 пункту 8.1 договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора щодо надання кредиту є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/ поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України. Згідно із п. 8.4 кредитного договору від 24.11.2021 року якщо кредитор вирішив скористатися правом, визначеним підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 договору, кредитор направляє позичальнику письмове повідомлення кредитора з вимогою про надання забезпечення (додаткового забезпечення). Не пізніше десяти календарних днів з дати відправлення кредитором зазначеної письмової вимоги, позичальник зобов`язаний забезпечити укладання з кредитором договору щодо надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань позичальника за договором. При цьому, склад та вартість заставного майна (предмет застави) погоджується з кредитором, або здійснити погашення заборгованості у визначені кредитором сумі та строк. Згідно з п. 12.3 кредитного договору від 24.11.2021 року повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони/ Позичальника, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Кредитор мас право направляти повідомлення засобами систем дистанційного обслуговування поточного рахунку, відповідно до умов укладеного сторонами договору щодо їх функціонування, або з використанням іншої системи електронної комунікації, погодженої сторонами. Сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони. Разом з тим, за умовами п. п. 2.1, 2.2 договору поруки від 24.11.2021 року у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним, як солідарним боржником, забезпечених зобов`язань, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість. Поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань. Тобто, зважаючи на вказані, погоджені між позичальником та Банком і поручителем та Банком умови, сторони, і за кредитним договором, і за договором поруки, погодили між собою умови настання підстав та умов для дострокового виконання відповідачами господарських зобов`язань. Так, дійсно, за позицією Верховного Суду повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яке направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст. 257, 259 Цивільного кодексу України), до поручителя - протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд. Проте, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Відтак, зважаючи на те, що строк спірного кредитного договору не закінчився, а Банк не позбавлений можливості неодноразового направлення відповідного повідомлення щодо дострокового погашення кредитної заборгованості як відповідачу -1, так і відповідачу - 2 з отриманням відповідного письмового доказу щодо вкладення у цінний лист (опис рекомендованого вкладення) судова колегія відхиляє вказані вище доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, оскільки останні не є підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Крім того, в даному випадку такі вимоги є не просто звичайними заходами досудового врегулювання спору, додержання яких є неообов`язковими для сторін до звернення до суду, а умовами укладеного договору, відповідно до яких у сторін виникають інші зобов`язання з іншими строками виконання та наслідками і недоведеність позивачем дотримання ним таких умов договору є підставою для відмови у його позовних вимогах. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області, а висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» є законним та обґрунтованим. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року у справі №916/2801/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року у справі №916/2801/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 року у справі №916/2801/22 залишити без змін. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 15 травня 2023 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді К.В. Богатир А.І. Ярош