Постанова 4873 № 757/36650/16-ц

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" травня 2023 р. Справа№ 757/36650/16-ц Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Алданової С.О. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання Звершховської І.А., від позивача: не з`явились; від відповідача-1: Франків Л.П.; від відповідача-2: Книш О.М.; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 (повний текст складено 21.12.2022) у справі № 757/36650/16-ц (суддя Паламар П.І.) за позовом ОСОБА_1 до

1. Державного агентства меліорації та рибного господарства України,

2. Державного підприємства «Укрриба» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та строку дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Агентство) від 15.04.2016 №11-к про звільнення, поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Укрриба» (далі - ДП «Укрриба») та поновити дію контракту №89 від 19.09.2014, стягнути з ДП «Укрриба» середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2022 справу передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Після змін та уточнень ОСОБА_1 остаточно виклав свої вимоги у заяві від 30.08.2022 та просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Агентства від 15.04.2016 №11-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Укрриба»; - поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Укрриба» з 30.06.2016; - поновити дію контракту №89 від 19.09.2014 з керівником ДП «Укрриба», що є у державній власності, з дати звільнення ОСОБА_1 , а саме з 30.06.2016; - стягнути солідарно з ДП «Укрриба» та Агентства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення - 30.06.2016 до дня винесення рішення у справі (станом на 11.10.2022 - 2 524 334,12 грн); - стягнути солідарно з ДП «Укрриба» та Агентства на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає про незаконність наказу Агентства від 15.04.2016 №11-к про його (позивача) звільнення, оскільки положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» №1255-VII від 13.05.2014, не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, яким було очолюване ним підприємство. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у позові ОСОБА_1 відмовлено. Суд дійшов висновку, що дії відповідача, пов`язані зі звільненням позивача з посади директора ДП «Укрриба», є правомірними, а наказ про його звільнення законним, права позивача у зв`язку з цим не порушені, а тому у задоволенні позову відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України слід відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права; вважає, що рішення прийнято за неповного з`ясування фактичних обставин справи. Позивач не погоджується з висновками суду, що відповідач як орган державної влади, до сфери управління якого входило очолюване позивачем підприємство, будучи представником власника і виконуючи його функції у межах, визначених законодавством, був вправі розірвати трудовий договір з позивачем у зв`язку з припиненням повноважень. Доводи про те, що положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» №1255-VII від 13.05.2014, не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Апелянт вважає, що у Агентства відсутні повноваження на припинення повноважень позивача як директора ДП «Укрриба». На думку скаржника, компетенція органу управління обмежується питанням звільнення, а не припинення повноважень, що виключає застосування в даному випадку положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Відтак, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не поширюються на трудові відносини, які склались між позивачем та відповідачами, і Агентство не мало права звільняти позивача за власним волевиявленням на підставі вказаної норми. Апелянт вважає, що положення ч. 3 ст. 99 ЦК України до ДП «Укрриба» не можуть бути застосовані. Оскільки державне підприємство не є господарським товариством, застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним. Крім того, порядок припинення трудових відносин з позивачем регламентований п. 5.3 контракту, який, зокрема, передбачає вичерпний перелік підстав, за яких позивач може бути звільнений з займаної посади. При цьому, п. 5.3.1 контракту також передбачає процедуру, за якою Орган управління зобов`язаний під особистий розпис керівника надати йому претензію з проханням надати письмові пояснення по суті пред`явленої претензії. Обов`язок з доказування вини керівника покладений на орган управління. До того ж, для розірвання Контракту з керівником у всіх випадках, передбачених п. 5.3 Контракту, орган управління повинен отримати згоду первинної профспілкової організації на підприємстві. Виданий Агентством наказ не містить жодних формулювань, які свідчили би про неналежне виконання позивачем обов`язків директора ДП «Укрриба». Відтак, у Агентства відсутні будь-які правові підстави припиняти повноваження позивача. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №757/36650/16-ц та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №757/36650/16-ц до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №757/36650/16-ц. 08.02.2023 матеріали справи №757/36650/16-ц надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 заяву суддів Разіної Т.І., Іоннікової І.А. та Михальської Ю.Б. про самовідвід від розгляду справи №757/36650/16-ц задоволено. Матеріали справи №757/36650/16-ц передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді ОСОБА_2 Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 757/36650/16-ц залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 826,40 грн у встановленому порядку. Від представника ОСОБА_1 адвоката Казака К.І. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими до неї доказами сплати судового збору (квитанція №АТА7-972Н-КЕХ7-ТРК1 від 24.02.2023). Рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 звільнено у відставку. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 справа №757/36650/16-ц передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №757/36650/16-ц. Розгляд справи призначено на 20.03.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. У судових засіданнях 20.03.2023, 29.03.2023, 10.04.2023 оголошувалась перерва до 29.03.2023, 10.04.2023 та 01.05.2023 відповідно. Представник позивача у судове засідання 01.05.2023 не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не подавав; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у судовому засіданні 10.04.2023 під особисту розписку (т. 6, а. с. 226). Апеляційний господарський суд бере до уваги, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для її розгляду. У судовому засіданні 01.05.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Позиції учасників справи. Агентство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване, прийняте з дослідженням усіх обставин справи. Агентство вважає, що звільнення позивача на підставі наказу від 15.04.2016 №11-к відповідає положенням п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України і Агентство дотрималось передбаченої чинним законодавством та Статутом ДП «Укрриба» процедури прийняття спірного наказу. ДП «Укрриба» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає її доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують покладених в основу оскаржуваного рішення висновків суду. ДП «Укрриба» зауважує, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку ДП «Укрриба», Агентство як орган державної влади, до сфери управління якого входило очолюване позивачем підприємство, будучи представником власника і виконуючи його функції у визначених законодавством межах, було вправі розірвати трудовий договір з позивачем у зв`язку з припиненням повноважень. Право припинити повноваження посадової особи в будь-який час кореспондується з правомочністю власника здійснювати свої права на власний розсуд. Оспорюваний позивачем наказ видано Агентством відповідно до пп. 16 п. 12 Положення про Агентство, згідно з яким Голова Агентства утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує положення про них (їх статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників. За текстом наказу визначено, що припинення повноважень позивача відбулось відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, яких Агентство дотрималось і доводи апеляційної скарги цього не спростовують. ОСОБА_1 надав відповіді на відзиви Агентства та ДП «Укрриба», у яких вважає подані відповідачами відзиви такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства України. Позивач зазначає, що Голова Агентства був наділений лише правомочністю щодо звільнення позивача з посади керівника ДП «Укрриба», проте не був уповноважений припиняти його повноваження; наголошує на тому, що положення ч. 3 ст. 99 ЦК України до ДП «Укрриба» не можуть бути застосовані. На думку ОСОБА_1 , наведені у відзивах доводи Агентства та ДП «Укрриба» доводи не відповідають фактичним обставинам справи та положенням трудового контракту №

89. ДП «Укрриба» надало заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначає, що процедура припинення повноважень позивача за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП Агентством дотримана і не порушена, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Агентство надало заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначає про дотримання ним передбаченої чинним законодавством та Статутом ДП «Укрриба» процедури прийняття наказу від 15.04.2016 №11-к. ОСОБА_1 надав додаткові пояснення у справі щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та по суті позову, які просив врахувати під час розгляду справи. ДП «Укрриба» у письмових поясненнях до апеляційної скарги надало пояснення щодо правильності розрахунку середнього заробітку позивача. Відповідач-2 також зазначає, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2016 до дати прийняття рішення не відповідає дійсності оскільки контракт обумовлений конкретною датою його закінчення і діяв до 19.09.2019. ДП «Укрриба» також вважає, що поновити особу на роботі після закінчення строку дії контракту можливо лише за волею його сторін. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди ДП «Укрриба» вважає, що позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку та не обґрунтував, в чому саме полягали вимушені зміни у способі життя та їх істотність, а тому така вимога є безпідставною. ОСОБА_1 надав додаткові пояснення у справі на пояснення ДП «Укрриба» від 18.04.2023, у яких висловив власну позицію щодо строку дії контракту №89 від 19.09.2014, періоду обрахунку вимушеного прогулу позивача та вимог про стягнення моральної шкоди. ДП «Укрриба» надало письмові пояснення, у яких зазначає, що наглядова рада у нього (відповідача-2) не утворювалась і відсутня, процедура припинення повноважень позивача за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП Агентством дотримана і не порушена. ОСОБА_1 надав додаткові пояснення, у яких вважає, що умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення». Позивач зазначає, що у правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачами, не відбулось попереднього припинення повноважень позивача як директора ДП «Укрриба», оскільки таке рішення Агентством не приймалось. ДП «Укрриба» надало додаткові пояснення, у яких зазначає, що положеннями контракту визначено, що позивач - керівник ДП «Укрриба» може бути звільнений органом управління. За таких підстав Агентство прийняло спірний наказ про звільнення позивача з посади директора ДП «Укрриба» у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, як про це говорить ч. 2 ст. 19 Конституції України. ДП «Укрриба» акцентує увагу на тому, що наказ №11 про звільнення позивача був прийнятий 15.04.2016, тобто до внесення доповнень до Закону України «Про управління об`єктами державної власності», зокрема ст. 11-4, згідно з якою до виключної компетенції наглядової ради державного унітарного підприємства (у разі її створення) належить в т.ч. призначення на посаду та припинення повноважень керівника. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. Згідно з п. 1 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №895 (далі - Положення про Агентство, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державне агентство рибного господарства України (Агентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства. Агентство з метою організації своєї діяльності, серед іншого, здійснює добір кадрів в апарат Агентства та на керівні посади в його територіальних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та працівників апарату Агентства та його територіальних органів (пп. 2 п. 5 Положення про Агентство). Згідно з п. 10 вказаного Положення Агентство очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра аграрної політики та продовольства. Голова Агентства утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує положення про них (їх статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Агентства (пп. 16 п. 12 Положення про Агентство). ДП «Укрриба» (Підприємство) засновано на основі державної власності, належить до сфери управління Агентства (орган управління майном) та є йому підзвітним (п. 1.1 Статуту в редакції 2015 року). Предметом діяльності Підприємства (п. 3.2 Статуту) є (серед іншого): - забезпечення зберігання та ефективного використання, нагляду за технічною експлуатацією державного майна - гідротехнічних споруд, рибогосподарських технологічних водойм, включаючи ставкові рибоводні споруди, пов`язані з ними робочі машини та обладнання, а також інше майно, необхідне для рибогосподарської діяльності, що знаходиться на балансі Підприємства (далі - ГТС); - технічна експлуатація ГТС на підставі вимог Водного та Земельного кодексів України в частині користування об`єктами та землями водного фонду; - промисел водних біоресурсів; придбання, заготівля риби, виготовлення рибної продукції та їх реалізація. Підприємство є державним унітарним комерційним рибо- та водогосподарським підприємством (п.

4. Статуту). Згідно з п. 10.1 Статуту управління Підприємством здійснюється відповідно до Статуту. Управління Підприємством здійснює директор (далі - керівник), який призначається Уповноваженим органом управління. Керівник призначається шляхом укладання з ним контракту. Керівник є підзвітним Уповноваженому органу управління (п. 10.2 Статуту). Відповідно до п. 10.3 Статуту призначення керівника здійснюється Уповноваженим органом управління на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму. Призначення керівника здійснюється наказом Уповноваженого органу управління. На період відсутності на Підприємстві керівника (відпустка, відрядження, хвороба тощо) його обов`язки виконує посадова особа Підприємства на підставі відповідного подання та наказу Уповноваженого органу управління. Уповноважений орган управління вправі покладати обов`язки керівника підприємства на період відсутності директора тимчасово виконуючим обов`язки керівника Підприємства. У разі звільнення Керівника обов`язковим є проведення аудиту Підприємства в порядку, передбаченому законодавством. Керівник може бути звільнений з посади достроково на підставах, передбачених контрактом (п. 10.4 Статуту). Згідно з п. 10.7 Статуту керівник виконує умови контракту, укладеного із Уповноваженим органом управління. Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна Підприємств, пов`язаних з володінням, користуванням та розпоряджанням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб (п. 11.1 Статуту). Згідно з п. 11.2.3 Статуту Уповноважений орган управління укладає і розриває контракт з Керівником та здійснює контроль за його виконанням. 19.09.2014 Агентство (орган управління майном) та ОСОБА_1 (керівник) підписали контракт №89, згідно з яким ОСОБА_1 призначається на посаду директора ДП «Укрриба» на термін з 19.09.2014 по 19.09.2019. На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником та органом управління майном ДП «Укрриба» (п. 1.2 контракту). Відповідно до п. 2.9 контракту орган управління майном в т.ч. звільняє керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту. Внесення змін та доповнень до цього контракту здійснюється шляхом укладення додаткових угод (п. 5.1 контракту). Згідно з п. 5.2 цей контракт припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; б) за згодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених п. п. 5.3 та 5.4 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством України та цим контрактом. Згідно з п. 5.3 Контракту Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у т.ч. за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у випадках, далі перелічених в цьому пункті. Цей контракт діє з 19.09.2014 по 19.09.2019 (п. 6.1 контракту). 22.09.2014 на підставі наказу від 22.09.2014 №48-к до трудової книжники ОСОБА_1 внесено запис №31 про призначення позивача на посаду директора. Листом 25.03.2016 №109/01/08-2417 на лист Агентства №1-12-1-6/1365-16 від 14.03.2016 Шевченківська районна в міста Києві державна адміністрація погодила звільнення з посади директора підприємства «Укрриба» ОСОБА_1 за умови дотримання чинного законодавства про працю. 15.04.2016 наказом Агентства №11-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено позивача з посади директора ДП «Укрриба» у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Датою звільнення визначено вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 . Припинено дію контракту від 19.09.2014 №89, укладеного Агентством з ОСОБА_1 , у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 . Наказано ДП «Укрриба» виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Інше. 30.06.2016 наказом ДП «Укрриба» №21-к за підписом директора ОСОБА_1 визначено таке: згідно наказу Агентства від 15.04.2016 №11-к складаю обов`язки директора ДП «Укрриба» 30.06.2016 у зв`язку із припиненням повноважень посадової особи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України; фінансовому директору-головному бухгалтеру ( Крайневська О.В. ) здійснити дії по виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України та п. 4 наказу Агентства від 15.04.2016 №11-к. 30.06.2016 на підставі наказу №21 від 30.06.2016 до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №32 про звільнення позивача з посади директора у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Згідно з довідкою від 28.02.2017 ДП «Укрриба» на виконання наказу Агентства від 15.04.2016 №11-к ОСОБА_1 директора ДП «Укрриба» було звільнено 30.06.2016 та відповідно п. 4 даного наказу виплачено вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середньомісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі 129 832,08 грн. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Постановою від 08.06.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 27.07.2020 у справі №757/36650/16-ц скасував, провадження у справі закрив. У цій постанові Верховний Суд вказав таке. У постанові від 10.04.2019 у справі №510/456/17, провадження №14-1цс19, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. У постанові від 15.09.2020 у справі №205/4196/18, провадження №14-670цс19, Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання. За правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 цього Кодексу (припинення повноважень за ч. 3 ст. 99 ЦК України). Звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Укрриба» за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством. Саме тому можливість уповноваженого органу прийняти рішення про припинення виконання повноважень директора міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового законодавства. Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 №1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України роз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним. У зв`язку з цим припинення повноважень директора ДП «Укрриба» відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Отже, зміст ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в межах трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Зміст ч. 3 ст. 99 та ч. 4 ст. 145 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства відкликати члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №562/304/17, провадження №14-471цс18. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб юридичних осіб публічного права. Тобто п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України кореспондується з ч. 3 ст. 99 ЦК України. Зміни до ст. 41 КЗпП України, а саме доповнення цієї статті п. 5, внесено Законом України від 13.05.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набрав чинності з 01.06.2014. Згідно з пояснювальною запискою до проєкту вказаного Закону передбачається, що така підстава розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх гарантує мінімальний розмір вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців. Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до ст. 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і як підстава такого звільнення може бути посилання на п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства. Такі висновки послідовно висловлювались Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі №205/4196/18, провадження №14-670цс19), від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц (провадження №14-113цс20), від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 (провадження №14-115цс20) та від 23.02.2021 у справі №753/17776/19, провадження № 14-163цс20). Оскільки позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (розірваного у зв`язку з припиненням повноважень позивача, як посадової особи), а інші позовні вимоги є похідними, Верховний Суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.07.2022 справу №757/36650/16-ц передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Суд встановив, що спірні відносини виникли під час здійснення Агентством повноважень власника по управлінню ДП «Укрриба» щодо призначення та звільнення керівника цього підприємства. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Тобто, підставою для розірвання договору згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Як вже зазначалось вище, зміни до ст. 41 КЗпП України, а саме доповнення цієї статті п. 5, внесено Законом України від 13.05.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набрав чинності з 01.06.2014. Тобто такі зміни набрали чинності до укладення між Агентством (органом управління майном) та ОСОБА_1 (керівником) контракту №89 від 19.09.2014. І хоча підстава для розірвання трудового договору, визначена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, не знайшла свого відображення в контракті № 89, проте є цілком застосовною у спірних правовідносинах в силу закону. Системний аналіз положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та ч. 3 ст. 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 04.02.2020 у справі №915/540/16). Згідно зі ст. 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством. Умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення». Разом із тим, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів. Так, у законодавстві про працю визначення поняття «посадова особа» немає. Для заповнення цієї прогалини Державна інспекція України з питань праці надала роз`яснення від 24.07.2014, згідно з якими до категорії «посадові особи» у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можна віднести, зокрема, категорію працівників, визначених як: «посадові особи» - у ст. 2 Закону України «Про державну службу» та ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; «службові особи» - у примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України, до яких належать, у т.ч.: особи, які обіймають постійно чи тимчасово на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом чи повноважною особою такого підприємства, установи, організації. Службова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо). При цьому інспекція зробила висновок, що терміни «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними. Отже, особа є посадовою не лише тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов`язки постійно, а й у разі, коли здійснює їх тимчасово. Крім того, поняття «посадова особа» розкрито і в ГК України щодо посадових осіб підприємств, у т.ч. заснованих на державній формі власності (державних підприємств). Зокрема, одним із видів підприємств є державне підприємство, що діє на основі державної власності (ч. 1 ст. 63 ГК України). Частинами 2-4, 6 ст. 65 ГК України (в редакції, чинній на дату видачі наказу №11-к) визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України). Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що основними критеріями при визначенні кола посадових осіб, до яких може бути застосована ця норма, є, по-перше, належність конкретної посади до органу управління (керівного, виконавчого, наглядового тощо) юридичної особи, в т.ч. закріплення статусу посадової особи в статуті, й, по-друге, передбачена законодавством чи статутом процедура припинення повноважень такої посадової особи за рішенням власника, адже наявність юридичного факту - припинення повноваження посадової особи за рішенням власника в особі відповідного органу управління, повинно передувати звільненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №766/23789/19). Колегія суддів відзначає, що конкретної процедури припинення повноважень посадової особи (зокрема, керівника ДП «Укрриба») або прийняття рішення про таке припинення ані Положення про Агентство, ані Статут ДП «Укрриба», ані будь-який інший нормативний акт на час звільнення ОСОБА_1 не передбачали. В контексті вказаного суд вважає, що ключовим питанням при вирішенні цього спору та наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним Агентством під час звільнення ОСОБА_1 , є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення відповідача за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Пункт 10.3 Статуту ДП «Укрриба» визначає, що призначення керівника здійснюється Уповноваженим органом управління (яким є Агентство) на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються в т.ч. умови звільнення керівника з посади. Призначення керівника здійснюється наказом Уповноваженого органу управління (Агентства). Згідно з пп. 16 п. 12 Положення про Агентство до повноважень Голови Агентства належить в установленому порядку звільняти з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Агентства. У п. 5.2 контракту визначені підстави його припинення. Зокрема, згідно з пп. «г» п. 5.2 контракту цей контракт припиняється з інших підстав, передбачених законодавством України та цим контрактом. У розумінні розділу 10 Статуту ДП «Укрриба» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) директор як керівник був посадовою особою цього підприємства, оскільки був наділений відповідними організаційно-розпорядчими функціями. За таких обставин відповідач-1 як орган державної влади, до сфери управління якого входило очолюване позивачем підприємство, будучи представником власника і виконуючи його функції у межах, визначених законодавством, був вправі розірвати трудовий договір з позивачем у зв`язку з припиненням повноважень. Право припинити повноваження посадової особи в будь-який час кореспондуються з правомочністю власника здійснювати свої права на власний розсуд. Матеріальною компенсацією звуження трудових прав посадових осіб через можливість такої поведінки власника є встановлене ст. 44 КЗпП України право на одержання вихідної допомоги. Статтею 44 КЗпП України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Тобто, Закон передбачає для звільненої особи розумну економічну компенсацію. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 вихідну допомогу отримав. При цьому саме ОСОБА_1 особисто видав наказ №21-к, яким склав обов`язки директора ДП «Укрриба» 30.06.2016 у зв`язку із припиненням повноважень посадової особи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а також доручив фінансовому директору-головному бухгалтеру ( Крайневська О.В. ) здійснити дії по виплаті йому ( ОСОБА_1 ) вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України та п. 4 наказу Агентства від 15.04.2016 №11-к. Апеляційний суд також відзначає дотримання при звільненні з посади ОСОБА_1 . Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №818) (далі - Порядок). Вказаний Порядок визначає процедуру погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих держадміністрацій призначення на посаду та звільнення з посади (крім звільнення за власним бажанням) керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - підприємство), крім керівників підприємств, установ, організацій Збройних Сил та інших військових формувань, МВС, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу. Так, згідно з п. 4 Порядку пропозиція щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території району погоджується з головою райдержадміністрації. Наявний у матеріалах справи лист 25.03.2016 №109/01/08-2417 на лист Агентства №1-12-1-6/1365-16 від 14.03.2016 свідчить, що Шевченківська районна в міста Києві державна адміністрація погодила звільнення з посади директора підприємства «Укрриба» ОСОБА_1 за умови дотримання чинного законодавства про працю. Таким чином Агентство дотрималось передбаченої законодавством вимоги щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства і після такого погодження Голова Агентства в межах наданих йому повноважень звільнив ОСОБА_1 з посади директора ДП «Укрриба». Щодо доводів апеляційної скарги апеляційний господарський суд зазначає таке. На думку скаржника, порядок припинення трудових відносин з позивачем регламентований п. 5.3 контракту, який передбачає вичерпний перелік підстав, за яких позивач може бути звільнений з займаної посади. При цьому п. 5.3.1 контракту також передбачає процедуру, за якою Орган управління зобов`язаний під особистий розпис керівника надати йому претензію з проханням надати письмові пояснення по суті пред`явленої претензії. Обов`язок з доказування вини керівника покладений на орган управління. До того ж, для розірвання Контракту з керівником у всіх випадках, передбачених п. 5.3 Контракту, орган управління повинен отримати згоду первинної профспілкової організації на підприємстві. Виданий Агентством наказ не містить жодних формулювань, які свідчили би про неналежне виконання позивачем обов`язків директора ДП «Укрриба». Відтак, у Агентства відсутні будь-які правові підстави припиняти повноваження позивача. Колегія суддів оцінює такі доводи апеляційної скарги критично та звертає увагу скаржника, що підстави припинення контракту визначені у п. 5.2 контракту. Зокрема, згідно з пп. «в» до закінчення терміну його дії у випадках, передбачених п. п. 5.3 та 5.4 цього контракту, згідно з пп. «г» п. 5.2 контракту цей контракт припиняється з інших підстав, передбачених законодавством України та цим контрактом. В цьому випадку оспорюваним наказом №11-к дію контракту припинено на підставі пп. «г» п. 5.2 контракту, а не на підставі пп. «в», як це помилково вважає позивач. За таких підстав обставини щодо дотримання відповідачем умов п. 5.3 контракту суд не досліджує, оскільки вони не стосується спірних правовідносин, а відповідні доводи апеляційної скарги не мають в такому випадку переконливого значення для вирішення спору по суті. За таких підстав апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про відсутність підстав вважати порушеними заявлені до захисту трудові права позивача. Враховуючи наведене та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Агентства від 15.04.2016 №11-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Укрриба», а також похідних від цієї вимоги вимог про: поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Укрриба» з 30.06.2016; поновлення дії контракту №89 від 19.09.2014 з керівником ДП «Укрриба», що є у державній власності з дати звільнення ОСОБА_1 , а саме з 30.06.2016; стягнення солідарно з ДП «Укрриба» та Агентства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення - 30.06.2016 до дня винесення рішення у справі; стягнути солідарно з ДП «Укрриба» та Агентства на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що положення ч. 3 ст. 99 ЦК України до ДП «Укрриба» не можуть бути застосовані і застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним спростовуються змістом постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у цій (№757/36650/16-ц) справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №757/36650/16-ц залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №757/36650/16-ц залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №757/36650/16-ц повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 11.05.2023. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді С.О. Алданова В.А. Корсак