Постанова 4855 № 640/32276/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32276/21 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "29" листопада 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії, починаючи з 05.03.2019 по 31.12.2019, в розмірі 100 % суми підвищення пенсії; зобов`язати відповідача здійснити, починаючи з 05.03.2019 по 31.12.2019, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 не отриманих позивачем сум підвищення пенсії, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, з урахуванням виплачених сум; стягнути з ГУ ПФУ в м. Києві на користь позивача в порядку розподілу судових витрат витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900, 00 грн; встановити строк ГУ ПФУ в м. Києві для подання до суду звіту про виконання судового рішення. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від "22" червня 2022 р. позовні вимоги задовольнив. Також у вказаному рішенні суд першої інстанції відмовив позивачу в стягненні з відповідача судових витрат на правничу допомогу на суму 4900,00, обґрунтувавши це тим, що позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів, які підтверджують сплату позивачем виконаних робіт, зокрема, квитанції про сплату наданих послуг в розмірі 4900,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове судове рішення, яким стягнути судові витрати з відповідача. У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суду першої інстанції надані достатні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Також скаржник наголосив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Суд першої інстанції достовірно встановив, що до позовної заяви представником позивача додано копії: договору № 63 про надання правової допомоги від 29.07.2021, кошторис від 29.07.2021, акт надання послуг № 216 від 08.11.2021 та ордер серії АА № 1119657. Згідно з кошторисом від 29.07.2021 сторони домовилися, що за надання Замовнику послуг з правової допомоги, зокрема, підготовка позову, останній сплачує на користь Адвокатського об`єднання гонорар в сумі 4900 грн (витрата часу 3,5 год, вартість однієї години 1400 грн) Відповідно до акта наданих послуг № 216 від 08.11.2021 виконавцем виконано: підготовка позову про зобов`язання перерахувати пенсію за 2019 рік (3,5 години, сума - 4900,00 грн). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21. Матеріали справи свідчать, що відповідач заперечення на клопотання про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. У зв`язку з цим, враховуючи категорію цієї адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, колегія суддів вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4900,00 гривень. Колегія суддів також ураховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів, які підтверджують сплату позивачем виконаних робіт, зокрема, квитанції про сплату наданих послуг в розмірі 4900,00 грн, колегія суддів зазначає таке. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19 та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 сформулював правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року по справі № 640/11204/19, від 30 вересня 2021 року у справі №520/8862/19, від 27 вересня 2022 року у справі №200/4962/20-а, зазначено про те, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)». Отже, висновки суду першої інстанції про непідтвердження оплати на правничу допомогу доказами є безпідставними з огляду на викладені правові висновки судів. Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що надані представником позивача кошторис та акт наданих послуг не заслуговують на увагу суду, адже не можуть бути належними доказами виконання умов договору, колегія суддів вважає помилковими, оскільки кошторис складений, як додаток до договору № 63 про надання правової допомоги від 29.07.2021, предметом якого (договору № 63), зокрема, сторони обумовили надання правової допомоги у підготовки та подання до судових органів заяв, скарг тощо. Акт наданих послуг містить найменування послуги - підготовка позову про зобов`язання перерахувати пенсію за 2019 рік, що відповідає предмету спору в цій справі. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє його законність та обґрунтованість в цій частині. Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги. У решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "29" листопада 2022 р. в частині відмови ОСОБА_1 відшкодувати витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) шляхом їх безспірного списання витрат на правничу допомогу в розмірі 4900,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот грн 00 коп) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "29" листопада 2022 р. залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2023 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків