Постанова 4806 № 299/2742/19

Справа № 299/2742/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 квітня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю. за участю секретаря ЗУБАШКОВА М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 299/2742/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 30 березня 2020 року, повний текст якого складено 30 березня 2020 року, головуючий суддя Надопта А.А., - встановив: ТОВ «Веллфін» заявою від 21.08.2019, яка надійшла до Виноградівського районного суду 29.08.2019, пред`явило зазначений позов до ОСОБА_1 мотивуючи таким. 18.12.2018 сторони уклали договір позики № 668453, на підставі якого позивач шляхом перерахування цього дня на банківський (картковий) рахунок надав відповідачці позику в сумі 8000,00 грн строком на 30 днів (п.п. 1.1., 1.3., 1.4. договору). Згідно з п. 1.5. договору проценти за користування позикою підлягали нарахуванню в розмірі: 0,9% від суми позики, але не менше 50,00 грн за перший день користування позикою; 0,9% від суми позики щоденно за кожен день користування позикою починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2. договору; 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Позичальник порушив свої договірні зобов`язання та спричинив виникнення боргу, що на 19.08.2019 становив 75288,00 грн, із яких заборгованість: 8000,00 грн основний борг, 17640,00 грн борг за відсотками, 49648,00 грн борг за простроченими відсотками. Договір позики відповідно до норм ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Веллфін» від 22.11.2016 (протокол № 2), був укладений в електронній формі з дотриманням процедури реєстрації позичальника в особистому кабінеті на сайті позикодавця в мережі Internet за адресою https://creditup.com.ua та інших процедур, необхідних для укладання договору. Посилаючись на ці обставини, на положення ЦК України та на інші правові норми щодо позикових зобов`язань, відповідальності за їх порушення та електронної комерції, позивач ТОВ «Веллфін» просив стягнути на свою користь із відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 75288,00 грн та покласти на неї судові витрати. Рішенням Виноградівського районного суду від 30.03.2020 позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики від 18.12.2018 № 668453 в сумі 75288,00 грн, з яких заборгованість: 8000,00 грн основний борг, 17640,00 грн борг за відсотками, 49648,00 грн борг за простроченими відсотками, а також судовий збір у сумі 1921,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з наявності підстав для стягнення в повному обсязі боргу, що виник із договору позики. Відповідачка ОСОБА_1 оскаржила рішення суду як незаконне та необґрунтоване, посилається на таке. Договір позики не був укладений і не підписувався відповідачкою, оскільки 18.12.2018 описана в позовній заяві процедура його укладення в частині реєстрації відповідачки на вебсайті позивача, подання заповненої заявки, підтвердження позивачем заявки, верифікації банківської картки відповідачки не відбувалася, а електронний підпис відповідачки не застосовувався і такого підпису вона ніколи не мала. Даних про використання конкретного електронного ідентифікатора для підписання договору в справі немає. Зазначене суперечить вимогам Закону України «Про електронну комерцію», встановленим нормами ЦК України та законодавством про споживче кредитування правилам укладання договору позики, зокрема, що належної ідентифікації позичальника та підписання ним договору. У справі немає доказів про належну ідентифікацію відповідачки позивачем. Із Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», затвердженими рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Веллфін» від 22.11.2016 (протокол № 2), відповідачка не була ознайомлена, не підписувала їх, отже, умови надання позики не були з нею погоджені. Доказів перерахування позивачем та одержання відповідачкою від нього 8000,00 грн в якості позики за договором від 18.12.2018 № 668453 у справі немає, зокрема, такий факт не підтверджений первинними банківськими (розрахунковими) документами, як це вимагається законодавством. Коштів від позивача відповідачка не одержувала, заперечує також вчинення нею дій, які могли б вважатися прийняттям пропозиції (оферти) укласти договір позики. Розрахунок заборгованості теж неправильний, оскільки відсотки за ставкою 0,9% від суми позики щоденно могли нараховуватися лише в межах 30 днів, як це було обумовлено п. 1.3. договору. За цей строк такі відсотки могли становити лише 2160,00 грн, а не 17640,00 грн. Сплату заборгованості за простроченими відсотками договір не передбачає, тому походження суми 49648,00 грн та підстави для її стягнення незрозумілі. Сторона просить рішення суду скасувати, в позові відмовити. Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо зобов`язань, які виникають із договору позики, та у відповідній частині пов`язаними нормами законодавства щодо порядку укладення договору, відповідальності за порушення позикового зобов`язання в редакції, що була чинною на час їх виникнення. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1046 ч. 1, ст. 1049 ч. 1 ЦК України). Відповідно до ст. 6, ст. 627 ч.ч. 1, 2 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ч. 1 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ч. 1 ЦК України). Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, зокрема, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ч. 2 ЦК України). Законом України «Про споживче кредитування» установлено таке: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (ст. 1 ч. 1 п. 1); споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (ст. 1 ч. 1 п. 11); договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством); примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит (ст. 13 ч. 1). Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що: електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 ч.ч. 1, 4); для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа; відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги»; використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст. 6 ч.ч. 1, 2, 3, 4); юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (ст. 8 ч. 1); використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством (ст. 14 ч. 2). Згідно із Законом України «Про електронну комерцію»: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (ст. 3 ч. 1 п. 5); електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (ст. 3 ч. 1 п. 7); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 ч. 1 п. 6); одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 ч. 1 п. 12); правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом (ст. 5 ч. 3); покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення; фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі (ст. 8 ч.ч. 2, 4); пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 ч. 1); електронний договір, крім визначених ЦК України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про, зокрема, технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони (ст. 11 ч. 2); електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 статті 11 цього Закону (ст. 11 ч. 3); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ч. 6); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ст. 11 ч. 12); якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 ч. 1). За правилами, встановленими Законом України «Про електронні довірчі послуги», який набрав чинності з 07.11.2018 (Закон України «Про електронний цифровий підпис» з цієї дати втратив чинність): електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи (ст. 1 ч. 1 п. 8); електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (ст. 1 ч. 1 п. 12); ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи (ст. 1 ч. 1 п. 20); кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (ст. 1 ч. 1 п. 23); особистий ключ - параметр алгоритму асиметричного криптографічного перетворення, який використовується як унікальні електронні дані для створення електронного підпису чи печатки, доступний тільки підписувачу чи створювачу електронної печатки, а також у цілях, визначених стандартами для кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів (ст. 1 ч. 1 п. 29); удосконалений електронний підпис - електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис (ст. 1 ч. 1 п. 44); законами України можуть встановлюватися особливості правового регулювання надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації в певних сферах суспільних відносин (ст. 2 ч. 2). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики; сплата процентів за позикою, а також сплата неустойки є істотними умовами договору, здійснюються у строки та на умовах, визначених договором (ст.ст. 536, 546, 548, 549, 550, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч.ч. 1, 4 ЦК України), правомірність правочину презюмується, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України). Цивільні права та обов`язки, що виникають із договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору все заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки (ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610-612, 614, 622-625, 1050 ЦК України). Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ «Веллфін» від 22.11.2016 (протокол № 2) були затверджені «Правила надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін»» (далі Правила надання позики, Правила) (а.с. 14-28 т. 1). Правила надання позики містять, зокрема, такі положення: Правила визначають умови надання грошових коштів у позику …, порядок звернення фізичної особи для отримання грошових коштів у позику, надають вичерпну інформацію щодо прав і обов`язків сторін …, порядку нарахування процентів за користування позикою …, інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору (п. 1.3.); Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України укласти договір позики на умовах, що встановлені Товариством і застосовуються в разі подання фізичною особою заявником заявки на сайті Товариства за електронною адресою: creditup.com.ua … на отримання позики, та здійснення інших дій … (акцепт) (п. 1.4.); Правила є невід`ємною частиною договору позики (п. 1.6.); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор є особистим ключем заявника/позичальника для формування електронного підпису; одноразовий ідентифікатор доступний тільки заявнику/позичальнику, вводиться останнім після ознайомлення з усіма умовами договору позики та за домовленістю сторін договору позики та правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису; заявка документ встановленої форми, який заповнюється на сайті Товариства і визначає намір заявника отримати грошові кошти у позику; логін для входу в особистий кабінет унікальна комбінація букв та/або цифр, яка встановлюється заявником/позичальником; при першому вході до особистого кабінету заявник самостійно визначає в спеціальному полі «логін» обрану ним комбінацію; пароль входу в особистий кабінет комбінація букв/цифр/символів, що задаються заявником самостійно в момент реєстрації в особистому кабінеті у відповідному полі; особистий кабінет захищені сторінки сайту Товариства, сформовані в момент реєстрації заявника/позичальника на сайті Товариства; Товариство надає фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи заявника … (п. 3.1.); заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті Товариства; … шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення; … зазначає достовірні, повні особисті дані (п.п. 4.1., 4.2., 4.3.); підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариства заявка … (п. 4.8.); у разі прийняття позитивного рішення Товариство інформує заявника шляхом направлення смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, … та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заявці; електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання; здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики (п. 6.2.); у разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку заявник укладає договір позики з Товариством в особистому кабінеті (п. 6.3.); для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт Товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету (п. 6.6.); заявник погоджується на використання в усіх відносинах, що засновані на … договорі позики …, електронного підпису одноразовим ідентифікатором в якості аналога власноручного підпису … (п. 6.7.); заявник підписує, … підтверджує ознайомлення та згоду з усіма істотними умовами договору позики з моменту підтвердження електронним підписом одноразовим ідентифікатором у особистому кабінеті, доступ до якого здійснено з використанням унікального логіну та унікального пароля … (п.п. 6.8., 14.4.); Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми … на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної в заявці (п. 6.9.); заборгованість за договором позики … включає в себе суму позики, нараховані проценти, додаткові проценти за несвоєчасне повернення суми позики, штрафні санкції … (п. 7.3.); заявки, договори позики та інші документи в електронній формі, створені в інформаційній системі Товариства, є оригіналами і мають однакову з паперовими документами юридичну силу (п. 14.2.); логін особистого кабінету, пароль особистого кабінету та електронний підпис одноразовим ідентифікатором підтверджують виключне особисте авторство заявника/позичальника як аналог власноручного підпису (п. 14.3.). За умовами договору позики від 18.12.2018 № 668453, зокрема: ТОВ «Веллфін» 18.12.2018 надало ОСОБА_1 позику в сумі 8000,00 грн на строк 30 днів, яку та зобов`язалася повернути позикодавцю до 17.01.2019 зі сплатою процентів, зазначених у п. 1.5. договору; позика надана виключно за допомогою веб-сайту позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (п.п. 1.1., 1.2., 1.3.); договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником (п. 1.4.); розмір основних процентів за користування позикою складає: 0,9% від суми позики, але не менше 50,00 грн за перший день користування позикою; 0,9% від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3. договору (п. 1.5.1.); у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п. 1.3. договору, нарахування процентів, встановлених п. 1.5.1. договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення; крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 2,9% від суми позики за кожен день прострочення (п. 1.5.2.); позичальник зобов`язаний у випадку прострочення сплати заборгованості … у повному обсязі сплатити проценти за користування позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою; проценти … нараховуються з дня надання позики позичальнику (день перерахування коштів на банківський рахунок позичальника) до дня повного погашення заборгованості за позикою (зарахування на поточний рахунок позикодавця) включно (п.п. 2.2.2.4., 3.2.); умови відповідальності сторін за порушення договору визначені в розділі 4 договору (п.п. 4.1.-4.4.); позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від позикодавця визначену законодавством для цього інформацію, надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання в якості аналога власноручного підпису для підписання цього договору електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (п. 7.5.); згідно з графіком розрахунків за договором позики, який є складовою договору, сума позики 8000,00 грн; дата погашення позики 17.01.2019; сума до сплати процентів 2160,00 грн; разом до сплати 10160,00 грн (а.с. 36-45 т. 1). Інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 20.08.2019 № 73/08 підтверджується, що це Товариство як оператор послуг платіжної інфраструктури на сайті creditup.com.ua через платіжний сервіс «Platon» провело успішну транзакцію «виплата» з такими реквізитами: дата та час проведення транзакції: 2018-12-18 20:04; сума транзакції: 8000,00 грн; номер карти: НОМЕР_1 ; банк-емітент: Privat Bank; номер транзакції: 24515-62763-75318; опис: а_668453_1545156275; код авторизації: 673972 (а.с. 47 т. 1). Здійснюючи вищевказану транзакцію ТОВ «Платежі Онлайн» діяло як повірений ТОВ «Веллфін» на підставі договору доручення від 25.05.2018 № П5624/05 (а.с. 48-52 т. 1). Наданню позики передувала процедура подання ОСОБА_1 на сайті за адресою в мережі Internet https://creditup.com.ua заявки ТОВ «Веллфін» про надання позики, її повної ідентифікації, створення особистого кабінету, що підтверджується роздруківкою кроків цієї процедури (а.с. 29-35 т. 1). Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 надала ТОВ «Веллфін» свої паспортні дані, РНОКПП, своє фото з паспортом у руках, адресу електронної пошти, номер телефону, ідентифікація була проведена також із використанням BankID за номером НОМЕР_2 , який у подальшому став номером договору позики та як обов`язковий елемент був застосований при здійснені переказу коштів (надання позики) в описі транзакції, за результатом якої кошти були переказані на рахунок банківської картки саме з тим номером, що був указаний відповідачкою у заявці на сайті позивача. На підтвердження своїх вимог позивач ТОВ «Веллфін» подав довідку про заборгованість за договором позики від 18.12.2018 № 668453, у якій зазначив, що станом на 19.08.2019 заборгованість складає: за сумою позики 8000,00 грн; за відсотками 17640,00 грн, за простроченими відсотками 49648,00 грн, загальна кількість днів простроченої позики становить 214 днів (а.с. 46 т. 1). Водночас власне розрахунку заборгованості за відсотками (порядку визначення пред`явлених до стягнення сум) позивач суду не надав. Доказів сплати позичальником ОСОБА_1 будь-яких коштів у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 18.12.2018 № 668453 у справі немає. На час розгляду справи судом першої інстанції в її матеріалах міститься лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) без дати та вихідних реквізитів, адресований ОСОБА_1 у відповідь на її звернення від 04.06.2019 (вх. № З-9431) і від 18.02.2019, про те, що за результатами розгляду документів та інформації, наданих ТОВ «Веллфін» 25.03.2019, встановлено, що Товариством порушено порядок укладання електронного договору, встановленого Законом України «Про електронну комерцію», у зв`язку з чим складено акт про порушення від 04.07.2019 № 1025/16-5/15, за яким буде прийнято рішення, що буде розміщене на офіційному сайті Нацкомфінпослуг www.nfp.gov.ua, роз`яснено заявниці, що в разі порушення вимог ст.ст. 11, 12 указаного Закону договір не може бути прирівняний до договору, укладеного в письмовій формі, заявниця вправі звернутися по захист свого цивільного права до суду (а.с. 103-104, 121-122 т. 1). На стадії апеляційного розгляду справи порядком з`ясування її обставин та перевірки доводів сторін суд на виконання ухвали від 24.02.2021 і вимоги від 18.03.2021 (а.с. 201-202, 210 т. 1) отримав від Національного банку України, який є правонаступником Нацкомфінпослуг, справи № З-2464 (а.с. 217-222 т. 1) і № З-9431 (а.с. 213-216 т. 1) за зверненнями ОСОБА_1 . У справі № З-2464 ОСОБА_1 звертаючись 11.02.2019 до Нацкомфінпослуг стверджувала, що вона має «діючий кредитний договір з ТОВ ВЕЛЛФІН … кредит був виданий на суму 8000 грн, проте наразі штрафні відсотки по кредиту складають почти 200 відсотків тіла кредиту. (Загальна сума кредитних зобовязань з відсотками на 11.02.2019 17832 грн». Зазначала, що договір від 18.12.2018 № 668453, укладений між ТОВ «Веллфін» і нею, прикріпила. Посилалася на порушення законодавства про захист прав споживачів, оскільки встановлені вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором (а.с. 218 т. 1). У цій справі містяться листи Нацкомфінпослуг від 19.03.2019 за вих. № 5365/16-12 і від 03.04.2019 за вих. № 6960/16-12 про те, що регулятор отримав від ТОВ «Веллфін» відповідні документи та пояснення, у діях Товариства вбачаються можливі порушення, вирішується питання про вжиття заходів впливу щодо Товариства, крім того, заявниця вправі звернутися по захист свого цивільного права до суду (а.с. 219-222 т. 1). У справі № З-9431 ОСОБА_1 у своєму зверненні від 06.06.2019 до Нацкомфінпослуг вказувала, що має «діючий кредитний договір з ТОВ ВЕЛЛФІН … Кредит був виданий на суму 8000 грн. проте наразі штрафні відсотки по кредиту складають 1000 відсотків тіла кредиту. (Загальна сума кредитних зобовязань з відсотками почти 100000». Зазначала, що договір від 18.12.2018 № 668453, укладений між ТОВ «Веллфін» і нею, прикріпила. Посилалася на порушення законодавства про захист прав споживачів, оскільки встановлені вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором (а.с. 214 т. 1). У цій справі міститься лист Нацкомфінпослуг, датований 04.07.2019 за вих. № 15152/16-12 (а.с. 215 т. 1), текст якого знаходиться на а.с. 103-104, 121-122 т.

1. Офіційний сайт Нацкомфінпослуг www.nfp.gov.ua на час розгляду справи апеляційним судом не працює, у справах № З-2464 і № З-9431 акт про порушення від 04.07.2019 № 1025/16-5/15 відсутній, конкретні порушення вимог закону при укладенні договору позики від 18.12.2018 № 668453 не зафіксовані, будь-яких даних чи рішення про застосування до ТОВ «Веллфін» заходів впливу або про притягнення Товариства до відповідальності за порушення вимог закону під час укладання договору немає. Договір позики є реальним і є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, що відображає його суть і правову природу, які є відмінними від кредитного договору, який є консенсуальним і є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди зі всіх істотних його умов (ст. 202 ч. 1, ст. 203 ч.ч. 1, 3, 5, ст. 626 ч.ч. 1, 3, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1046 ч. 1, ст. 1054 ч. 1 ЦК України). Правила щодо захисту прав споживачів у правовідносинах, що виникають із договору позики (на відповідний час Закони України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», відповідні положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інші норми законодавства) застосовуються у правовідносинах, які виникають із договору позики, остільки, оскільки не суперечать правовій природі цих відносин, в тому числі, за участю фінансових установ. Тому позиція відповідачки щодо застосування до спірних правовідносин правил, якими регулюється кредит, безпідставна і як така не підлягає врахуванню. Дійсність договору позики від 18.12.2018 № 668453, правомірність якого презюмується і який є обов`язковим для виконання сторонами, ані в цілому, ані в певній частині ніким судовим порядком не оспорювалася, з огляду на правову природу цього правочину про застосування правил ст. 215 ч. 2, ст. 1055 ч. 2 ЦК України теж не йдеться. Виходячи з наведеного, поза будь-яким обґрунтованим сумнівом слід констатувати, що договір позики був сторонами укладений в електронній формі, був акцептований, підписаний відповідачкою допустимим відповідно до закону та договору в цих відносинах електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який у подальшому не зберігається, позикодавцем була проведена процедура повної ідентифікації позичальника із заповненням відповідної заявки на його сайті, яка із вчиненням позичальником обов`язкових для нього дій лише й уможливлювала отримання тексту договору позики, його підписання та подальше реальне отримання коштів на свій банківський рахунок. Відповідачка ОСОБА_1 поза тим, що не спростувала вищевикладеного в належний процесуальний спосіб, визнала у своїх зверненнях до регулятора як факт укладення та наявності в неї договору позики (який помилково вважає кредитним), так і факт отримання позики в сумі 8000,00 грн, що відповідає дійсним обставинам справи, суті правовідносин, що виникли, та підтверджується наявними в справі доказами. Була обізнана відповідачка й із тим, що внаслідок порушення нею договірного позикового зобов`язання кредитор нараховував підвищені (штрафні) відсотки і власне саме такі несправедливі, на її переконання, відсотки були предметом її звернень до регулятора, а не питання щодо укладення договору як такого. Оскільки ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання щодо сплати належних з неї коштів за договором позики, ТОВ «Веллфін» реалізуючи свої права, що випливають із закону та договору, поставив питання про стягнення з відповідачки вищевказаної заборгованості. У частині стягнення заборгованих за сумою позики 8000,00 грн і відсотків у сумі 2160,00 грн, передбачених договором і нарахованих у межах узгодженого сторонами строку користування позикою (строку дії договору), позов доведений, відповідачкою підстави позову та відповідні вимоги в цій частині не спростовані. Стосовно інших пред`явлених кредитором до стягнення відсотків апеляційний суд враховує таке. Відповідно до підстав і обґрунтування позову: згідно з п. 1.5. договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 0,9% від суми позики, але не менше 50,00 грн за перший день користування позикою; 0,9% від суми позики щоденно за кожен день користування позикою починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2. договору; 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором; визначена відповідно до цих умов заборгованість становить: 17640,00 грн заборгованість за відсотками; 49648,00 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 2 т. 1). Однак, якщо проценти за користування позикою за ставкою 0,9% від суми позики за користування позикою в межах строку, на який її було надано, встановлені договором (п. 1.5.1.), то проценти за ставкою 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, на який її було надано, договором не передбачені, позаяк ним установлено, що крім процентів за ставкою 0,9% від суми позики за кожен день користування нею додатково до них, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 2,9% від суми позики за кожен день прострочення (п. 1.5.2.). Вказана в позовній заяві процентна ставка 3,8% від суми позики є сумою ставок 0,9% від суми позики і 2,9% від суми позики. Беручи до уваги, що позика була надана фактично 18.12.2018 на строк саме до 17.01.2019, яке, втім, було визначене днем погашення позики, і водночас строк позики був чітко обумовлений у 30 днів (п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 3.2., графік розрахунків до договору), враховуючи необхідність додержання принципу правової визначеності та з метою забезпечення законних інтересів сторін договору, необхідність точного встановлення календарного строку дії договору (строку користування позикою), апеляційний суд констатує, що календарним строком, на який фактично була надана позика, є період з 18.12.2018 по 16.01.2019 включно (30 календарних днів). За змістом умов, зафіксованих у п.п. 1.5.1., 1.5.2. договору: у межах строку, на який була надана позика, відповідачці належало сплачувати проценти за ставкою 0,9% від суми позики, що за 30 договірних календарних днів користування позикою склали 2160,00 грн (8000,00 грн х 0,9% = 72,00 грн х 30 днів = 2160,00 грн); у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у вказаний вище 30-денний строк, нарахування процентів за ставкою 0,9% від суми позики проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, ці проценти позивач визначив фактично в сумі 15480,00 грн за 215 календарних днів у періоді з 17.01.2019 по 19.08.2019 включно (72,00 грн х 215 днів = 15480,00 грн), при цьому, відповідного розрахунку не навів, а включив їх до суми заборгованості за процентами 17640,00 грн (17640,00 грн 2160,00 грн = 15480,00 грн); у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у вказаний вище 30-денний строк, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 2,9% від суми позики за кожен день прострочення, ці проценти позивач визначив фактично в сумі 49648,00 грн за 214 календарних днів у періоді з 18.01.2019 (перший день після дня, встановленого дня погашення позики) по 19.08.2019 включно (8000,00 грн х 2,9% = 232,00 грн х 214 днів = 49648,00 грн), при цьому, відповідного розрахунку не навів. Таким чином, відповідно до положень п. 1.5.2. та інших умов договору позики позичальнику належало сплачувати проценти за користування коштами в межах строку, на який було надано позику (0,9% від суми позики проценти за правомірне користування коштами), та проценти за неправомірне користування коштами поза межами строку, на який була видана позика, при цьому, одночасно належало сплачувати проценти за договірною ставкою 0,9% від суми позики і на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, додаткові проценти за ставкою 2,9% від суми позики за кожен день прострочення. Одночасне нарахування відсотків за неправомірне користування коштами, наданими в позику, за договірною ставкою, встановленою саме на строк дії договору в межах визначеного ним часу користування позиковими коштами, та додаткових відсотків за підвищеною ставкою (двох видів відсотків), а фактично, як випливає з правової позиції позивача та з наданої ним довідки про розмір заборгованості, за сукупною ставкою 3,8% від суми позики, що об`єднує різні за своєю правовою природою відсотки та не зазначена в договорі, не ґрунтується на законі та на договорі. Поза тим, у справі немає й доказів розміщення в особистому кабінеті позичальника ОСОБА_1 позикодавцем ТОВ «Веллфін» повідомлення про вимогу сплатити додаткові проценти за ставкою 2,9% від суми позики за кожен день прострочення, як це передбачено договором позики, що вже само по собі виключало наявність підстав та дотримання договірних умов для стягнення таких процентів. Умови договору позики про проценти за користування коштами розміщені в розділі «Предмет договору», яким урегульовані загальні положення щодо надання позики, а також частково в розділах щодо прав і обов`язків сторін, порядку повернення позики та сплати процентів, а не в розділі договору «Відповідальність сторін» (п.