Постанова КАС ВС № 160/6240/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ справа № 160/6240/20 адміністративні провадження №№К/990/28109/22, К/990/28506/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В., за участю: секретаря судового засідання - Почепи В.В., представника позивачки - адвокатки Пащенко В.І., представника відповідачів - Кудіної Т.А., розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №160/6240/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (головуючий суддя: Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.). ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просила: - визнати протиправним і скасувати рішення №211 від 10 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; - визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №413к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника ( ОСОБА_2 ) та з органів прокуратури з 14 травня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; - поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманні державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника ( ОСОБА_2 ) або на іншій рівнозначній посаді в органі прокуратури Дніпропетровської області з 15 травня 2020 року; - стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15 травня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 2007 року працювала в органах прокуратури. З огляду на прийняття Закону України №113-ІХ від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури» (далі - «Закон №113-ІХ") позивачка була вимушена написати заяву про її переведення до обласної прокуратури і намір пройти атестацію у зв`язку із цим. За результатами проходження першого етапу атестації ОСОБА_1 отримала 69 балів, що є недостатнім для визнання її такою, що успішно склала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора й продовження атестації. Тож, наказом прокурора Дніпропетровської області №413к від 30 квітня 2020 року, позивачку звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, з якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Зі своїм звільненням позивачка не погоджується, адже вбачає, що запитання тесту були сформульовані неналежно, у зв`язку із чим вона не пройшла атестацію у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки. Отже, на переконання позивачки, указані обставини призвели до необ`єктивної оцінки її професійної компетентності та не дозволили ОСОБА_1 скласти іспит. Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка неуспішно пройшла атестацію за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, адже набрала 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Тож, окружний суд зауважив, що недостатня кількість балів (на цьому етапі) є належною підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації та винесення наказу про звільнення з посади у зв`язку із цим. Суд першої інстанції також зазначив, що позивачка завершила іспит за відсутності будь-яких звернень під час тестування до кадрової комісії з приводу некоректності роботи техніки та програмного забезпечення. Отже, встановивши достатню обґрунтованість та вмотивованість рішення кадрової комісії стосовно неуспішного проходження позивачкою першого етапу атестації, окружний суд дійшов висновку про правомірність виданого відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а тому у задоволенні позову відмовив повністю. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року скасовано й прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення №211 від 10 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; - визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №413к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника ( ОСОБА_2 ) та з органів прокуратури з 14 травня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника ( ОСОБА_2 ) та в органах прокуратури з 14 травня 2020 року; - стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі: 599 829,60 грн; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кадрова комісія неналежно розглянула заяву ОСОБА_1 стосовно перегляду її результатів у зв`язку з наявністю неоднозначних (некоректних) запитань у тестуванні. До такого висновку апеляційний суд дійшов з огляду на те, що кадрова комісія у протоколі засідання лише обмежилася вказівкою на те, що прокурори не зверталися до робочої групи із указаними питаннями під час проходження тестування. До того ж, апеляційний суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази того чи перевірявся при розгляді заяви позивачки факт некоректної роботи програмно-апаратного комплексу, на якому проводилось тестування, що могло б вплинути на формування комп`ютерною програмою некоректних тестових питань. Тож, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кадрова комісія як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах діяла без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Встановивши протиправність рішення кадрової комісії, суд апеляційної інстанції скасувати також і наказ про звільнення ОСОБА_1 , прийнятий на його основі, а також поновив позивачку на посаді, з якої її було незаконно звільнено й стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Офіс Генерального прокурора і Дніпропетровська обласна прокуратура звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на неї. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів У жовтні 2022 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року й залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції стосовно протиправності рішення кадрової комісії є необґрунтованим. Скаржник зауважив, що позивачка, подаючи заяву про переведення та намір пройти атестацію, погодилась з усіма умовами та етапами проходження атестації. Ба більше, була обізнана, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації її буде звільнено із займаної посади. Тож, ОСОБА_1 , набравши 69 балів за результатами першого етапу атестації, була правомірно визнана кадровою комісією такою, що неуспішно пройшла атестацію. На переконання скаржника, доводи позивачки стосовно некоректної роботи програми тестування спростовуються тим, що ОСОБА_1 надала відповіді на всі 100 запитань, самостійно достроково його завершила і за час проходження іспиту до представників кадрової комісії із заявами стосовно некоректної роботи програми (формулювання запитань) не зверталась. До того ж, скаржник зауважує, що запитання іспиту й відповіді на них були опубліковані 21 лютого 2020 року на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Тож позивачка заздалегідь мала об`єктивну можливість ознайомитись із цими питаннями й правильними відповідями на них. Більше того, позивачка не висловлювала свою незгоду із формулюванням запитань до початку проходження тестування, а подала відповідну заяву стосовно некоректності тестових питань лише після неуспішного складання першого етапу іспиту. Офіс Генерального прокурора покликається на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20, від 6 жовтня 2021 року у справі №480/5544/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №440/2700/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №280/3705/20, від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а, від 20 жовтня 2021 року у справі №380/5462/20, від 30 листопада 2021 року у справі №500/1254/20, від 22 грудня 2021 року у справі №640/25573/19 у подібних правовідносинах. Верховним Судом ухвалою від 25 листопада 2022 року було відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Представниця позивачки подала до Суду відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у якому просила відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відзивів на касаційну скаргу інші учасники справи не надали. Копії ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримали через підсистему Електронний Суд 26 листопада 2022 року. У жовтні 2022 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій також просила скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року й залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року. Касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури подана на підставі аналогічних доводів як і скарга Офісу Генерального прокурора. Верховним Судом ухвалою від 25 листопада 2022 року було відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Відзивів на касаційну скаргу учасники справи не надали. Копії ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримали через підсистему Електронний Суд 26 листопада 2022 року. До того ж, представниця позивачки подала до Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і Дніпропетровської обласної прокуратури, з огляду на неподібність правовідносин, в яких Верховний Суд сформував правові висновки, на неврахування яких покликаються скаржники. ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Дніпропетровської області на різних посадах у період з 29 жовтня 2007 року до 14 травня 2020 року. 9 жовтня 2019 року на виконання вимог Закону №113-ІХ позивачка подала заяву до Генерального прокурора про її переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти необхідну для цього атестацію. 2 березня 2020 року в межах процедури атестації прокурорів регіональних прокуратур позивачка склала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. За результатами тестування ОСОБА_1 набрала 69 балів, що підтверджується відомістю про результати тестування від 2 березня 2020 року. 10 квітня 2020 року Кадрова комісія № 1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийняла рішення №211 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора». Згідно з цим рішенням ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим прокурор першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної прокуратури Дніпропетровської області, ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року №413к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної прокуратури Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника ( ОСОБА_2 ) та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року. Підстава: рішення Кадрової комісії №1. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - «Закон»). Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни. Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ. За текстом Закону України «Про прокуратуру» слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури». Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру». Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - «Порядок №221»). Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Відповідно до пункту 11 Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації. Згідно з пунктом 7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. IV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). Верховним Судом ухвалами від 25 листопада 2022 року були відкриті касаційні провадження за скаргами Офісу Генерального прокурора і Дніпропетровської обласної прокуратури на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Проаналізувавши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов наступних висновків. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (1 етап). Перш за все варто відзначити, що Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року №1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя. Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів. У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов`язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов`язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов`язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: «Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів» (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19). Отже, реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно-правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів. Запровадження Законом №113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для їх переведення в Офіс Генерального прокурора пов`язане, зокрема, зі створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікації чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалася у спосіб і порядок, що є чинними і стосуються усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури, а тому не може вважатися протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер. Одним із ключових у цій справі є питання повноти й вмотивованості рішення №211 від 10 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Варто відзначити, що судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX ОСОБА_1 подала заяву у встановлений строк за визначеною формою, у зв`язку з чим останню допущено до проходження атестації прокурорів. Отже, позивачка фактично погодилась зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласну прокуратуру та проведення атестації. Зі змісту пункту 19 Закону №113-IX вбачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Отже, зі змісту указаних норм висновується, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації. Основним доводом позивачки стосовно необґрунтованості рішення Кадрової комісії щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації є набрання нею недостатньої кількості балів через некоректно сформульовані питання. Варто зауважити, що першим етапом атестації є складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Верховний Суд у своїх постановах уже неодноразово зазначав, що у разі об`єктивної наявності технічних збоїв, некоректності сформульованих питань/відповідей, поганого самопочуття тощо, під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, а просить, з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в даному випадку зроблено не було. Така позиція була висловлена, зокрема, у постановах від 3 листопада 2021 року у справі №160/5580/20, від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20, від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а, від 6 жовтня 2021 року у справі №520/5064/2020, від 16 червня 2022 року у справі №600/716/20-а та інших, яку належить застосовувати і до спірних правовідносин. Варто також наголосити, що зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднювались на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) згідно вимог Порядку №221, про що доречно наголошують скаржники у поданих касаційних скаргах. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. Пунктом 3 розділу IІ Порядку №221 визначено, що тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. До того ж, перед початком тестування для усіх його учасників проводиться детальний інструктаж, у тому числі щодо дій у разі виникнення технічних проблем, поганого самопочуття та інших об`єктивних причин неможливості складання тестування. Пунктом 2 розділу V Порядку №221 передбачено, що у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі тестування позивачка завершила самостійно і достроково, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. Позивачка під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавала і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершила тестування, тим самим оцінивши роботу комп`ютерної техніки, програмно-апаратного запезпечення, як таку, що дає йому можливість скласти іспит. Між тим, 6 березня 2020 року позивачка подала до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур заяву про перегляд її тестування у зв`язку з наявністю неоднозначних (некоректних) запитань у тестуванні. Проте, у цій заяві позивачка не вказала, які саме питання були некоректно сформульовані, а отже не конкретизувала свої зауваження, чим унеможливила перевірку Кадровою комісією указаної обставини. Водночас, Верховний Суд вже зауважував у своїх практиці, що Кадрові комісії не складають тестові питання та завдання іспиту, не визначають та не формують перелік питань для прокурорів, і відповідно не наділені повноваженнями щодо перевірки цих питань. До того ж, Порядок №221 не передбачав процедури оскарження складення тестових питань/відповідей (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі №420/4580/20). В цьому контексті варто зауважити, що позивачкою положення Порядку №221 до суду не оскаржувалися. Тому, Суд погоджується із висновком окружного суду, що у цьому випадку твердження позивачки про некоректність сформульованих питань, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами, а звернення з відповідною заявою до Кадрової комісії після проходження атестації, фактично свідчить про намагання позивачки спростувати отриманий негативний результат. До того ж, Верховний Суд не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції стосовно нерозгляду (неналежного розгляду) кадровою комісією заяви ОСОБА_1 від 6 березня 2020 року. Як установлено судами у цій справі, відповідно до протоколу засідання Кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №8 за результатами розгляду заяв прокурорів, в тому числі й заяви позивачки, щодо повторного проходження тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, вирішено відмовити у призначенні нового дня для складання іспиту за відсутності, передбачених пунктом 7 розділу І Порядку №221 підстав. Цього висновку комісія дійшла з огляду на те, що тестування заявниками було завершено, під час його проведення звернень до робочої групи та до членів комісії не було, відповідні акти не складалися. Варто зауважити, що розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів (слідчих прокуратур) здійснюється у відповідності до вимог Порядку №221 та Порядку роботи кадрових комісії, затверджений наказом Генерального прокурора України від 17 жовтня 2019 року №233 (далі - «Порядок №233»), положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отриманні заяви. Згідно з пункту 10 Порядку №223 інформація про істотні питання, пов`язані з діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження позивачки щодо неналежного розгляду кадровою комісією її заяви від 6 березня 2020 року. До того ж, варто наголосити, що лише заява від 6 березня 2020 року ОСОБА_1 стосувалась питання перегляду результатів іспиту. Інші ж її заяви (від 5 березня 2020 року, від 7 квітня 2020 року), а також запити про надання публічної інформації (від 23 квітня 2020 року, від 5 травня 2020 року, від 8 травня 2020 року), цього питання не стосуються, а отже не впливають на повноту рішення кадрової комісії в контексті надання нею оцінки можливим технічним несправностям програмно-апаратного комплексу при тестуванні. Суд також зазначає, що у разі незгоди з порядком проведення тестування, виявленням збою у роботі комп`ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, некоректністю сформульованих питань/відповідей у тестах, поганим самопочуттям, позивачка мала право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам. Проте, позивачка до комісії із зазначенням вказаних обставин не зверталась, у відомості про результати тестування будь-яких зауважень не зазначала, а тестування завершила. Варто відзначити, що рішення про успішне/неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки кадровою комісією приймається на підставі визначеного програмно-апаратним комплексом результату у вигляді автоматично нарахованої кількості балів, які фіксуються у відповідній відомості. Ні Порядком №221, ні Порядком №233 не передбачено повноважень комісії оцінювати результати складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки прокурорів та відповідно донараховувати бали до отриманого прокурором результату чи переглядати отриманий результат. Така автоматизована процедура проходження першого етапу атестації встановлена Порядком №221 з метою уникнення будь-якого суб`єктивного впливу з боку кадрових комісій на отримання прокурором необхідного прохідного балу для успішного складання іспиту. У пункті 5 розділу II Порядку №221 встановлено, що прокурор, який за результатами складення вказаного іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться і в пункті 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ. Будь-яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів, ураховуючи специфіку складення іспиту у формі анонімного тестування, таке рішення не потребує. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №140/8233/20, від 19 травня 2022 року у справі №240/7496/20, від 23 червня 2022 року у справі №500/1293/20, від 29 червня 2022 року у справі №140/7463/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 360/2157/20. З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачкою. До того ж, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачами і прийняття оскаржуваного наказу були чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися. Так само були чинними і положення Порядку №221, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні. Колегія суддів приймає до уваги, що Конституційний Суд України Рішенням від 1 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX. Водночас, за змістом цього Рішення, пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 1 березня 2023 року. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017року №2136-VIII. Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа№1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію. Отже, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року №4819/49/19. З огляду на викладене Рішення Конституційного Суду України від 1 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 не поширюється на спірні правовідносини у цій справі, які виникли та припинилися до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тож Суд констатує, що оскаржуваний позивачкою наказ про звільнення відповідає вимогам закону, прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для його скасування також відсутні. Одночасно, Суд враховує, що у судовому засіданні сторони підтвердили ту обставину, що ОСОБА_1 за результатами проходження повторної атестації пройшла всі її етапи відповідно до вимог Закону №113-IX і наразі перебуває на посаді прокурора. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Отже, касаційні скарги належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції повністю. З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора і Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі №160/6240/20 скасувати і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. Повний текст постанови складено судом 10 травня 2023 року. …………………. …………………. …………………. Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук, Судді Верховного Суду