Ухвала КАС ВС № 580/186/23

УХВАЛА 10 травня 2023 року м. Київ справа №580/186/23 адміністративне провадження № К/990/16478/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №580/186/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови, - УСТАНОВИВ: До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича, в якому просила суд: - скасувати як незаконну постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. від 12 грудня 2022 року ВП НОМЕР_1 про стягнення із ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 6468,81 дол. США (USD) в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент виконання зобов`язання та 344,10 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, позов задоволено повністю: - визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 12 грудня 2022 року у ВП НОМЕР_1; - стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі: 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, приватний виконавець звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 2 травня 2023 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №580/186/23 скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за належне зазначити наступне. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник хоча і вказує на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо розміру суми стягнення основної винагороди виконавця, у разі виконання рішення, в якому судом визначено суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ, станом на день ухвалення рішення, однак, в порушення вимог статті 330 КАС України, конкретного пункту частини четвертої статті 328 КАС України не зазначає. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Суд звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Водночас скаржником зазначених вимог не дотримано, зокрема, не вказано норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не наведено обґрунтування у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права, а також як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватись. По тексту касаційної скарги містяться також посилання скаржника на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постанові Верховного Суду від 4 серпня 2022 року у справі №580/1953/21, застосованої судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга). Так, обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 4 серпня 2022 року у справі №580/1953/21, скаржник зазначає, що правовідносини у цій справі не є подібними зі справою №580/186/23. Крім того, заявник у тексті касаційної скарги указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові безпідставно врахував висновки Верховного Суду у вищезазначеній справі, оскільки в межах справи №580/1953/21 визначення державним виконавцем розміру виконавчого збору в гривнях, а не відповідно до стягнутої суми боргу в доларах США, визнано неправомірним. Однак, таке обґрунтування підстав касаційного оскарження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є недостатнім, оскільки в порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено від застосування яких саме норм права необхідно відступити від раніше викладеного висновку Верховного Суду. Тобто, у разі посилання на цей пункт, скаржник має чітко вказати норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку саме у подібних правовідносинах. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Предметом розгляду даної справи є правомірність винесення постанови приватним виконавцем про стягнення основної винагороди. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, оскаржуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, ухвалених за правилами статті 287 КАС України, скаржником не зазначено, яке значення матиме рішення касаційного суду ухвалене за наслідками розгляду цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовної практики. Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Зокрема, у пункті 22 рішення у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями. З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, Суд,- УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №580/186/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду