Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/5355/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 квітня 2023 року м. Чернівці справа № 727/5355/22 провадження №22-ц/822/301/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Конецької Д.Г. з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2023 року, головуючий у першій інстанції Смотрицький В.Г. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заяви ОСОБА_1 у липні 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за нараховані та несплачені аліменти. Зазначала, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції актовим записом від 25 червня 2016 року № 852, розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 грудня 2018 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають окремо з жовтня 2016 року. Проживає з дитиною, яка знаходиться на її утриманні. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 жовтня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини у частці від доходу в розмірі 1/4, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, помісячно починаючи з 28 серпня 2017 року до повноліття дитини. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 грудня 2018 року змінено розмір аліментів та стягнуто аліменти в розмірі 1500 грн. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_3 рішення суду пеня за час прострочення аліментів з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2022 року становить 364 590 грн. ОСОБА_3 самоусунувся від участі у вихованні та утриманні дитини. Просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну оплату аліментів у період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2022 року в сумі 364590 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну оплату аліментів за період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 60 000 гривень. В решті відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, фактичних взаємин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , перебування ОСОБА_3 за межами України, чинення ОСОБА_1 перешкод у виконання функцій батьківства, відмови ОСОБА_1 від отримання коштів на утримання дитини. Вказує, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 пені за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 60000 грн. не заперечує. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. ОСОБА_3 рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 січня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 пені за несвоєчасну оплату аліментів за період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 60 000 грн. не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції вважав, що наявні підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, не може позитивно впливати на виховання та становлення дитини, не спілкується з дочкою, зв`язків не підтримує, не цікавиться її вихованням та навчанням, не надає матеріальної допомоги на утримання. Водночас суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів щодо бажання змінити своє ставлення до дитини, виконання батьківських обов`язків, змінити свою поведінку в кращу сторону, щоб займатися вихованням своєї дитини, дбати про її розвиток, матеріальне забезпечення. Бажання батька дитини не позбавляти його батьківських прав не може вважатися проявом батьківського піклування, бажанням брати участь у вихованні дитини, виконувати батьківські обов`язки. При цьому суд першої інстанції вважав недоведеним чинення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною, намагання ОСОБА_3 брати участь у вихованні дитини, бачитися з дитиною. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам не відповідає. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції актовим записом від 25 червня 2016 року № 852, розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 грудня 2018 року (а.с.26-27). ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження (а.с.16). Відповідно до довідки місця реєстрації Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства 5 №32 від 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 18). Згідно з актом комісії у складі працівників Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства 5 м.Чернівці від 21 січня 2019 року №21 ОСОБА_3 зі слів сусідів по вищезазначеній адресі не проживав, не зареєстрований і участі у вихованні доньки не приймає (а.с. 25). Як вбачається з довідки, ОСОБА_5 займається танцями у клубі спортивно-бальних танців Champion dance team з серпня 2020 року, оплату здійснює тільки мама дитини ОСОБА_6 (а.с. 20). Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 8 листопада 2022 року №662/35 «Про надання висновків органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав громадян (делеговані повноваження) надано до суду висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 без зазначення позиції з окресленого питання (доцільності/недоцільності) у зв`язку з неможливістю з`ясування причини відсутності батьківського піклування. Відповідно висновку органу опіки та піклування «Про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 » від 9 листопада 2022 року №01/02-24/3648 батько дитини ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, аліменти не сплачує, матеріальної допомоги не надає, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, здоров`я та майбутнє, однак встановити причину відсутності батьківського піклування (винної поведінки) не представилось можливим. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/1, на які посилається заявниця у касаційній скарзі. У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100). У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 8 листопада 2022 року №662/35 «Про надання висновків органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав громадян (делеговані повноваження) надано до суду висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 без зазначення позиції з окресленого питання (доцільності/недоцільності) у зв`язку з неможливістю з`ясування причини відсутності батьківського піклування. Відповідно висновку органу опіки та піклування «Про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 » від 9 листопада 2022 року №01/02-24/3648 батько дитини ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, аліменти не сплачує, матеріальної допомоги не надає, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, здоров`я та майбутнє, однак встановити причину відсутності батьківського піклування (винної поведінки) не представилось можливим. Наведені у висновку факти ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_1 , інформації дошкільного навчального закладу №21 комбінованого типу від 15 вересня 2022 року, за якою батько ОСОБА_3 за весь час відвідування дитиною закладу жодного разу не з`явився, вихованням дитини не займається та не цікавиться, дитина про батька нічого не розповідає. Водночас висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками. Отже, судом першої інстанції не враховано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батьків, так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо малолітньої дитини, неможливість змінити поведінку батька у кращу сторону. ОСОБА_3 у відзиві на позов та в апеляційній скарзі посилався на заперечення проти позбавлення батьківських прав, перебування за межами України, чинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною, отримання грошових коштів на утримання дитини. З урахуванням встановлених обставин справи, поведінки обох батьків, між якими існує особистісний конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з батьками та збереження зав`язків з ними обома, заперечення ОСОБА_3 проти позбавлення батьківських прав й бажання брати участь у вихованні дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є крайнім (винятковим) заходом впливу, на порушення норм матеріального права. Водночас колегія суддів визнає за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2023 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року в частині позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити. В решті залишити без змін. Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда О. О. Одинак