Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/3952/23

Справа № 991/3952/23 Провадження № 1-кс/991/3974/23 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2023 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ), В С Т А Н О В И ЛА : І. Суть скарги 1.1. 04 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга, у якій скаржник просив зобов`язати Національне антикорупційне бюро України ефективно розслідувати корупційні факти: - протиправного позбавлення його власності внаслідок незабезпечення схоронності майна після його затримання; - штучного створення судових рішень; - перешкоджання реалізації спадкових прав; - фальсифікації постанови Верховного Суду від 17 квітня 2019 року; - перешкоджання перегляду фальсифікацій і призначенню захисника БВПД. ІІ. Оцінка слідчого судді 2.1. Дослідивши зазначену скаргу, слідчий суддя дійшла наступних висновків. 2.2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях. Перелік таких рішень, дій та бездіяльності, які можуть бути оскаржені, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 304 КПК України під час вирішення питання про відкриття провадження за скаргою слідчий суддя має перевірити наявність у скаржника права на подання скарги, дотримання встановленого строку оскарження, можливість оскарження відповідного рішення, дії чи бездіяльності згідно з законом та можливість розгляду скарги в цьому суді. Лише наявність всіх наведених умов є підставою для відкриття провадження за скаргою та її розгляду по суті. У іншому випадку слідчий суддя має повернути скаргу чи відмовити у відкритті провадження за нею. 2.3. Оцінюючи можливість розгляду скарги слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, слід виходити з приписів ч. 1 ст. 306 КПК України, яка пов`язує таку можливість з належністю кримінальних проваджень до підсудності Вищого антикорупційного суду. Підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду визначається за одночасної наявності двох обов`язкових ознак (ч. 1 ст. 33-1 КПК України): - стаття кримінального закону, за якою здійснюється кримінальне провадження, належить до переліку корупційних, передбачених приміткою до ст. 45 КК України, або передбачена ч. 1 ст. 33-1 КПК України (ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України); - наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, які визначають особливості суб`єктного складу та предмету таких кримінальних правопорушень. 2.4. Скарга містить твердження про корупційні зловживання прокурорів та суддів України, спрямовані на протиправне позбавлення скаржника права власності внаслідок незабезпечення схоронності майна після його затримання, перешкоджання реалізації спадкових прав. Зазначене твердження містить загальний та абстрактний характер, втім, жодні відомості, які б дозволили слідчому судді встановити, у чому саме полягали такі зловживання, скарга не містить, як не містить і відомостей щодо правової кваліфікації таких дій. Такий самий характер має і вимога скаржника щодо припинення перешкоджання перегляду фальсифікацій текстів судових рішень. Відсутність у скарзі конкретних відомостей щодо кримінального правопорушення унеможливлює віднесення скарги до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а відтак і виключає повноваження слідчого судді щодо її розгляду. 2.5. Також слідчий суддя акцентує увагу, що у скарзі не зазначені конкретні рішення, дії чи бездіяльність, які оскаржуються. Вимога швидкого та ефективного розслідування певних фактів та призначення захисника з центру надання безоплатної правової допомоги не належить до переліку рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені (ч. 1 ст. 303 КПК України), має загальний характер та може передбачати широке коло таких дій: як вимогу внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так і вимогу, пов`язану з недотриманням розумних строків, нездійсненням слідчих дій тощо. Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що матеріали скарги не містять інформації, коли та з заявою якого змісту ОСОБА_2 звертався до НАБУ. Відповідно до засади диспозитивності сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а слідчий суддя вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень (ч. 1, 3 ст. 26 КПК України). Обрання конкретного способу захисту та визначення шляху відновлення своїх прав належить до розсуду особи, яка подає скаргу, та перебуває поза межами компетенції слідчого судді. 2.6. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді. Враховуючи непідсудність скарги слідчому судді Вищого антикорупційного суду, її належить повернути особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, П О С Т А Н О В И Л А : Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, - повернути особі, яка її подала. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду упродовж 5-ти днів з дня її постановлення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Слідчий суддя ОСОБА_1