Постанова 4801 № 127/26019/22

Справа № 127/26019/22 Провадження № 22-ц/801/1043/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 рокуСправа № 127/26019/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач), суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. Ю. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Медяної Ю. В. в м. Вінниця, дата складання повного рішення відповідає даті його прийняття, в с т а н о в и в : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29 вересня 2012 року вони із відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, який 17 квітня 2015 року був розірваний за рішенням суду. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Вінницького міського суду від 27 серпня 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на дитину у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 31 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача від іншої жінки народилася донька ОСОБА_5 , а 16 липня 2015 року він уклав шлюб із ОСОБА_6 , заборгованість зі сплати аліментів відсутня, тому він просив суд зменшити розмір аліментів, які він сплачує на сина ОСОБА_4 до 1/6 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також припинити стягнення аліментів за виконавчим листом, виданим 27 серпня 2014 року по справі № 127/16576/14-ц. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено: зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2014 року в справі № 127/16576/14-ц; вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/6 частки від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; припинено стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2014 року в справі № 127/16576/14-ц, припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання. Суд мотивував своє рішення тим, що у ОСОБА_1 змінився сімейний стан, тому обоє його дітей повинні мати рівні права щодо належного рівня життя, достатнього для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. З таким рішенням не погодилася відповідачка ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що позивач ухилявся від сплати аліментів як у добровільному порядку після припинення фактичних шлюбних відносин, так і після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів. Усю заборгованість, яка виникла за період стягнення аліментів, на утримання сина ОСОБА_1 погасив за один місяць у 2022 році. Також ОСОБА_1 не надав доказів, що донька та нинішня дружина перебувають на його утриманні. Позивачем не доведено погіршення його матеріального стану. Зміна сімейного стану і народження доньки відбулося ще у 2015 році, тому така обставина не повинна була стати підставою для зменшення розміру аліментів. Доньці позивача вже виповнилося 7 років, тому його дружина ОСОБА_6 може працювати і брати участь в утриманні ОСОБА_5 . Водночас про гарне матеріальне становище ОСОБА_1 свідчить той факт, що він погасив заборгованість по аліментах у розмірі 160 000 грн протягом одного місяця. Окрім того суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідачка за станом здоров`я не може працювати, є інвалідом ІІІ групи з дитинства, а також отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Зменшення розміру аліментів буде суперечити інтересам дитини. Тому ОСОБА_2 просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Відзив на апеляційну скаргу від позивача у встановлений судом строк не надійшов. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. По справі встановлено наступні обставини: Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2014 року по справі № 127/16576/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щомісячно в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2014 і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 липня 2015 року (а. с. 5) 16 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 (а. с. 4). Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 64619138 за виконавчим листом № 127/16576/14-ц від 27 серпня 2014 року видно, що ОСОБА_1 сплачував аліменти нерегулярно та не у повному обсязі, внаслідок чого станом на 31 грудня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 153 920 грн. (а. с. 45). Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №256604 від 02 серпня 2021, виданою обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА, ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи безстроково (а. с. 34). Відповідно до довідки № 201, виданої 08 лютого 2023 УСЗН Лівобережне ДСП ВМР, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в УСЗН Лівобережне ДСП ВМР і отримує соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства третьої групи. Середній розмір соціальної допомоги, відповідно до довідки становить 2100 грн на місяць (а. с. 35). Відповідно до довідки Управлінням ПФУ Головного територіального управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 954 від 01 лютого 2023 ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 2 100 грн на місяць (а. с. 36). Між сторонами виник спір з приводу зміни розміру стягуваних аліментів на дитину. Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до норм ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька. Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи. При цьому згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Суд першої інстанції вірно зазначив, що у зв`язку із укладенням шлюбу та народження доньки у позивача змінився сімейний стан, що є підставою для зміни розміру аліментів, зазначеною в законі. При цьому апеляційний суд зауважує, що інвалідність відповідачки не може слугувати підставою для відмови у зменшенні розміру аліментів, оскільки призначені аліменти є забезпеченням дитини, а не того з батьків, з ким дитина проживає. Погашення заборгованості з аліментів є обов`язковим платежем та не свідчить про покращення матеріального стану позивача, як про це зазначає ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі, а тому такі доводи є необґрунтованими. Також про неправильність рішення суду першої інстанції не свідчить та обставина, що зміна сімейного стану ОСОБА_1 відбулася у 2015 році і до 2022 року він не звертався до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, оскільки до такої вимоги строк позовної давності не застосовується, вона може заявлятися протягом усього терміну сплати аліментів. З огляду на обов`язок батьків утримувати дитину (ст. 180 СК України) позивач повинен надавати утримання як дитині від першого шлюбу, так і від другого, відтак висновки суду першої інстанції про те, що обоє дітей мають рівні права щодо належного рівня життя, достатнього для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, як того вимагає ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", є правильними, а аліменти на сина ОСОБА_4 у визначеному судом розмірі 1/6 від доходу позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, є достатнім. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, вона не може бути задоволена, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що постановлене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного встановлення обставин справи. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом п. 1 ч. 2 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що положення ст. 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). Вирішуючи питання розподілу витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 610,4 грн (а. с. 62) у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за нею. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2023 року залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, залишити за нею. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуюча Т. М. Шемета Судді О. Ю. Береговий О. С. Панасюк