Постанова 4855 № 620/328/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/328/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Несін К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, суддя Виноградова Д.О., у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів,- У С Т А Н О В И Л А: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил суму в розмірі 141 475,66 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання. Відповідно до ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 розгляд справи Чернігівським окружним адміністративним судом проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил 26 699,74 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням останньої під час навчання. Не погодившись з рішення Чернігівського окружного адміністративного суду Харківський національний університет Повітряних Сил звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення заяви скаржника про розгляд справи за участі представника військової частини. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. 26.08.2022 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (а.с. 5-7). Згідно пункту 1 вказаного контракту відповідач зобов`язувався, зокрема: мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 16.12.2022 № 351 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_1 , курсанта 313 навчальної групи 1-го курсу (набору 2022 року) факультету зенітних ракетних військ університету, відповідно до підпунктів 3.2 та 3.8 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 № 490, відраховано від подальшого навчання, через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 17.12.2022; наказано стягнути суму в розмірі 141475,66 грн за період навчання в університеті, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964(а.с. 8). Згідно загального розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , було витрачено: по грошовому забезпеченню 114775,92 грн, по продовольчому забезпеченню 13560,00 грн, по речовому забезпеченню 12135,78 грн, по медичному забезпеченню 565,45 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості споживання енергоносіїв 438,51 грн, а всього на суму 141475,66 грн (а.с. 9). В добровільному порядку вказані витрати відповідач не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що відповідно до п.3,4 Порядку №964 відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих військових навчальних закладах, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, та у зворотньому напрямку, оплатою комунальних послуг і вартістю спожитих енергоносіїв. Проте, суд належної оцінки даній обставині не надав та прийшов до помилкового висновку часткове задоволення позовних вимог. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. За змістом статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Стаття 15 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з пунктом 3 частини першої, частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладудля громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Частинами першою, третьою, п`ятою та восьмоюстатті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другоїстатті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу. Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Згідно з пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964(даліПорядок № 964), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятоїстатті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти. Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів. На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільнийнаказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534(далі - Порядок розрахунку витрат). Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Як передбачано пунктом 2.1.4 Порядку розрахунок витрат, витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Приписами пункту 2.1.5 Порядку розрахунку витрат встановлено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). Пунктом 2.1.6 Порядку визначено, що до розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням, а саме: по грошовому забезпеченню 114775,92 грн, по продовольчому забезпеченню 13560,00 грн, по речовому забезпеченню 12135,78 грн, по медичному забезпеченню 565,45 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості споживання енергоносіїв 438,51 грн, всього на суму 141475,66 грн. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення (підпункт 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат). Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (підпункт 2.1.1.2 Порядку розрахунку витрат). Згідно із пунктом 3 Порядку розрахунку витрат, відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів. Перелік власних надходжень бюджетних установ Міноборони наведено у Додатку до «Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України», затвердженогонаказом Міністерства оборони України від 03.08.2016 №

400. Відповідно до пункту 1.1.1 вказаного Переліку, надходження від плати за послуги, що надаються бюджетним установам згідно з їх основною діяльністю, а саме: відшкодовані курсантами та особами офіцерського складу витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також звільнення з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу - є власними надходженнями бюджетних установ Міноборони. Отже, грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260). Згідно із пунктом 13 Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає. Отже, оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для стягнення з колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення відсутні, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відповідну правову позицію підтримав і Верховний Суд, що викладена в постанові від 11.02.2019 року у справі № 617/640/16-ц, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Водночас суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення інших сум, пов`язаних з утриманням відповідача під час проходження нею навчання. Будучи обізнаною під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час кошти по продовольчому забезпеченню 13560,00 грн, по речовому забезпеченню 12135,78 грн, по медичному забезпеченню 565,45 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості споживання енергоносіїв 438,51 грн, а всього на суму 26699,74 грн не відшкодувала, а тому суд дійшов вірного висновку, що в цій частині позовні вимоги Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба є обґрунтованими є такими, що підлягають задоволенню частково. Колегія суддів звертає увагу, що незважаючи на те, що скаржник просить суд скасувати рішення суду повністю, обгрунтування підстав для скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог не надав та не зазначив, в чому полягає незаконність рішення суду в цій частині. Судові витрати розподілу у даній справі не підлягають з огляду на вимоги ст. 139 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2023 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.