Постанова 4809 № 402/153/22

ПОСТАНОВА Іменем України 09 травня 2023 року м. Кропивницький справа № 402/153/22 провадження № 22-ц/4809/416/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л., за участі секретаря - Гончар В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2022 року у складі судді Бондаренка А. А. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог В квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: - розірвати договір оренди землі від 05.11.2017, укладений між нею та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525580800:02:00:0625, загальною площею 2,8988 га, розташованої на території Великотроянівської сільської ради Голованівського (Благовіщенського) району Кіровоградської області; - розірвати договір оренди землі від 05.11.2017, укладений між нею та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525580800:02:00:0624 загальною площею 2,8847 га, розташованої на території Великотроянівської сільської ради Голованівського (Благовіщенського) району Кіровоградської області; - стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість з орендної плати згідно договорів оренди землі від 05.11.2017 в розмірі 24 000 грн та пеню за невиконання умов договорів за період з 01.01.2019 по день винесення рішення суду; - стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельних ділянок кадастровий номер 3525580800:02:00:0625 загальною площею 2,8988 га та кадастровий номер 3525580800:02:00:0624 загальною площею 2,8847 га, що розташовані на території Великотроянівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. 05 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори оренди щодо належних позивачу земельних ділянок, строком на 10 років, з моменту державної реєстрації, яка відбулась 14.11.2017. Умовами вказаних договорів передбачалось, що річна орендна плата за кожну ділянку становить 3 000 грн на рік, що становить 3,05% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного поточного року, а у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договорами, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідач всупереч умов договорів орендну плату за 2018-2021 роки не сплатив, а тому ОСОБА_1 вважала, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договорів оренди землі, що є підставою для їх розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати і пені, як наслідок, звернулась до суду з позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді коштів на оплату правової допомоги у справі у розмірі 8 000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не оспорює отримання коштів, згідно розписок, наданих відповідачем як орендної плати за договорами, тому суд першої інстанції критично сприйняв твердження позивачки про неотримання орендної плати, оскільки це твердження спростовується доказами, наданими відповідачем. За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що позов задоволенню не підлягає, у зв`язку з безпідставністю вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм процесуального права. ОСОБА_1 не отримувала ніяких коштів від відповідача в рахунок орендної плати. Відповідачем було надано неналежні докази, які судом першої інстанції були враховані при винесенні рішення. Зокрема, розписка від 20.08.2017, яка була складена до укладення оспорюваних договорів, не містить відомостей про отримання грошей в рахунок орендної плати. Розписки від 20.12.2018, від 19.02.2019, від 22.04.2019 та від 11.11.2021 позивач не підписувала та не складала, крім того, розписка від 11.11.2021 містить підпис ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 . Щодо розписок від 20.12.2018 та від 09.02.2019, наданих з боку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зазначає, що вона не видавала будь-яких довіреностей на представлення її інтересів, а до суду не надано ніяких доказів уповноваження позивачем ОСОБА_4 на отримання грошей. 09.12.2022 представником позивача до суду була подана заява про призначення справи до розгляду з викликом сторін для вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи, але у зв`язку з відсутністю електроенергії така заява була подана судді особисто. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу Від адвоката Мелєзгінова Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача у повному обсязі, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області у справі № 402/153/22 залишити без змін. Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 та її представник адвокат Анікєєнко Є. О. підтримали доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_2 адвокат Мелєзгінов Ю. