Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/12559/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12559/22 пров. № А/857/479/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №380/12559/22 (головуючий суддя Кузан Р.І., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: а) визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не виплати ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 року по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 № 375; б) зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 №

375. Рішенням від 06 грудня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо виплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. Зобов`язав Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що фінансування для здійснення доплати поліцейським відповідно до Постанови № 375 Департаменту патрульної поліції в період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року не надходило. Департамент патрульної поліції не є розпорядником бюджетних коштів, а тому вважає, що вчинив всі залежні від нього дії щодо здійснення додаткової доплати у зв`язку із забезпеченням життєдіяльності населення в межах тих коштів, що були виділені Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, адже до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.122 КАС України. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області ДПП, що сторонами не оспорюється. Як слідує з відомості про грошове забезпечення за період з жовтня 2020 року по січень 2022 року, позивачу виплачена додаткова доплата на період карантину у грудні 2020 року у розмірі 24165,40 грн та у липні 2021 року у розмірі 7229,19 грн. На адвокатський запит представника позивача Департамент патрульної поліції повідомив про те, що згідно з пунктом 5 Постанови № 375 виплата доплати здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Згідно з наказами начальника Департаменту патрульної поліції в межах виділених асигнувань встановлено додаткову доплату за період з 01.10.2020 по 31.01.2022 в наступних розмірах: ОСОБА_1 31394,59 грн. Заборгованість щодо виплати додаткової доплати до грошового забезпечення відсутня. Позивач зазначає, що Департаментом патрульної поліції у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 не нараховано та не виплачено додаткову доплату до заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу в особливих умовах. Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач має право на отримання доплати за спірний період відповідно до Постанови №375, та реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати таку доплату в розмірі 50 % грошового забезпечення, оскільки це максимальний відсоток доплати, визначений законодавством, в межах якого керівник органу має дискрецію на встановлення конкретного відсоткового розміру доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, що безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 (далі - Постанова № 375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни. Пунктом 1 Постанови № 375 передбачено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Судами встановлено та не заперечується сторонами, що позивач має право на отримання доплати до грошового забезпечення, передбаченої Постановою №375. Також з матеріалів справи вбачається, що вказана доплата була виплачена позивачу у грудні 2020 року у розмірі 24165, 40 грн за серпень-листопад 2020 року та у липні 2021 року за січень-лютий 2021 року в сумі 7229, 19 грн. Докази нарахування такої доплати за інші періоди відсутні. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначав, що фінансування для здійснення доплати поліцейським Департаменту патрульної поліції в період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 березня 2021 року по 30 вересня 2021 року до Департаменту патрульної поліції не надходило. Разом з тим, Департамент патрульної поліції не є розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів. Проте апеляційний суд відхиляє такі доводи скаржника, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за вказаний вище період не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Отже, з урахуванням того, що сторонами не заперечувалось право позивача на передбачену Постановою №375 доплату у спірний період, тобто відповідач не спростував наявності права позивача на такі доплати, покликання відповідача на відсутність фінансування для здійснення відповідних доплат є неприйнятним, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій в подібних правовідносинах, у постанові від 26.04.2023 (справа № 420/19450/21). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо здійснення позивачу доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022, а тому позовні вимоги про зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за спірний період пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, підлягають задоволенню. Щодо доводів скаржника про недотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України). Водночас, у зазначених положеннях КАС України та спеціального законодавства, що регулює грошові виплати поліцейським, відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належних їм заробітної плати (грошового забезпечення) та доплат у разі порушення законодавства про оплату праці, а тому застосуванню підлягають норми трудового законодавства. Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Конституційний Суд України при тлумаченні норми статті 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати. У межах даної справи колегія суддів також вважає, що хоча спірна доплата і не входить до структури грошового забезпечення поліцейських, проте спір щодо її виплати все ж містить ознаки спору, що виник у зв`язку з порушенням законодавства про оплату праці. Таким чином, строки звернення позивача до суду із позовом про нарахування даної спірної доплати на період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року не застосовуються. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №380/12559/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 11.05.2023.