п. 4.1.-4.4.). При вирішенні вимог щодо стягнення відсотків має значення строк виконання відповідного зобов`язання. Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі № 305/1133/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц і в інших постановах сформулював правові позиції, за змістом яких, зокрема: стягнення процентів у розмірі, передбаченому договором, поза межами договору, в тому числі, з урахуванням зміни кредитором строку виконання основного зобов`язання, законом не передбачено; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Верховний Суд дійшов таких висновків: термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях; перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п. 34); відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема, положеннями ст. 1048 ЦК України щодо позики (сплата процентів на умовах, визначених договором позики, а в разі неврегульованості договором питання щодо розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ), ст.ст. 1054, 1057 ЦК України щодо кредиту (п. 35); наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством; у цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 37); оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні; тому застосування до спірних відносин положень частини 1 статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині (п.п. 24, 38, 39, 40); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, тому у разі прострочення виконання зобов`язання … нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК (п.п. 41, 42, 44). У подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2023 № 910/4518/16 підтвердила ці правові позиції, уточнила та розширила їх тлумачення, за змістом якого, зокрема: відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема, ст.ст. 1048, 1054, 1057 ЦК України; наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством; у цьому разі відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 78); проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81); зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку; тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України (п. 84); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87); припис абзацу другого частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 ст. 1050 ЦК України (п. 91); боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом»; установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати (п. 93); оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (п. 96); на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування; тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 97); боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100); підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів; так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за ст. 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом (п. 101); наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо (п. 102); у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103); компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу); такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності; на відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (п. 106); на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (п. 107); зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі; водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (п. 115); твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання; проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України (п. 116); для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування; для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо; у разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.п. 122, 128); у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141). Зважаючи на умови договору позики, на положення ст. 1046 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1050 ч. 2 ЦК України та на відповідні правові позиції, висловлені Верховним Судом у вказаних вище та інших справах, позивач не мав правових підстав для нарахування та пред`явлення до стягнення відсотків, розрахованих на умовах договору позики одночасно за ставками 0,9% від суми позики і 2,9% від суми позики після закінчення визначеного договором строку користування позикою, а суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення таких вимог. Фактична відсутність власне розрахунку цих відсотків, що тягне й відсутність обґрунтування відповідних кінцевих цифр, у цьому контексті значення вже не має. Тож право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог. З підстав, передбачених ст. 625 ч. 2 ЦК України, ТОВ «Веллфін» позов до ОСОБА_1 не пред`являло. З огляду на викладене, позивач не виконав свого обов`язку доказування підстав і умов для стягнення заборгованості за відсотками в сумі 15480,00 грн і за простроченими відсотками в сумі 49648,00 грн, не подав відповідні докази суду першої інстанції, як це вимагається ст. 83 ч.ч. 2, 8, ст. 177 ч. 5 та іншими нормами ЦПК України, хоча перешкод у доказуванні не мав. Так само і відповідачка не спростувала факту укладення договору позики, отримання коштів, виникнення у неї обов`язку їх повернути та сплатити відсотки за користування коштами, нараховані в межах строку, на який була надана позика, та порушення нею договірних зобов`язань. Відповідачка не довела відсутності її вини в порушенні зобов`язання. Суд першої інстанції повною мірою наведених вище обставин, норм матеріального права та умов договору не врахував. Відтак на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляційну скаргу відповідачки слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції: в частині задоволення вимог позову про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 15480,00 грн і за простроченими відсотками в сумі 49648,00 грн, разом 65128,00 грн (86,5% від ціни позову), скасувати, у цих вимогах позову відмовити; у частині задоволення вимог позову про стягнення заборгованості за сумою позики у 8000,00 грн і за відсотками в сумі 2160,00 грн, разом 10160,00 грн (13,5% від ціни позову) залишити на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін; у частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши належні до стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на відшкодування сплаченого з позовної заяви судового збору до 259,34 грн. З урахуванням малозначності справи відповідно до ст. 19 ч. 4 п. 1, ч. 6 п. 1 ЦПК України, представництво відповідачки ОСОБА_1 у процесі на стадії апеляційного розгляду справи фахівцем у галузі права ОСОБА_2 на підставі договору про надання юридичних послуг від 11.09.2020 № 11/09/2 (а.с. 183-185 т. 1) є належним (ст. 60 ч. 2 ЦПК України). На підтвердження факту надання юридичних послуг, їх видів, вартості та оплати відповідачка надала суду окрім вищезгаданого договору: акт приймання-передачі надання послуг від 17.09.2020 із такими параметрами: вартість послуг 10000,00 грн, з яких проведення усної консультації (1 год.) 1000,00 грн; аналіз документів кредитної справи (2 год.) 2000,00 грн; підготовка апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку, друкування апеляційної скарги з додатками для сторін, підготовка пакету документів для подачі до суду (7 год.) 7000,00 грн (а.с. 185 т. 1); копію квитанції до прибуткового касового ордера від 17.09.2020 № 129 про сплату ФОП ОСОБА_2 10000,00 грн за договором про надання юридичних послуг (а.с. 186 т. 1). Розмір витрат на оплату правової допомоги, що надавалася відповідачці на стадії апеляційного розгляду справи, відповідає характеру та складності справи, не є надмірним, факти надання правової допомоги та її оплати підтверджуються документально, питання про зменшення розміру цих витрат позивачем не ставилося, тому відповідно до положень ст. 10 ч. 9, ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог відповідної сторони, тому 8650,00 грн належить стягнути з позивача на користь відповідачки. Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Виноградівського районного суду від 30 березня 2020 року: у частині задоволення вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення боргу щодо стягнення заборгованості за відсотками в сумі 15480,00 грн і за простроченими відсотками в сумі 49648,00 грн, разом 65128,00 грн, скасувати, у цих вимогах позову відмовити; у частині задоволення вимог позову про стягнення заборгованості за сумою позики у 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.) і за відсотками в сумі 2160,00 грн (дві тисячі сто шістдесят гривень 00 коп.) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін; у частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши належні до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» витрати на відшкодування сплаченого з позовної заяви судового збору до 259,34 грн. Стягнути з ТОВ «Веллфін» на користь ОСОБА_1 : 2492,50 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору з апеляційної скарги; 8650,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати правової допомоги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 9 травня 2023 року. Судді