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що згідно Договорів оренди землі від 05.11.2007 без номеру позивач передала в оренду відповідачеві земельні ділянки кадастровий номер - 3525580800:02:00:0625 загальною площею 2,8988 га та кадастровий номер 3525580800:02:00:0624 загальною площею 2,8847 га, що розташовані на території Великотроянівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Пунктами 8 вказаних договорів передбачається, що договори укладено на 10 років з моменту державної реєстрації, яка проведена 14.11.2017. Згідно пунктів 9 договорів оренди річна орендна плата становить 3000 грн, що становить 3,05% від нормативної грошової оцінки за оренду кожної ділянки. За змістом пунктів 14 договорів у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договорами, справляється пеня у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Договори підписані сторонами. З наданих позивачкою копій свідоцтв про право на спадщину за законом 12.08.2015 та 17.08.2015, виданих державним нотаріусом Малютяк А. В. Ульяновської районної державної нотаріальної контори Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастровий номер 3525580800:02:00:0625 загальною площею 2,8988 га та кадастровий номер 3525580800:02:00:0624 загальною площею 2,8847 га, що розташовані на території Великотроянівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. З наданої позивачкою копії паспорту встановлено, що вона є громадянкою України. Згідно наданої позивачкою копії довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що місце проживання позивачки зареєстроване за адресою 20383, Черкаська область Уманський район с.Колодисте. Відповідно до наданої відповідачем копії розписки від 19.02.2019 ОСОБА_4 зі згоди матері ОСОБА_1 отримала 10 000 грн у якості орендної плати. Як вбачається з наданої відповідачем копії розписки від 20.12.2018 ОСОБА_4 за дорученням матері ОСОБА_1 отримала 8 000 грн у якості орендної плати за земельні паї. За змістом наданої відповідачем копії розписки від 22.09.2019 ОСОБА_1 отримала 10 000 грн у відповідача в якості орендної плати за земельні паї. Згідно наданої відповідачем копії розписки від 19.02.2019 ОСОБА_1 отримала 10 000 грн у відповідача в якості орендної плати за земельні паї. Як вбачається з наданої відповідачем копії розписки від 20.12.2018 ОСОБА_1 отримала 10 000 грн у відповідача в якості орендної плати за земельні паї. Відповідно до наданої відповідачем копії розписки від 20.08.2017 ОСОБА_1 отримала у відповідача в якості завдатку за передачу в оренду на строк 10 років земельних паїв 1000 доларів США. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі. Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»). У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18). Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18). Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі». Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України). Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки, площею 2,8988 га з кадастровим номером 3525580800:02:000:0625 та площею 2,8847 га, з кадастровим номером 3525580800:02:000:0624, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 12.08.2015 (а. с. 22-23). 05.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого об`єктом оренди є земельна ділянка площею 2,8988 га з кадастровим номером 3525580800:02:000:0625, строком на 10 років (а. с. 6-11). 05.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого об`єктом оренди є земельна ділянка площею 2,8847 га, з кадастровим номером 3525580800:02:000:0624, строком на 10 років (а. с. 13-18). Згідно пунктів 9 договорів оренди річна орендна плата становить 3 000 грн, що становить 3,05% від нормативної грошової оцінки за оренду кожної ділянки, яка вноситься до 31 грудня кожного поточного року. За змістом пунктів 14 договорів у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договорами, справляється пеня у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочення. В розділі «Підписи сторін» зазначених договорів міститься підпис ОСОБА_1 « ОСОБА_5 ». До даних договорів сторонами підписано акти приймання-передачі земельних ділянок (а. с. 12, 19). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що на підставі договорів оренди земельної ділянки 05.11.2017 здійснено 14.11.2017 державну реєстрацію іншого речового права-право оренди земельних ділянок площею 2,8988 га з кадастровим номером 3525580800:02:000:0625 та площею 2,8847 га, з кадастровим номером 3525580800:02:000:0624 (а. с. 20-21). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 систематично не виконує взяті на себе зобов`язання щодо щорічної виплати орендної плати у визначеному у договорах розміру за період з 2018-2021 роки, що є підставою для його розірвання. Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 надав до суду розписки, оригіналих яких були досліджені судом апеляційної інстанції. Зокрема, відповідно до розписки від 19.02.2019 ОСОБА_4 зі згоди матері ОСОБА_1 отримала 10 000 грн за орендну плату (а. с. 54). Як вбачається з розписки від 20.12.2018 ОСОБА_4 за дорученням матері ОСОБА_1 отримала 8 000 грн за орендну плату за земельні паї (а. с. 55). За змістом розписки від 22.09.2019 ОСОБА_1 отримала 10 000 грн у відповідача в якості орендної плати (а. с. 56). Відповідно до розписки від 11.11.2021 ОСОБА_1 взяла за орендну плату в ОСОБА_2 10 000 грн. Зазначена розписка мість підпис ОСОБА_3 (а. с. 57). Згідно розписки від 19.02.2019 ОСОБА_1 отримала 10 000 грн у відповідача в якості орендної плати (а. с. 58). За змістом розписки від 20.12.2018 ОСОБА_1 отримала 10 000 грн у відповідача в якості орендної плати (а. с. 59). Відповідно до розписки від 20.08.2017 ОСОБА_1 отримала у відповідача в якості завдатку за передачу в оренду на строк 10 років земельних паїв 1 000 доларів США (а. с. 60). В судовому засіданні апеляційного суду позивач визнала факт складення нею та її донькою розписок від 20.12.2018 про отримання коштів в рахунок орендної плати в розмірі 8 000 грн та 10 000 грн та складення розписки від 20.08.2017 про отримання завдатку в розмірі 1 000 доларів США за передачу в оренду земельного паю. Також, позивач в судовому засіданні визнала, що підпис «ОСОБА_5» в оспорюваних договорах оренди земельних ділянок належить їй. Аналізуючи зміст наданих відповідачем розписок, суд приходить до висновку що розписки від 19.02.2019, від 22.09.2019, від 20.12.2018, від 11.11.2021, складені позивачем та розписка від 20.12.2018, складена донькою ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , підтверджують факт отримання позивачем коштів в розмірах 10 000 грн, 10 000 грн, 10 000 грн, 10 000 грн та 8 000 грн відповідно, в рахунок орендної плати за договорами, укладеними між сторонами. Таким чином, позивачем було отримано в 2018 році 18 000 грн, в 2019 році 20 000 грн та в 2021 році 10 000 грн в рахунок орендної плати за спірними договорами, а тому відсутні підстави вважати, що у відповідача наявна заборгованість за період 2018-2021 років в розмірі 24 000 грн. Враховуючи наведені норми права та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що вказані розписки орендодавця та її доньки і дії орендаря за обставин цієї справи свідчать належне виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті орендної плати за оспорюваними договорами оренди належних позивачу земельних ділянок. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що вона не отримувала грошових коштів від орендаря за вказаними розписками у рахунок сплати орендної плати. Врахувавши положення ЦК України, зміст розписок, які свідчать про те, що орендар сплатив вказані в них суми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у ОСОБА_2 була відсутня заборгованість перед орендодавцем зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками в період з 2018-2021 років, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала ніяких коштів від відповідача в рахунок орендної плати, з огляду на те, що вказане твердження позивача було спростовано наданими ОСОБА_2 розписками. Суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що розписка від 20.08.2017, яка була складена до укладення оспорюваних договорів, не містить відомостей про отримання грошей в рахунок орендної плати, адже її зміст не свідчить про отримання коштів орендної плати, разом з тим, відсутність заборгованості за оспорюваними договорами підтверджується розписками, складеними після укладення договорів. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що 09.12.2022 представником позивача до суду була подана заява про призначення справи до розгляду з викликом сторін для вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи, але з відсутністю електроенергії така заява була подана судді особисто, не підтверджені належними та допустимими доказами, а довідкою секретаря судового засідання підтверджується, що сторони в судове засідання, призначене на 09.12.2022 не з`явились (а. с. 62). Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку представником позивача було подане клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. За змістом п. 7 ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. Положеннями частини сьомої статті 43 ЦПК, передбачено у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК України). Як вбачається з поданого клопотання, представник позивача не надала доказів надіслання вказаного клопотання іншим учасникам справи, а тому суд апеляційної інстанції в судовому засіданні дійшов висновку про повернення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заявнику без розгляду. За таких обставин позивачем не спростовано факт підписання розписок та отримання зазначених в них коштів, а тому доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_1 не підписувала надані ОСОБА_2 розписки, суд не бере до уваги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15.05.2023. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко