Постанова 4851 № 520/3747/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 р. Справа № 520/3747/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.02.23 по справі № 520/3747/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною щодо відмови виплатити заборгованість по пенсії на підставі Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі №520/10220/19, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області № 3504/02-02 від 16.07.2012р., де сума боргу складає 40037 (сорок тисяч тридцять сім) грн. 96 коп. та відмови нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159, за період з 01.11.2011р. по 31.07.2012р. згідно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №520/16668/2020; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області невиплачену пенсію у сумі 40037,96 грн. на підставі Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі №520/10220/19 та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 згідно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №520/16668/2020 у сумі 727496.66 грн., а всього 767534.62 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не виплачує ОСОБА_1 заборгованість по пенсії на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі №520/10220/19, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області № 3504/02-02 від 16.07.2012р., де сума боргу складає 40037 (сорок тисяч тридцять сім) грн. 96 коп. та відмови нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159, за період з 01.11.2011р. по 31.07.2012р. згідно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №520/16668/2020. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства шляхом подачі заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача в порядку ст. 383 КАС України. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року про відмову у відкритті провадження та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що захисту підлягає порушене право, а позивач вправі обирати на свій розсуд спосіб правового захисту. Так, апелянт стверджує, що із листа відповідача від 30.12.2022 року рішення Харківського окружного адміністратив ного суду від 04 листопада 2019 року у справі №520/10220/19 рахується виконаним, оскільки перера хунок та доплату за період з 01.11.2011 по 31.07.2012 проведено на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №520/10093/19. Із вказаним вище твердженням відповідача позивач не погоджується тому, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №520/10093/19 та рішення Хар ківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі №520/10220/19 це два окремі різні рішення, які підлягають виконанню самостійно без будь-якого поглинання чи зараху вання, що не передбачено жодним із них та діючим законодавством України. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. у справі № 10093/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного у правління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 березня 2011 року у справі №2002/2-а-210/11, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області №4928/13-02 від 17.12.2012 року, де сума боргу складає 71043 грн. 19 коп.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 березня 2011 року у справі №2002/ 2-а-210 /11, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області №4928/13-02 від 17.12.2012 року, де сума боргу складає 71043 грн.19 коп. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі № 520/10220/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011р. по 31.07.2012р. на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-210/11; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011р. по 31.07.2012р. на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-210/11, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області № 3504/02-02 від 16.07.2012, де сума боргу складає 40037 (сорок тисяч тридцять сім) грн. 96 коп. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі № 520/10220/19 набрало законної сили. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року по справі №520/10220/19 встановлено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019р. по справі № 520/10220/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини розміру пенсії з 01.11.2011р. по 31.07.2012р., яка згідно листа управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області № 3504/02-02 від 16.07.2012р. складає 40037 (сорок тисяч тридцять сім) грн. 96 коп. без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року по справі № 520/16668/2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 на підставі Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі №520/10220/19. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року по справі № 520/16668/2020 набрало законної сили. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з наступних підстав. Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Колегія суддів, звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі № 520/10220/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011р. по 31.07.2012р. на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-210/11; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011р. по 31.07.2012р. на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-210/11, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області № 3504/02-02 від 16.07.2012, де сума боргу складає 40037 (сорок тисяч тридцять сім) грн. 96 коп. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі № 520/10220/19 набрало законної сили. Поряд з цим, заявлені у цій справі №520/3747/23 позовні вимоги, ОСОБА_1 обгрунтовує виключно діями/бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення у іншій справі № 520/10220/19, по якій є таке, що набрало законної сили судове рішення та виданий виконавчий лист. Колегія суддів, звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме у справі №520/10220/19, а доводи позивача щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення. Тобто, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За приписами частини п`ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Судова колегія також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а та від 29 липня 2021 року у справі № 460/350/19. Як зазначено вище, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються. Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 520/10220/19, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги спрямовані на виконання судового рішення, а тому даний спір має вирішуватися в порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, відмовив у відкритті провадження. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року по справі №520/3747/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 по справі № 520/3747/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський