Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/5555/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5555/22 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №254150014025 від 05.02.2021 року; Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №254150014025 від 28.10.2021 року; Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №254150014025 від 05.11.2021 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи, згідно наданих документів, а саме - 11 років 09 місяців 29 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по ІІ групі інвалідності, згідно зі ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня встановлення ІІ групи інвалідності - 24.09.2020 року та пенсію по ІІІ групі інвалідності згідно зі ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня встановлення ІІІ групи інвалідності - 01.10.2021 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у 30-денний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням звіт про виконання рішення суду. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 05.02.2021 року - залишено без розгляду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. 07 квітня 2023 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 16759, від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого територіальний орган Пенсійного фонду заперечує проти задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, просить залишити рішення суду - без змін. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що територіальні органи Пенсійного фонду (зокрема Головні управління Пенсійного фонду України в Донецькій та Запорізькій областях) приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 не надали належної оцінки документам, поданим заявником, формально підійшли до вирішення наявного права особи на пенсію, оскільки не здійснили всіх можливих та достатніх дій, в межах прав, наданих пенсійним органам для недопущення порушення прав особи на соціальний захист в зв`язку із втратою працездатності, наслідком таких протиправних дій відповідачів стала відмова у призначенні пенсії по інвалідності, обмеження її відповідного права, зокрема права на соціальних захист особи з інвалідністю, а також права на мирне володіння майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), отже з урахуванням того, що за наслідками звернення позивача із заявою про призначенні пенсії вже були прийняті відповідні рішення і, як наслідок, електронна пенсійна сформована та передана за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, а також те, що за наслідками перегляду правомірності відмови в призначенні пенсії повідомлення надано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, позивач проживає в місті Чернігів, з метою більш швидкого та ефективного захисту прав особи у відносинах соціального захисту, суд вважає за можливе зобов`язати вчинити відповідні дії саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, враховуючи приписи ч.1 ст. 308 КАС України, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Республіки Білорусь, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 виданий 28.08.2014 року, який перекладено на українську мову із нотаріальним засвідченням підпису перекладача (а.с. 11-17). Право проживання в Україні підтверджується посвідкою на постійне проживання ОСОБА_1 , яка видана 28.02.2020 із терміном дії до 26.02.2030 (а.с. 9). Адреса зареєстрованого місця проживання позивача, відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 05.06.2020 №8449 є АДРЕСА_1 (а.с. 10). Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №876258 при первинному огляді, 24.09.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.10.2021 (а.с. 18), а при черговому переогляді 28.09.2021, відповідно до довідки до акта МСЕК серії 12 ААВ №374594 встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням безтерміново (а.с. 18). У зв`язку із встановленням інвалідності, ОСОБА_1 27.01.2021 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 33). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №254150014025 від 05.02.2021 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності через відсутність необхідного страхового стажу 10 років, оскільки органом пенсійного фонду не зараховано періоди роботи заявника, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 (дата заповнення 12.10.1993), позаяк на титульній сторінці ім`я заявниці на російській мові « ОСОБА_1 », а за паспортом громадянки Білорусі « ОСОБА_1 » (а.с. 34 зворот). 23.10.2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вдруге та надала всі необхідні документи, зокрема, як зазначено в самому рішенні: довідка про присвоєння рнокпп, трудова книжка, диплом Д та диплом А, свідоцтво про народження дитини, виписка з акту огляду МСЕК (12 ААБ №876258), паспорт, довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №374594 (а.с. 35 зворот). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №254150014025 від 28.10.2021 року відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 . У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці становить 11 років 09 місяців 29 днів (при необхідних 11 років страхового стажу), однак, станом на 23.10.2021 до управління виписка з акта огляду МСЕК не надійшла (а.с. 35 зворот). Втретє позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення пенсії по інвалідності 02.11.2021 року. До заяви додано перелік документів, відповідно розписки-повідомлення (а.с. 191-193). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №254150014025 від 05.11.2021 року відмовлено в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж заявника становить 5 років 8 місяців 17 днів із мінімально необхідних 11 років. Так, відповідачем не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 02.08.1993 року по 12.12.1994 року, з 17.12.1994 року по 20.04.1998 року, з 05.05.1998 року по 18.11.1998 року, з 29.05.1999 року по 11.06.1999 року, оскільки печатка не придатна для прочитання, переклад печатки; не враховано навчання та свідоцтво про народження, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 (а.с. 36 зворот). Зважаючи на те, що кожне звернення позивача не надало останній бажаного результату та кожне рішення містило інші підстави для відмови в призначенні пенсії, що не були зазначені в попередньому, ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України з метою визначення єдиного рішення щодо призначення їй пенсії по інвалідності. Вказане звернення було направлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 18.11.2021 року (а.с. 37). Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 16.12.2021 року повідомило ОСОБА_1 про те, що для вирішення питання, викладеного у зверненні до Пенсійного фонду України, направлено листи до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Рівненській області з проханням перегляду відмовних матеріалів в частині призначення пенсії та зарахування до страхового стажу певних періодів (а.с. 38). 19.01.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомлено ОСОБА_1 , що за інформацією отриманою від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів з 01.09.1992 року по 30.06.1993 року (диплом НОМЕР_3 , присвоєна кваліфікація комерсанта), з 18.04.1995 року по 17.04.1998 року (свідоцтво про народження від 12.05.1995 року), оскільки офіційні документи, які не потребують легалізації, складені іноземною мовою, подаються під час призначення пенсії з перекладом, посвідченим нотаріально. Вказані документи засвідчені печаткою на іноземній мові. Страховий стаж з 2013 по 2018 рік приведено у відповідність згідно з даними персоніфікованого обліку (а.с. 94). Позивач, вважаючи вказані вище відмови відповідачів протиправними, звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі - Закон №1058-IV). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Частина 4 ст. 8 Закону №1058-IV встановлює, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Так, частиною 1 ст. 32 Закону №1058-IV передбачено страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності, а саме особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже на день встановлення інвалідності ІІ групи досягла 45 річного віку, а на день встановлення ІІІ групи інвалідності досягла 46 років. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, а також пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначений у відповідному Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1). Так, відповідно до п. 2.2. Порядку №22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК. Згідно із пунктами 1-4 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01 січня 2010 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довідкою з реєстру застрахованих осіб. Період перебування у відпустці визначається як період, що відповідає тривалості такої відпустки, встановленій статтею 17 Закону України «Про відпустки». Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року підтверджується свідоцтвом про народження дитини та наказом про надання такої відпустки. 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5). За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки. Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи. З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 подані всі необхідні документи щодо підтвердження її страхового стажу, які передбачено Порядком №22-1. У межах спірних правовідносин, досліджуючи рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності від 28.10.2021 року (а.с. 35 зворот), варто наголосити, що за підрахунками пенсійного органу страховий стаж ОСОБА_1 на час прийняття цього рішення склав 11 років 09 місяців 29 днів, що є достатнім для призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи для особи, яка досягла 46 років на дату звернення. Також, під час розгляду документів, що дають право заявникові на пенсію територіальний орган Пенсійного фонду дослідив такі документи, як паспорт, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, трудову книжку НОМЕР_2 від 12.10.1993, диплом НОМЕР_3 , диплом НОМЕР_4 , свідоцтво про народження дитини, виписку з акта огляду МСЕК (12 ААБ №876258), довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії 12 ААВ №374594. Як вірно наголошено судом першої інстанції, з огляду на прийняте рішення, надані заявником документи не викликали у пенсійного органу сумнівів та прийняті без зауважень і враховані всі для обрахунку страхового стажу. Єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії по інвалідності стало не надходження станом на 23.10.2021 року (дату звернення із заявою про призначення пенсії) виписки з акта огляду МСЕК, що передбачено п. 2.2 Порядку №22-1, яка, з-поміж іншого, була досліджена спеціалістом, що свідчить про обізнаність пенсійного органу щодо дійсної наявності довідки та виписки з акту МСЕК. Колегія суддів наголошує, що єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вказано саме відсутність виписки з акту огляду МСЕК, що було спростовано судом вище. Щодо рішення прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.11.2021 року, яким втретє відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Пункт 4.3 Порядку №22-1 передбачає, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п. 47 Порядку). Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі, тобто в належному розмірі покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому такі дії мають бути визнані протиправними та вчиненими з вини органу - суб`єкта владних повноважень. Досліджуючи оскаржуване рішення від 05.11.2021 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, судом встановлено, що за даними пенсійного органу страховий стаж заявника становить 5 років 8 місяців 17 днів із мінімально необхідних 11 років. Так, відповідачем не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 02.08.1993 по 12.12.1994, з 17.12.1994 по 20.04.1998, з 05.05.1998 по 18.11.1998, з 29.05.1999 по 11.06.1999, оскільки печатка не придатна для прочитання, переклад печатки; не враховано навчання та свідоцтво про народження, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 (а.с. 36 зворот). Разом з тим, колегія суддів наголошує, що документи, що підтверджують не зараховані в даному рішенні періоди роботи ОСОБА_1 не викликали сумнівів при прийнятті рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Розглядаючи підстави не зарахування цих періодів (печатка не придатна для прочитання, переклад печатки) колегія суддів зауважує, що із визначення, викладеного в рішенні не є зрозумілим печатка не придатна для прочитання в якому із доданих заявником документів, перелік яких міститься в розписці-повідомленні (а.с. 193). Як вбачається із матеріалів справи, у спірні періоди позивач працювала в Брагінській філії Гомельського обласного споживчого товариства, що ОСОБА_1 підтверджено додатково до трудової книжки довідками про заробітну плату, на яких також міститься печатка органу роботодавця (а.с. 24-28). Щодо посилання відповідача на відсутність свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , що стало підставою для не врахування навчання та свідоцтва про народження, варто наголосити, що такі зауваження також не є зрозумілими, позаяк із довідки щодо відомостей про укладення шлюбу (а.с. 179) вбачається дівоче прізвище позивачки ОСОБА_1 , яка після укладення шлюбу із ОСОБА_7 стала ОСОБА_1 . У подальшому позивач уклала шлюб із ОСОБА_9 , про що внесено запис акту про укладення шлюбу № 1241 05.08.2014 Відділом РАЦС Чернігівського міського управління юстиції (а.с. 15 зворот). Свідоцтва про народження дитини містить запис про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас свідоцтво про шлюб (а.с. 180) підтверджує зміну прізвища доньки позивачки ОСОБА_8 на ОСОБА_1 після укладення нею шлюбу. Тобто органом пенсійного фонду зауважено про відсутність свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , що на переконання суду не є доречним у даному випадку, оскільки донька позивача не змінювала прізвище на ОСОБА_1 , а позивач у свою чергу не була ОСОБА_1 . Крім того, згідно листа повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що було прийнято останнім за результатами розгляду звернення позивача до Пенсійного фонду України, варто зазначити наступне (а.с. 94). Так, указане вище повідомлення містило результати перегляду підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 та в ньому зазначено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів з 01.09.1992 по 30.06.1993 (диплом НОМЕР_3 , присвоєна кваліфікація комерсанта), з 18.04.1995 по 17.04.1998 (свідоцтво про народження від 12.05.1995), оскільки офіційні документи, які не потребують легалізації, складені іноземною мовою, подаються під час призначення пенсії з перекладом, посвідченим нотаріально. Вказані документи засвідчені печаткою на іноземній мові. Страховий стаж з 2013 по 2018 рік приведено у відповідність згідно з даними персоніфікованого обліку. Як зазначено судом ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Білорусь, документи, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (диплом та свідоцтво про народження) видано державними органами саме Республіки Білорусь. Водночас, відповідно до вимог п. 2.9 Порядку №22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Щодо вказаного слід зазначити, що Законом N 546/96-ВР від 22.11.96 Верховною Радою України було ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та на даний час. Відповідно до ст. 12 цієї Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані на території будь-якої з Договірних Сторін, приймаються без легалізації. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що пенсійним органом зроблено помилкові висновки в частині необхідності легалізації документів заявника, що видані компетентними органами іноземних держав, оскільки документи позивача видані органами Республіки Білорусь, із якою Україна уклала відповідну міжнародну угоду, яка передбачає інші, ніж правовий акт національного законодавстві та має перевагу у застосування, про що також зазначено в самому Порядку №22-1. Відповідно, в ст. 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Права та обов`язки виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів визначені ст. 64 №1058-ІV. Відповідно в п. 5 ст. 45 Закону №1058-ІV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. У даній справі вбачається, що спірні рішення від 28.10.2021 року та від 05.11.2021 року про відмову в призначені пенсії по інвалідності прийняті в строк визначений п. 5 ст. 45 Закону №1058-ІV, після отримання заяви ОСОБА_1 та без продовження строку для прийняття рішення і витребування у останньої додаткових документів, яких на переконання пенсійного органу не вистачало заявниці для підтвердження страхового стажу, а також надання часу для надходження відповідного висновку з акту огляду МСЕК, який повинен надійти від медичного органу, а не наданий самим заявником. Як вірно зазначено судом першої інстанції, намагаючись виправити вказані в одному рішенні недоліки та маючи законні сподівання на дотримання державною вимог чинного законодавства, позивач отримувала нове рішення із новими підставами для відмови, що є порушенням принципу правової визначеності, яка є однією з умов ефективної дії верховенства права. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання призначити пенсію по інвалідності, варто зазначити наступне. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права. Враховуючи формальність відмови 28.10.2021 року через не надіслання відповідним органом витягу з акту МСЕК органу, що призначає пенсію, а також в рішенні від 05.11.2021 року щодо легалізації документів, викладених іноземною мовою, та власне висновок суду про протиправність таких дій та скасування рішень, а також зважаючи на наявність необхідних документів, які в сукупності підтверджують право позивача на пенсію по інвалідності, колегія суддів вважає належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 саме зобов`язання територіального органу пенсійного фонду призначити позиваці пенсію. Обґрунтовуючи протиправність рішення суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області наголошено, що останнє ухвалено із порушенням норм процесуального права, позаяк останнім лише прийнято документи від позивача та направлено ОСОБА_1 копії відповідних рішень, при цьому жодні права позивача цими діями не порушено, протиправного впливу не завдано, отже відповідача протиправно зобов`язано призначити пенсію ОСОБА_1 , втім колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Крім того, в силу ст.47 Закону № 1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зважаючи на те, що за наслідками звернення позивача із заявою про призначенні пенсії вже були прийняті відповідні рішення і, як наслідок, електронна пенсійна сформована та передана за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, позивач проживає в місті Чернігів, з метою більш швидкого та ефективного захисту прав особи у відносинах соціального захисту, зобов`язальна частина судового рішення суду першої інстанції вірно була покладена саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. На користь даного висновку свідчить також й те, Пенсійний фонд України направив за належність звернення ОСОБА_1 щодо визначення єдиного рішення щодо призначення їй пенсії по інвалідності саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційні скарги Головного управління пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Головного управління пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко С.Б.Шелест Повний текст виготовлено 09 травня 2023 року.