Ухвала КАС ВС № 520/23137/21

УХВАЛА 11 травня 2023 року м. Київ справа № 520/23137/21 адміністративне провадження № К/990/15257/23 Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Харківської обласної прокуратури , Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів, Офісу Генерального прокурора в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року за №437 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», що прийняте стосовно нього. - зобов`язати Офіс Генерального прокурора та уповноважену ним кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (іншу уповноважену кадрову комісію) призначити новий час (дату) складання прокурором (першим заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області) ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (II етап атестації прокурорів). - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №2727к про його звільнення з посади першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області та з органів прокуратури на підставі пп.2 п.19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ з 22 жовтня 2021 року у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. - поновити його в органах прокуратури на посаді першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області (рівнозначній посаді - першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області) з 22 жовтня 2021 року. - стягнути з Харківської обласної прокуратурина його користь, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 16 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року за №437 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», що прийняте стосовно першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області ОСОБА_1 . Зобов`язано Офіс Генерального прокурора та уповноважену ним кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (іншу уповноважену кадрову комісію) призначити новий час (дату) складання прокурором (першим заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області) ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (II етап атестації прокурорів). Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №2727к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області та з органів прокуратури на підставі пп.2 п.19 Розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ з 22 жовтня 2021 року у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області (рівнозначній посаді - першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області) з 22 жовтня 2021 року. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року по 16 лютого 2022 року в сумі 39798 грн.70 коп. В частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 10435 грн. 11 коп. рішення суду звернуто до негайного виконання. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі . 28 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржник посилається пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування ст.ст.11, 16, 51 (ч.1 п.9) Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), п.п.6, 14, 19 (пп.2) розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №113-IX, та в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15.06.2021 №1554-IX (далі - Закон №1554-IX), п.п.3, 4, 7, 12 розділу І, п.6 розділу ІІІ, п.п.1, 6 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, що затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №221) та п.п.11, 16 (абз.1, 2) Порядку роботи кадрових комісій, що затверджено наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233,. Однак обов`язковими умовами посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України є: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Посилання скаржника на відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без належного обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України) не може вважатись обґрунтованою підставою для відкриття касаційного провадження. Також скаржник по тексту касаційної скарги посилається на постанови Верховного Суду не зазначаючи при цьому відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України та не наводиться подібність правовідносин із даною справою. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Харківської обласної прокуратури , Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя: А.Г. Загороднюк