Постанова 4872 № 916/938/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/938/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Громадської організації «Соціально-правозахисна» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 (суддя С.В. Літвінов, м.Одеса, повний текст складено 13.03.2023) про повернення Громадській організації «Соціально-правозахисна» зустрічної позовної заяви у справі № 916/938/22 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Громадської організації «Соціально-правозахисна» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: 1)Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації 2)Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради та в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації «Соціально-правозахисна» про визнання договору оренди нежилого приміщення №415/1-19 від 31.01.2020 недійсним та зобов`язання повернути об`єкт комунальної власності. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. 06.03.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Громадської організації «Соціально-правозахисна» за вх. №936/23 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору оренди діючим. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 зустрічну позовну заяву Громадської організації «Соціально-правозахисна» повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зустрічна позовна заява не підписана представником Громадської організації «Соціально-правозахисна». Не погодившись з ухвалою суду, Громадська організація «Соціально-правозахисна» звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№709/23 від 22.03.2023), в якій просила ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 у даній справі скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що виходячи із норм Конституції України, а також з норм міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини, повернення зустрічного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. При цьому скаржник послався на частини першу, другу та третю статті 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: С.В. Таран, К.В. Богатиря. У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги копії матеріалів справи №916/938/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 27.03.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною Громадської організації «Соціально-правозахисна» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 про повернення Громадській організації «Соціально-правозахисна» зустрічної позовної заяви у справі № 916/938/22 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/938/22, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 31.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 у справі № 916/938/22. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Соціально-правозахисна» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 про повернення Громадській організації «Соціально-правозахисна» зустрічної позовної заяви у справі №916/938/22. З огляду на те, що Громадською організацією «Соціально-правозахисна» оскаржується ухвала про повернення зустрічної позовної заяви (пункт 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), розгляд апеляційної скарги вказаною ухвалою суду від 05.04.2023 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Окрім того, зазначеною ухвалою суду від 05.04.2023 встановлено учасникам справи строк до 18.04.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. 13.04.2023 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№709/23/Д1 від 13.04.2023), в якому прокурор просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що незважаючи на тривалий розгляд судом першої інстанції справи №916/938/22 на стадії підготовчого провадження, яке закрито лише ухвалою суду від 21.09.2022, Громадською організацією «Соціально-правозахисна» в ході розгляду справи по суті 06.03.2023, тобто майже через три місяці з дня першої явки відповідача у судове засідання (14.12.2022), подано зустрічний позов без зазначення жодних поважних причин пропуску встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України строку для подання зустрічного позову та без клопотання про поновлення цього строку, з огляду на що суд має застосувати до такого зустрічного позову приписи частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України шляхом повернення зустрічної позовної заяви відповідачеві. Також прокурор зазначив, що подання відповідачем зустрічного позову, який не підписано, є нічим іншим, ніж зловживанням процесуальними правами, направленим на затягування розумних строків розгляду справи. Окрім того, прокурор вказав, що апеляційна скарга Громадської організації «Соціально-правозахисна» не містить жодного обґрунтованого доводу щодо порушення судом першої інстанції будь-якої норми процесуального права. Прокурор вважає, що у даному випадку повернення зустрічного позову відповідача, поданого після закінчення відповідного процесуального строку, а також без підпису, не містять ознак надмірного формалізму, а навпаки, сприяють правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Інші відзиви на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розгляд апеляційної скарги здійснювався у розумний строк. В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Суд апеляційної інстанції зауважує, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. В силу приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Таким чином, зустрічний позов це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Право подання зустрічного позову має лише відповідач. Згідно з частинами другою-шостою статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Частиною другою статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Частина перша статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Таким чином, процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви. З огляду на наведені положення процесуального закону, у випадку непідписання позовної заяви, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а суд у цьому випадку на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, повертає позовну заяву і додані до неї документи. Відповідно до частини шостої та сьомої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Як вбачається із поданої до суду зустрічної позовної заяви (вх.№936/23 від 06.03.2023), її не підписано представником Громадської організації «Соціально-правозахисна». Господарський суд Одеської області, встановивши недоліки зустрічної позовної заяви у вигляді непідписання її особою, яка подає зустрічну позовну заяву, обґрунтовано та в межах встановленого у частині шостій статті 174 Господарського процесуального кодексу України строку, повернув її і додані до неї документи. З урахуванням наведеного вище, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення Громадській організації «Соціально-правозахисна» зустрічної позовної заяви на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зустрічна позовна заява не підписана. При цьому колегія суддів враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Отже, доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. Таким чином, право на подання зустрічного позову для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічного позову, встановлених процесуальним законом. Попри те, що наведені правила можуть видаватися формальними, це не означає, що їх дотримання не є обов`язковим. Більше того, їх наявність зумовлена потребою в дотриманні певних завдань господарського судочинства, які спрямовані на ефективний, у розумні строки розгляд господарської справи. Відтак, повернення заявникові його зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до правосуддя. Доводам прокурора, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно подання зустрічного позову з порушенням строків на його подання суд апеляційної інстанції оцінку не надає, оскільки зазначена обставина судом першої інстанції не встановлювалась, не була підставою для повернення зустрічної позовної заяви Громадської організації «Соціально-правозахисна», а також доводом апеляційної скарги. З огляду на викладене, враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 13.03.2023 у даній справі не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Громадської організації «Соціально-правозахисна» залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 про повернення Громадській організації «Соціально-правозахисна» зустрічної позовної заяви (вх. №936/23 від 06.03.2023) у справі № 916/938/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир Суддя С.В. Таран