Постанова 4856 № 560/12113/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/12113/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 09 травня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просила: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 220550001979 від 03.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 1992 року по 1999 рік в СТОВ "Перемога" с. Згарок Деражнянського району Хмельницької області згідно архівної довідки від 15.06.2022 № 369, виданої комунальною установою Деражнянської міської ради Хмельницької області "Трудовий архів", з 21.04.1981 по 01.09.1982 в магазині № 1 Управління торгівлі Ізмаїльського міськвиконкому Одеської області згідно трудової книжки від 26.04.1981 серії НОМЕР_1 , з 10.05.1990 по 05.11.1991 у Вовковинецькому споживчому товаристві Деражнянського району Хмельницької області згідно трудової книжки від 26.04.1981 серії НОМЕР_2 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28 липня 2022 року та провести відповідні виплати. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями з паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Деражнянським МР УМВС України в Хмельницькій області. Позивачка 28 липня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.08.2022 року № 220550001979 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 27 років 01 місяць 26 днів; до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно даних архівної довідки від 06.07.2022 № 369 з 1992 по 1999, оскільки ім`я особи, зазначене в документі " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявника; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 26.04.1981 серії НОМЕР_1 з 21.04.1981 по 01.09.1982, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, зміст якої непридатний до читання; з 10.05.1990 по 05.11.1991, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства. Листом від 08.08.2022 року № 2200-0215-8/50670 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про прийняте рішення. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1981 року ОСОБА_1 : - 21.04.1981 року прийнята продавцем магазину № 1 Управління торгівлі Ізмаїльського міськвиконкому Одеської області (запис № 1); - 24.06.1981 року переведена продавцем лотка магазину № 1 Управління торгівлі Ізмаїльського міськвиконкому Одеської області (запис № 2); - 10.07.1981 року переведена продавцем квасу магазину № 1 Управління торгівлі Ізмаїльського міськвиконкому Одеської області (запис № 3); - 13.10.1981 року переведена продавцем магазину № 1 Управління торгівлі Ізмаїльського міськвиконкому Одеської області (запис № 4); - 01.09.1982 року звільнена за згодою сторін (запис № 6); - 10.05.1990 року прийнята на роботу завмагазином у Вовковинецькому споживчому товаристві Деражнянського району Хмельницької області (запис № 13); - 05.11.1991 року звільнена за власним бажанням (запис № 14). Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 від 15 лютого 1992 року ОСОБА_1 : - 03.01.1992 року прийнята на роботу телятницею (запис № 1); - 26.02.2000 року переведена у СТОВ "Перемога" на роботу оператором машинного доїння корів (запис № 2). Відповідно до архівної довідки від 06.07.2022 року № 369, виданої комунальною установою Деражнянської міської ради "Трудовий архів" ОСОБА_1 з 1992 року по 1999 рік та з 2000 року по 2009 рік працювала у СТОВ "Перемога". Позивачка, вважаючи порушеним її право на пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Особи мають право на призначення пенсії за віком, згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Отже, обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком у період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, відповідно до вказаної норми, є досягнення віку 60 років та наявність страхового стажу не менше 29 років. Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (частина перша статті 56 Закону № 1788-XII). Судом встановлено, що позивачка 28 липня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.08.2022 року № 220550001979 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 27 років 01 місяць 26 днів; до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно даних архівної довідки від 06.07.2022 № 369 з 1992 по 1999, оскільки ім`я особи, зазначене в документі " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявника; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 26.04.1981 серії НОМЕР_1 з 21.04.1981 по 01.09.1982, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, зміст якої непридатний до читання; з 10.05.1990 по 05.11.1991, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства. Отже, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком стала відсутність необхідного страхового стажу через, по-перше, незарахування відповідачем періодів роботи з 1992 року по 1999 рік, тому що в архівній довідці від 06.07.2022 року зазначено ім`я " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним позивачки, по-друге, незарахування відповідачем періодів роботи з 21.04.1981 року по 01.09.1982 року, оскільки запис про звільнення згідно із трудовою книжкою від 26.04.1981 року серії НОМЕР_1 , завірений печаткою, зміст якої непридатний до читання, з 10.05.1990 року по 05.11.1991 року, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства. Суд критично оцінює доводи відповідачів щодо незарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 21.04.1981 року по 01.09.1982 року, з 10.05.1990 року по 05.11.1991 року через недоліки заповнення трудової книжки з огляду на таке. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Разом із тим, Верховним Судом у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії. Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права. Відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки не може бути беззаперечною підставою для відмови у призначенні пенсії, чи неврахуванні відповідних періодів під час обрахунку страхового стажу, що впливає на її розмір. Трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а саме відомості про підприємства, дату прийняття позивачки на посаду, назви посад, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу (номер наказу, число і місяць його видачі) та звільнення з роботи. Ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового (трудового) стажу позивачки. З огляду на вищевказане, записи трудової книжки позивачки підтверджують її роботу у періоди з 21.04.1981 року по 01.09.1982 року, з 10.05.1990 року по 05.11.1991 року. Щодо незарахування відповідачем періодів роботи позивачки з 1992 року по 1999 рік, тому що в архівній довідці від 06.07.2022 року зазначено ім`я " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним позивачки, суд зазначає таке. Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 620/1178/19. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 від 15 лютого 1992 року позивачка 03.01.1992 року прийнята на роботу телятницею (запис № 1), 26.02.2000 року переведена у СТОВ "Перемога" на роботу оператором машинного доїння корів (запис № 2). Тобто записами трудової книжки, основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджується робота позивачки у період з 1992 року по 1999 рік телятницею та оператором машинного доїння корів у СТОВ "Перемога". Разом із тим, під час аналізу архівної довідки від 06.07.2022 року № 369, на записи якої посилається відповідач у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком, встановлено, що ім`я позивачки зазначено тричі. При цьому два зазначення із трьох відповідають паспортним даним. Оскільки трудова книжка позивачки містить записи про роботу у період з 1992 року по 1999 рік, підстави для підтвердження трудового стажу, враховуючи інші документи, а саме уточнюючі довідки, відсутні. Таким чином, враховуючи усе вищевказане, стаж позивачки, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки та наданим документами щодо періодів трудової діяльності (зайнятості), а тому наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 1992 року по 1999 рік, з 21.04.1981 року по 01.09.1982 року, з 10.05.1990 року по 05.11.1991 року. Оскільки позивачка звернулася за призначенням пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу, з урахуванням спірного, понад 29 років, вона має право на вказану пенсію. За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 220550001979 від 03.08.2022 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачки слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 20 липня 2022 року. З огляду на вказане, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині призначення пенсії з 28 липня 2022 року, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивачка досягла пенсійного віку 19 липня 2022 року, звернулася до пенсійного органу за призначенням пенсії 28 липня 2022 року. Тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Тому пенсія позивачці повинна бути призначена з 20 липня 2022 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку). З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.