Постанова 4855 № 580/5037/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5037/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого суддів Файдюка В.В., Суддів Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М., При секретарі Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанов, - В С Т А Н О В И В : Департамент патрульної поліції (далі - позивач, ДПП) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач, ЦМУ МЮ), в якому просив: - поновити строк на подання позовної заяви про визнання незаконною бездіяльність та скасування постанов державного виконавця у виконавчому провадженні ВП№ НОМЕР_1; - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не вжиття дій для закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1; - скасувати постанови державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 (постанови від 10 червня 2022 року про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору в розмірі 26000,00 грн., про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 402,96 грн.; постанову від 26 серпня 2022 року про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду). Позов обґрунтовано тим, що позивач оскаржував в апеляційному порядку рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі. 20 вересня 2022 року на адресу ДПП надійшла постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/10537/21 від 19 вересня 2022 року. Позивач стверджує, що після розгляду апеляційним судом, рішення суду у справі №580/10357/21 виконано 05 жовтня 2022 року добровільно і в повному обсязі, тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та накладення штрафу за невиконання рішення суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року даний адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко А.П. про накладення штрафу від 26 серпня 2022 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист відповідав усім вимогам до виконавчого документа встановленим, Законом України «Про виконавче провадження» та пред`явлений за місцем виконання, у зв`язку з чим у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій. Визначений відповідачем розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не суперечить розмірам та видам витрат виконавчого провадження, що встановлені Наказом Міністерства юстиції України «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження», що свідчить про правомірність його стягнення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, Департамент патрульної поліції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем не враховано, що виконавче провадження ВП НОМЕР_1 закрите та необхідності сплати позивачем виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн., витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн. та штрафу на користь державну розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду немає, оскільки таке провадження, ймовірно, було відкрито помилково в період апеляційного оскарження судового рішення. Водночас, 17 жовтня 2022 року на адресу відповідача направлено відповідь з доказами, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справі №580/357/21 виконано в повному обсязі. Таким чином, після перегляду апеляційним судом рішення, рішення по справі №580/10357/21 виконано ДПП 05 жовтня 2022 року добровільно і в повному обсязі, а незаконно відкрите (коли рішення суду ще не набрало законної сили) виконавче провадження ВП НОМЕР_1, накладений виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та штраф за невиконання рішення суду підлягали закриттю та відповідні постанови - скасуванню. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10 червня 2022 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Амборським А.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №580/10357/21 від 25 березня 2022 року, виданого Черкаським окружним адміністративним судом про зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованості по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2018 року за 184 нічних зміни у сумі 7728 грн. 00 коп., заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3179 грн. 13 коп., частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01 березня 2016 року по 30 червня 2016року в сумі 280 грн. 00 коп. та зобов`язання ДПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року. Зазначеною постановою боржнику надано строк 10 робочих днів для виконання вищезазначеного судового рішення. В цей же день 10 червня 2022 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з Департаменту патрульної поліції виконавчого збору в сумі 26000 грн., а також постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн. Постановою старшого державного виконавця Костюченко А.П. від 26 серпня 2022 року за невиконання рішення суду на Департамент патрульної поліції накладено штраф у сумі 5100,00 грн. Не погоджуючись з вказаними постановами державного виконавця, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч.1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1 статті 13 цього Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження » передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктами 1, 16 ч.3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідності до п.1 ч.1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно ч.5 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір. Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Положеннями частини 5 вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (ч.5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про ч.9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Питання про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з`ясує, що для цього є відповідні підстави. Як вірно зазначено судом першої інстанції, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, що підлягало виконанню у розглядуваних відносинах, набрало законної сили 26 лютого 2022 року, у зв`язку з чим на його виконання 25 березня 2022 року видано виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду №580/10357/21. У передбачений КАС України місячний строк з 26 січня 2022 року по 26 лютого 2022 року Департамент патрульної поліції апеляційну скаргу на судове рішення не подав, така скарга була подана лише 21 квітня 2022 року. Відповідний виконавчий лист відповідає усім вимогам виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», та пред`явлений за місцем виконання, до примусового виконання поданий 09 червня 2022 року і станом на цю дату в державного виконавця не було відомостей про прийняття до розгляду апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції, доказів повідомлення державного виконавця про апеляційне оскарження рішення суду позивач не надав. Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, в діях державного виконавця не вбачається порушення норм Закону №1404, тому постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2022 року прийнята правомірно та скасуванню не підлягає. Крім того, на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом, відповідно, постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 червня 2022 року винесена з дотримання вимог ст. ст. 26, 27 Закону №1404-VIII, а тому відсутні підстави для її скасування. Щодо постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, то відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Розділом VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Визначений відповідачем розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не суперечить розмірам та видам витрат виконавчого провадження, що встановлені Наказом міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження». Відтак, постанова державного виконавця від 10 червня 2022 року про розмір витрат виконавчого провадження винесена відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5, є правомірною та скасуванню не підлягає. У скарзі апелянт посилається на те, що твердження суду першої інстанції про те, що станом на 09 червня 2022 року у державного виконавця не було відомостей про прийняття до розгляду апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції, доказів повідомлення державного виконавця про апеляційне оскарження рішення суду позивач не надав, не відповідає дійсності, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження, а саме 10 червня 2022 року, позивачем вже була подана апеляційна скарга і в Єдиному державному реєстрі судових рішень на цю дату вже існувала ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року по справі №580/10357/21 про витребування матеріалів справи від суду першої інстанції. Так, апеляційна скарга ДПП по справі №580/10357/21 в результаті була повернута скаржнику 22 червня 2022 року, проте, на момент відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 вона ще не була повернута. З даного приводу колегія суддів зазначає, що витребування матеріалів справи від суду першої інстанції відповідною ухвалою апеляційного суду жодним чином не спростовує факту набрання судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню, законної сили у зв`язку зі спливом строку на його апеляційне оскарження. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено механізм зупинення виконавчого провадження виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (стаття 38 Закону), а Кодексом адміністративного судочинства України передбачено механізм зупинення дії оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного Кодексом строку (стаття 300 КАС України). Однак, позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, вказаними механізмами не скористався, відповідних заяв ані до суду, ані до виконавця, як зацікавлена особа, не подав, у зв`язку з чим, з огляду на допущену недбалість, несе наслідки у вигляді стягнення коштів на користь виконавчої служби, позаяк виконавцем жодних протиправних дій вчинено не було. Натомість, держаний виконавець не зобов`язаний перевіряти в інтересах боржника в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомості щодо апеляційного оскарження рішення, що підлягає примусовому виконанню. Щодо правомірності постанови державного виконавця від 26 серпня 2022 року про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення, то відповідач рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року в частині задоволення позовних вимог не оскаржував, у зв`язку з чим воно не підлягає апеляційному перегляду у вказаній частині на підставі ч.1 статті 308 КАС України. Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця в частині не вжиття дій для закінчення виконавчого провадження, то слід зазначити, що про виконання судового рішення Департамент патрульної поліції повідомив державного виконавця листом від 17 жовтня 2022 року №14257/41/5/05-2022, який надійшов до відповідача 26 жовтня 2022 року та зареєстрований за вх. №11960. В свою чергу, позивач звернувся за судовим захистом 21 жовтня 2022 року, тобто до отримання відповідачем відомостей щодо виконання судового рішення. Згідно ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, судовому захисту підлягають лише порушені права, натомість державним виконавцем не вирішувалось питання про закінчення виконавчого провадження до звернення Департаментом патрульної поліції за судовим захистом, оскільки інформацію про виконання судового рішення виконавцем отримано після звернення позивача до суду з даним позовом. Як наслідок, у суду відсутні підстави вважати порушеними права позивача станом на дату звернення за судовим захистом, тому в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Отже, як вірно зазначено в спірному рішенні, позивач, оскаржуючи постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, жодним чином не мотивує, з чим саме він пов`язує їх протиправність, окрім того, що не погоджується з тим, що рішення суду не виконано без поважних причин. Зазначене, на переконання колегії суддів, не є підставою для задоволення позовних вимог суб`єкта владних повноважень, який не доклав жодних зусиль для виконання судового рішення, що набрало законної сили та відповідно до Конституції України безумовно є обов`язковим до виконання. Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено. Крім того, на час винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відомості про добровільне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні. Відтак колегія суддів вважає, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, суд не вбачає. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 09 травня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків