Постанова 4808 № 344/12215/22

Справа № 344/12215/22 Провадження № 22-ц/4808/570/23 Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., за участю секретаря Мельник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2023 року, ухвалене в складі судді Кіндратишин Л.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного сервісного центу МВС України про зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Територіального сервісного центру МВС №2641 про зобов`язання вчинити дії, в якому просив: зобов`язати ОСОБА_2 провести у належному порядку перереєстрацію права власності на отриманий автомобіль ВАЗ 21063, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили; зобов`язати ТСЦ 2641 внести зміни в автоматизованій системі обліку транспортних засобів по реєстраційних документах обліку транспортних засобів, у якому зазначити власником автомобіля ВАЗ 21063, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 ; визначити порядок його виконання та вжити заходів для забезпечення його виконання. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 25.08.2004 року в користуванні позивача перебував вищевказаний автомобіль, і був зареєстрований в органах ДАІ на його ім`я. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року право власності на вказаний автомобіль визнано за ОСОБА_2 . А рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.11.2014 року витребувано у нього зазначений автомобіль та зобов`язано передати його ОСОБА_2 разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. 04 вересня 2015 року на виконання вищевказаних судових рішень та постанови державної виконавчої служби Івано-Франківського МУЮ зазначений автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу позивач передав ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним актом державного виконавця та постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 вересня 2015 року. Таким чином він втратив право власності на автомобіль, а ОСОБА_2 набула таке право і є повноправним власником. На даний час автомобіль знаходиться у її користуванні. Тому є підстави для внесення змін до реєстраційних документів обліку транспортних засобів на зазначений автомобіль. З метою приведення у відповідність обліку транспортних засобів фактичним обставинам по зазначеному автомобілю позивач звертався в Територіальний центр МВС №2641 (дати звернень: 14.07.2016 року, 26.04.2017 року, 04.01.2018 року, 20.09.2022 року) з проханням внести зміни до реєстраційних документів транспортного засобу. Однак отримав відповідь, що перереєстрацію вказаного автомобіля провести неможливо, так як власник не звернувся із заявою про вчинення відповідного правочину. Вказує, що відповідно до бази Територіального центру МВС №2641 саме ОСОБА_1 є власником зазначеного автомобіля, який фактичного у нього відсутній і йому не належить. Вважаючи, що вказані факти підтверджують припинення його майнових прав на вказаний автомобіль, просив розглянути дане питання та врегулювати його відповідно до фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. Ухвалою суду від 07 лютого 2023 року до участі в справі в якості співвідповідача по справі залучено Головний сервісний центр МВС України (а.с. 103). Ухвалою суду від 01 березня 2023 року провадження у справі в частині вимог до Територіального сервісного центру МВС №2641 (регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області) закрито. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного сервісного центу МВС про зобов`язання вчинити дії відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. На його думку мотиви судового рішення не стосуються позовних вимог, суд відступив від предмету позову. Стверджує, що спір стосується не майнового права, а юридичного характеру, а саме: приведення у відповідність відомостей обліку транспортних засобів фактичним обставинам справи. Спір майнового характеру вирішено судовими рішеннями від 24.12.2013 року та 03.11.2014 року. Вважає, що він обґрунтував і довів позовні вимоги, що підтверджено належними доказами. Зокрема, відповідачка визнала і підтвердила, що вона отримала від нього автомобіль, який знаходиться у її користуванні. Передача автомобіля здійснена в межах діючих норм і правил. Однак на даний час не здійснено перереєстрацію зазначеного автомобіля, що покладається на ОСОБА_2 і, відповідно, РСЦ МВС не внесено відомості в автоматизованій системі обліку транспортних засобів про зміну власника автомобіля. Висновок суду про те, що ОСОБА_1 не подавав заяви до сервісного центру про перереєстрацію автомобіля, вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки він неодноразово звертався до сервісного центру з проханням внести відомості в автоматизованій системі обліку транспортних засобів про зміну власника автомобіля на підставі судового рішення та акту передачі, а не з метою зняття з обліку чи перереєстрації автомобіля. Також вважає помилковим висновок суду про те, що пропозицію щодо вирішення спору в добровільному порядку, зокрема, зняття з обліку транспортного засобу шляхом його вибракування, стороною позивача підтримано не було, оскільки таких пропозицій від відповідача не поступало. Крім того, зняття з обліку транспортного засобу шляхом вибракування є правом тільки набутого власника автомобіля і жодних інших осіб. Неправильним є і висновок суду про те, що між ним та Головним сервісним центром МВС України не існує будь-яких цивільно-правових відносин, а тому сервісний центр не може бути особою, яка порушує або оспорює право позивача. Зазначає, що в автоматизованій системі обліку транспортних засобів власником автомобіля вказано його, тому між ним та сервісним центром МВС досі існують цивільно-правові відносини, а отже є порушення його права щодо невідповідності облікових даних сервісного центру фактичним обставинам. Вказує, що він пред`явив позов до Головного сервісного центру МВС, що зумовлений фактичним припиненням права власності на автомобіль з проханням зобов`язати відповідача внести відомості в автоматизованій системі обліку транспортних засобів про зміну власників транспортного засобу на підставі судового рішення та акту передачі. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким: зобов`язати РСЦ МВС внести відомості в автоматизованій системі обліку транспортних засобів про зміну власника, а саме про належність автомобіля ВАЗ 21063, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у відповідності до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів №1388 (п. 8); зобов`язати ОСОБА_2 провести перереєстрацію отриманого 04.09.2015 року автомобіля ВАЗ 21063, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , у відповідності до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів №1388 (п. 8); клопотання ОСОБА_2 щодо застосування строку позовної давності відхилити. Відповідач Головний сервісний центр МВС подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначає, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку розукомплектованих транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, не допускається. Розукомлектованими вважаються транспортні засоби, в яких відсутня одна або більше частин, що мають ідентифікаційний номер (кузов, шасі, рама, двигун. (пункт 9 Порядку №1388). Вказує, що згідно з показаннями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які надані під час розгляду справи у суді першої інстанції, та відповідно до матеріалів справи, а саме акту державного виконавця від. 04.09.2015 року, автомобіль передано стягувачу без системи внутрішнього згоряння (двигуна). Відповідно, здійснити перереєстрацію такого автомобіля на ОСОБА_2 тільки на підставі рішення суду про визнання права власності на автомобіль неможливо. Відповідач ОСОБА_2 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням всіх вимог закону. Зазначає, що позивач в апеляційній скарзі надає недостовірні та перекручені обставини. В судовому засіданні 01.03.2023 року ОСОБА_1 на запитання судді щодо розукомплектування ним та передачі автомобіля чітко зазначив, що він у 2015 році дійсно розукомплектував його і передав в такому стані, як зазначено в акті державного виконавця. Такі показання зафіксовані на аудіо записі судового засідання. Отже, після ухвалення Івано-Франківським судом рішення від 03.11.2014 року про витребування у ОСОБА_1 та зобов`язання передати їй автомобіль, він розукомплектував його та передав їй в такому стані, що вона не може ні перереєструвати авто на себе, ні користуватися ним. Тобто позивач фактично не виконав у 2015 році рішення суду про передачу автомобіля, а по суті передав їй частину авто (запчастини), тобто сам створив ситуацію, яка є предметом даного спору. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача Головного сервісного центру МВС України - Гриньків І.М. заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.11.2014 року у справі №344/7249/14-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалено витребувати у ОСОБА_1 та передати ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль. Рішення набрало законної сили 08.12.2014 року (а.с. 76). Вказане рішення ухвалено, зокрема, з тих підстав, що згідно рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року за ОСОБА_2 визнано та передано їй у власність автомобіль марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 11413 грн. та інше майно. Згідно з актом державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Ткаченко Н.Д. 04.09.2015 року при примусовому виконанні виконавчого листа №344/7249/2014, виданого 05.05.2015 року на виконання вищевказаного рішення, витребувано та передано ОСОБА_3 (представник ОСОБА_4 ) автомобіль марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на такий. При передачі встановлено, що в автомобілі відсутній двигун внутрішнього згоряння, акумуляторна батарея, переднє праве сидіння, заднє сидіння; радіатор та стартер знаходяться в багажнику. Генератор, коробка передач, кардан - відсутні, ключі знаходяться в машині. Даний акт підписано стягувачем ОСОБА_3 згідно довіреності, боржником ОСОБА_1 , понятим ОСОБА_5 (а.с. 14). 07.09.2015 року державним виконавцем складено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для прийняття якої вказано вищезазначений акт (а.с. 13). 24.09.2022 року за №31/1/С-421-30п регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (ТСЦ МВС №2641) на звернення ОСОБА_1 щодо перереєстрації автомобіля на ОСОБА_2 надано відповідь про те, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або через уповноважених представників, що підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, оформлення транспортних засобів, відповідність конструкцій транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, як підставою для внесення змін до реєстраційних документів (пункт 8 Порядку 1388). Державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів, а також транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу або технічного паспорту (п. 11 Порядку №1388). Перереєструвати автомобіль на ОСОБА_2 без дотримання зазначених вимог законодавства не представляється можливим (а.с. 15-16). Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони визнали, що за ОСОБА_1 продовжує бути зареєстрований автомобіль марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 . В усних поясненнях, наданих суду, ОСОБА_1 вказав, що після рішення суду, яким було витребувано автомобіль на користь ОСОБА_2 , виникла необхідність у проведенні його ремонту, тому він розібрав авто. Разом з тим, згідно акту державного виконавця ОСОБА_2 погодилась прийняти автомобіль у зазначеному вигляді. Вказуючи на ряд звернень до відповідача РСЦ МВС з метою зняття з обліку автомобіля, позивач суду такі не надав, окрім вищезазначеної відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Івано-Франківській області від 24.09.2022 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сервісний центр проводить державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів з обов`язковим дотриманням процедури, що передбачена Порядком №1388. А позивачем не доведено та суд не встановив порушення його прав щодо припинення права власності на автомобіль з боку відповідачів за встановлених обставин справи та за вказаних підстав, меж заявлених позовних вимог та визначеного позивачем способу захисту. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пунктом 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок), передбачено, що на території України встановлено єдину процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі ТЗ), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Згідно пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Відповідно до пункту 9 Порядку державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку розукомплектованих транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, не допускається. Розукомплектованими вважаються транспортні засоби, в яких відсутня одна або більше складових частин, що мають ідентифікаційний номер (кузов, шасі, рама, двигун). Пунктом 11 Порядку (в редакції від 17.01.2014 року) передбачено, що державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів або транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта (у разі їх наявності) з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. А пунктом 11 Порядку в чинній редакції визначено, що державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів або транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта (у разі їх наявності) За змістом пункту 15 Порядку державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів (крім випадків, визначених цим пунктом) здійснюються після проведення експертного дослідження працівниками Експертної служби МВС або інших державних спеціалізованих установ, що провадять судово-експертну діяльність, які мають присвоєну в установленому Законом України «Про судову експертизу» порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями (далі - фахівці, які проводять експертне дослідження транспортних засобів та реєстраційних документів). Зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх розгляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду (пункт 40 Порядку в редакції від 17.01.2014 року). Згідно ж пункту 40 Порядку в редакції чинній на день розгляду справи зняття з обліку транспортних засобів (крім вибракування транспортного засобу в цілому) проводиться в сервісному центрі МВС або в центрі надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду та за умови проведення експертного дослідження фахівцями, які проводять експертне дослідження транспортних засобів та реєстраційних документів і внесення відповідних відомостей, що містяться у висновку експертного дослідження, до Єдиного державного реєстру транспортних засобів з урахуванням вимог пункту 15 цього Порядку. Вибракувані транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а фізичних осіб - за заявами їх власників (п. 45 Порядку). Суд першої інстанції встановив, що після набрання законної сили рішенням суду про витребування автомобіля, ОСОБА_2 протягом 10 днів не мала можливості такий перереєструвати на себе, адже за актом державного виконавця автомобіль розукомплектований та переданий лише 04.09.2015 року. Факт розукомплектування автомобіля підтверджений відповідними доказами (актом державного виконавця) і визнаний позивачем у справі. Що стосується посилань апелянта на те, що суд вийшов за межі позову, оскільки заявлені ними вимоги не стосуються майнового права на автомобіль, а приведення у відповідність відомостей обліку транспортних засобів фактичним обставинам справи на підставі рішення суду, то такі не заслуговують на увагу та не спростовують правильності висновків місцевого суду. Вищевказаними нормами чітко визначено підстави та порядок внесення відомостей про зміну власника транспортного засобу та державної реєстрації транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, зокрема, із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів. А в даному випадку в автомобілі відсутній двигун внутрішнього згоряння. Сам факт того, що відповідач ОСОБА_2 визнала і підтвердила, що вона отримала від позивача автомобіль, і такий знаходиться на даний час у її користуванні, не замінює собою необхідності перереєстрації такого у встановленому порядку. Доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду про те, що між позивачем та відповідачем Головним сервісним центром МВС України не існує цивільно-правових відносин, а тому сервісний центр не може бути особою, яка порушує або оспорює право позивача, колегія суддів відхиляє, враховуючи таке. Відповідно до Положення про ГСЦ МВС, що затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2018 року №955) таке здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через РСЦ МВС. До повноважень, зокрема входять: забезпечення державного обліку зареєстрованих транспортних засобів, забезпечення організації та здійснення контролю за реєстрацією, перереєстрацією та зняттям з обліку транспортних засобів. Основними функціями РСЦ ГСЦ МВС в Івано-Франківській області є державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку, зокрема автомобілів. Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Подібні положення передбачає чинна редакція вказаної статті. Комплекс заходів, пов`язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) та зняттям з обліку призначених для експлуатації на вулично-шляховій мережі загального користування транспортних засобів усіх типів здійснюють територіальні сервісні центри МВС у Івано-Франківській області, як структурні підрозділи територіального органу МВС Регіонального сервісного центру МВС у Івано-Франківській області. Таким чином, регіональні сервісні центри проводять комплекс заходів, пов`язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) та зняттям з обліку транспортних засобів з обов`язковим дотриманням процедури, що передбачена Порядком. А тому суд дійшов вірного висновку, що сервісний центр не може бути особою, яка порушує або оспорює право позивача, пов`язане з припиненням права власності транспортний засіб. Крім того, місцевий суд вірно зазначив, що позивач, у випадку незгоди з діями працівників сервісного центру з приводу дій чи бездіяльності щодо перереєстрації транспортного засобу, не позбавлений можливості звернутися в суд з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства. Також місцевий суд правильно вважав, що позивач не довів того, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю порушила його право щодо припинення права власності на автомобіль, оскільки такий був переданий їй у розібраному стані, без двигуна, а розукомплектованими вважаються транспортні засоби, у яких відсутня одна або більше складових частин, що мають ідентифікаційний номер кузова (кузов, шасі, рама, двигун) (пункт 9 Порядку). Вказане у свою чергу позбавило відповідача ОСОБА_2 здійснити дії щодо перереєстрації автомобіля. При цьому, місцевий суд зазначив, що ним роз`яснювалась можливість проведення огляду спірного автомобіля, призначення експертизи на предмет дослідження технічного стану. Що стосується тверджень апелянта про те, що зняття з обліку транспортного засобу шляхом його вибракування є правом тільки набутого власника автомобіля і жодних інших осіб, то такі теж не суперечать висновкам суду, оскільки Порядком передбачено, що вибракувані транспортні засоби фізичних осіб знімаються з обліку за заявами їх власників (п. 45 Порядку), а в автоматизованій системі обліку транспортних засобів власником автомобіля вказано позивача. З огляду на викладене, місцевий суду дійшов правильного висновку про те, що за наслідками розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідачів за встановлених судом обставин та за вказаних позивачем підстав, меж заявлених позовних вимог та визначеного ним способу захисту. А зважаючи на недоведеність позовних вимог, суд першої інстанції правильно не вирішував питання про застосування позовної давності, яке підлягає вирішенню тільки у випадку доведеності позовних вимог. Таким чином, повно та всебічно встановивши обставини справи, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2023 року - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 15 травня 2023 року.