Постанова Харківський апеляційний суд № 953/5543/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа 953/5543/22 Головуючий І інстанції - Шаренко С.Л. Провадження № 33/818/541/23 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В. Категорія: ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2023 року м.Харків Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 16 січня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 16.01.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. 26.04.2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за її змістом просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Також, в апеляційній скарзі просить поновити строки на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та 16.01.2023 року він приходив до приміщення суду, де чекав на судове засідання, однак кабінет судді було зачинено та на телефонні дзвінки ніхто не відповідав. Він чекав до 10 год 30 хв та поїхав додому. В подальшому він чекав на судову повістку, однак не отримавши нічого з суду, він знову приїхав до суду де йому повідомили, що 16.01.2023 року було ухвалено постанову у справі. Дослідивши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Таким чином, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її ухвалення. Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що 05.10.2022 року до суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що справа буде розглядатись у Київському районному суді м. Харкова. Суд, отримавши матеріали справи, повідомляв ОСОБА_2 про судове засідання, що ним фактично й не спростовується. Так, 31.10.2022 року ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик в судове засідання на 31.10.2022 року. Також ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 16.01.2023 року шляхом отримання SMS-повідомлення, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.15). Доводи апелянта про те, що 16.01.2023 року він перебував в приміщенні Київського районного суду м.Харкова, однак судове засідання не відбулось, оскільки кабінет судді було замкнено є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами та спростовуються змістом постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 16.01.2023 року, відповідно до якої судове засідання відбулось та саме ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання. Таким чином, в даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 26.01.2023 року (з урахуванням неробочих днів). Однак з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся лише 26.04.2023 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03). В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_1 було відомо про наявне відносно нього адміністративне провадження, та, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вважаю, що наведені у апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є неповажними, а тому у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала. Доводи апелянта про те, що судовий розгляд справи щодо нього не відбувався в зазначену в судовому рішенні дату не є слушними з огляду на наявні відомості в матеріалах справи. Об`єктивних підстав ставити під сумнів ці обставини матеріали справи не містять, як й клопотання апелянта. Оскільки, підстав для поновлення пропущеного процесуального строку немає то у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити, а апеляційну скаргу - повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 16 січня 2023 року - відмовити. Повернути ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 16 січня 2023 року. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик