Постанова 4851 № 545/1896/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 р.Справа № 545/1896/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2022 та на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Гальченко О.О., вул. м. Полтава по справі № 545/1896/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Дніпровської митниці Держмитслужби - Мужева О.О. від 17 лютого 2021 року в справі про порушення митних правил № 0439/11000/20, якою накладено на позивача штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 222987,81 гривень. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03.06.2022 було замінено первинного відповідача - Дніпровську митницю Держмитслужби на належного відповідача - Полтавську митницю Державної митної служби України. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2022 задоволено позов. Визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужева О.О. від 17 лютого 2021 року у справі про порушення митних правил № 0439/11000/20 (м. Дніпро). Стягнуто з Полтавської митниці Державної митної служби України (як правонаступника Дніпровської митниці Держмитслужби) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2229,89 гривень. Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2023 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фесенко Юлії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Полтавської митниці Державної митної служби України (як правонаступника Дніпровської митниці Держмитслужби) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу розмірі 10 000 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, транспортний засіб був ввезений громадянином ОСОБА_2 на митну територію України в митному режимі «транзит», що підтверджується копією витягу з програмно-інформаційного комплексу автоматизованої системи митного оформлення. Судом першої інстанції не враховано, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватись з жодною іншою метою, крім транзиту. Згідно зі статтею 292 МК України, митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України, якщо такі товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України, Податкового кодексу України не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з цього режиму. Пунктом 4 частини десятої статті 374 МК України визначено, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, що належать громадянам і переміщуються транзитом через митну територію України. Зауважив, що неодноразове використання транспортною засобу особистого користування, ввезеного на митну територію у митному режимі «транзит» іншою особою ( ОСОБА_1 ), ніж тою, якою такий транспортний засіб ввезено ( ОСОБА_3 ), являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Натомість ОСОБА_1 станом на 14.12.2019, 25.12.2019, 19.02.2020 безпідставно використовував даний транспортний засіб, щодо якого були надані пільги по сплаті митних платежів і який не був оформлений для вільного обігу на митній території України. Крім того, ОСОБА_1 було відомо, що даний транспортний засіб є з іноземною реєстрацією за наявності реєстраційного номера Литовської республіки - р/н НОМЕР_1 . Отже, позивачем було зроблено свідомий вибір в частині неоднарозового використання транспортного засобу, щодо якого були надані пільги по сплаті митних платежів і який не був оформлений для вільного обігу на митній території України. Щодо неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, не надіслання протоколу та постанови, зауважив, що в силу ч. 10 ст. 494 МК України протокол про порушення митних правил вважається врученим у тому числі у разі якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним. Враховуючи, що протокол про порушення митних правил та повістки про виклик для опитування були направлені позивачу на адресу, яка була наявна в розпорядженні митного органу, вони вважаються врученими. Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на ст.ст. 103, 380 МК України, Конвецію про тимчасове ввезення (м. Стамбул 1990 рік), Закон України "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" від 24.03.2004 № 1661-IV, оскільки зазначені норми митного законодавства стосуються товарів, які ввезені на митну територію України у митному режимі "тимчасове ввезення", що не стосується обставин даної справи. Не погоджуючись з додатковим рішенням, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Позивач, через свого представника, подав відзиви на апеляційні скарги відповідача, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та додаткове судове рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 25.11.2020 Дніпровською митницею Держмитслужби відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0439/11000/20 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (т. 1 а.с. 12-13). 17.02.2021 Дніпровською митницею Держмитслужби винесено постанову в справі про порушення митних правил №0439/11000/20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 222987,81 грн. Зі змісту постанови вбачається, що в Дніпровській митниці Держмитслужби за листом УСБУ в Полтавській області від 17.09.2020 №14/6305 проводились перевірочні заходи з приводу перебування та використання громадянами на митній території України транспортного засобу «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , за результатами яких з`ясовано, що відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» зазначений вище автомобіль 19.07.2019 року в зоні діяльності Волинської митниці ДФС на митну територію України в митному режимі «транзит» ввіз ОСОБА_2 . Зазначеним листом було повідомлено про факти використання громадянином ОСОБА_1 транспортного засобу іноземної реєстрації «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_2 , а саме: 14.12.2019 о 02 год. 24 хв. водій ОСОБА_1 , 1998 р.н, в м. Полтава по вул. Лисенка, 123 під час керування транспортним засобом «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_4 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду; 25.12.2019 об 11 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 , 1998 р.н., в с.Розсошенці по вул. Кременчуцька, 60 керував транспортним засобом «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_2 з неосвітленим номерним знаком; 19.02.2020 о 22 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 , 1998 р.н., в м. Полтава по вул. Європейська, 146 Б керував транспортним засобом «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_2 , який прибув в Україну з іншої країни та не мав розпізнавального знаку держави, в якій його зареєстровано (лист управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції від 16.09.2020 №14131/41/26/03-2020). Таким чином, ОСОБА_1 , використовував транспортний засіб з іноземною реєстрацією «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_5 , ввезений на митну територію України 19.07.2019 року ОСОБА_2 в митному режимі «транзит» стосовно якого були надані пільги по сплаті митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги (т. 1 а.с. 10-11). Не погодившись із постановою у справі про порушення митних правил № 0439/11000/20 від 17.02.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ані у протоколі про порушення митних правил, ані в подальшому у постанові в справі про порушення митних правил від 17.02.2021, відповідно до вимог ст. 9 КУпАП не навів та не надав жодного доказу протиправності дій ОСОБА_1 : не конкретизував та не зазначив, в яких саме діях останнього вбачалось використання товару (автомобіля), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом. Стаття 71 Митного кодексу України (надалі - МК України) передбачає, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим. Згідно частини 1 статті 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту. Частиною 3 статті 325 МК України визначено, що користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених Митним кодексом України та іншими законами України. У відповідності до частини 1 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Відповідно до частини 5 статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. Згідно зі статтею 292 МК України, митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу. Пунктом 4 частини десятої статті 374 МК України визначено, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, що належать громадянам і переміщуються транзитом через митну територію України. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, щодо звільнення від сплати податку та збору (пп. г п. 30.9 ст. 30 ПК України). Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу). Нормами частини 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 485 МК України використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Диспозиція статті 485 МК України передбачає декілька варіантів об`єктивної сторони передбаченого нею правопорушення, зокрема: заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; заявлення неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості; надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості; несплата митних платежів у строк, встановлений законом; інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Аналіз диспозиції цієї статті свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю). Особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів. Вищенаведений висновок суду апеляційної інстанції в частині аналізу диспозиції ст.485 МК України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2018 року по справі № 760/20661/15-а. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що використання транспортного засобу, ввезеного в митному режимі "транзит", іншою особою, крім особи, якою такий транспортний засіб ввезено, відповідно до ст. 485 МК України є використанням товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. При цьому суб`єктом, який притягується до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, може бути не лише власник транспортного засобу, а й особа яка використовує цей транспортний засіб, що спростовує доводи позивача про те, що він не є суб`єктом вказаного правопорушення. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 633/179/16-а. Зі змісту листа Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Полтавській області вих. № 14/6305 від 17.09.2020 на адресу в.о. начальника Дніпропетровської митниці Держмитслужби вбачається, що Відділом БКОЗ УСБУ в Полтавській області в ході виконання покладених на Службу безпеки завдань отримана інформація щодо громадянина, який використовує транспортний засіб на іноземній реєстрації з порушенням вимог митного законодавства в частині організації схеми тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України та подальшої передачі права користування третім особам. За отриманими оперативними даними, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19.07.2017 року ввіз на митну територію України в митному режимі транзит транспортний засіб «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 . На даний момент зазначеним транспортним засобом користується, зокрема, громадянин України, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , факти користування підтверджуються притягненням до адміністративної відповідальності за порушення ПДР під час керування даним транспортним засобом вище вказаною особою. Враховуючи викладене, до 15 жовтня 2020 провести перевірку вказаної інформації, а саме законності знаходження вказаного автомобіля на митній території України, та в разі наявності фактів порушення митних правил з боку вказаного громадянина скласти протоколи про порушення митних правил. До листа було додано відповідь УПП ДПП НП України в Полтавській області № 14/2209 від 17.09.2020 (т. 1 а.с. 16). В Дніпровській митниці Держмитслужби за листом УСБУ в Полтавській області від 17.09.2020 №14/6305 проводились перевірочні заходи з приводу перебування та використання громадянами на митній території України транспортного засобу «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , за результатами яких з`ясовано, що відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» зазначений вище автомобіль 19.07.2019 року в зоні діяльності Волинської митниці ДФС на митну територію України в митному режимі «транзит» ввіз ОСОБА_2 . Згідно листа Департаменту патрульної поліції Управління Патрульної поліції в Полтавській області вих. № 14131/41/26/03-2020 від 16.09.2020 (вх. № 14/2209 від 17.09.2020) було повідомлено про факти використання громадянином ОСОБА_1 транспортного засобу іноземної реєстрації «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_1 , а саме: 14.12.2019 о 02 год. 24 хв. водій ОСОБА_1 , 1998 р.н, в с. Розсошенці по вул. Кременчуцька, 60 керував транспортним засобом «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_1 з неосвітленим номерним знаком. Відносно водія поліцейським УПП в Полтавській області ДПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідальність за що передбачено ч. 6 ст. 121 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.; 25.12.2019 об 11 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 , 1998 р.н., в м. Полтава по вул. Лисенка, 123 під час керування транспортним засобом «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_6 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Відносно водія поліцейським УПП в Полтавській області ДПП складено протокол по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, відповідальність за що передбачено ст. 124 КУпАП, матеріали для розгляду було направлено в Ленінський райсуд міста Полтави; 19.02.2020 о 22 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 , 1998 р.н., в м. Полтава по вул. Європейська, 146 Б керував транспортним засобом «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_1 , який прибув в Україну з іншої країни та не мав розпізнавального знаку держави, в якій його зареєстровано. Відносно водія поліцейським УПП в Полтавській області ДПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 125 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження (т. 1 а.с. 17, 18). Таким чином, ОСОБА_1 , використовував транспортний засіб з іноземною реєстрацією «FORD FOCUS», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_5 , ввезений на митну територію України ОСОБА_2 в митному режимі «транзит» стосовно якого були надані пільги по сплаті митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Зі змісту службової записки від 19.11.2020 вбачається, що заступником начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Полтава" Андрієм Коломойцем надано розрахунок митних платежів по автомобілю «Ford Focus» р/н НОМЕР_2 з митною вартістю 1000 євро, відповідно до якого загальна сума платежів становить 27 667, 18 грн. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 491 МК України підставою для порушення справи про порушення митних правил є, серед іншого, офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю. Таким чином, відповідач, отримавши листа Управління патрульної поліції у Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності під час керування ним транспортним засобом іноземної реєстрації, та склавши 25.11.2020 протокол про порушення митних правил № 0439/11000/20, відповідно до якого відповідачем встановлено наявність у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України (т. 1 а.с. 12), діяв відповідно до ст. 491 МК України. На підставі вищевказаного протоколу, з огляду на встановлення факту неодноразового використання позивачем транспортного засобу «Ford Focus» р/н НОМЕР_2 для особистого користування, ввезеного на митну територію у митному режимі "транзит" іншою особою ( ОСОБА_3 ), що являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тобто направлені на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, відповідачем правомірно прийнято постанову у справі про порушення митних правил від 17.02.2021 № 0439/11000/20, якою було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів (т. 1 а.с. 10). Щодо неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи та не вручення протоколу про порушення митних правил № 0439/11000/20 від 25.11.2020, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. За приписами частин 5-7 статті 494 МК України у разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз`яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Приписами частин 9, 10 статті 494 МК України встановлено, що якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним. Як вбачається з матеріалів справи, протокол про порушення митних правил №0439/11000/20 від 25.11.2020, надсилався позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією чеку АТ "УКРПОШТА" від 26.11.2020, номер відправлення 3602201537151, відповідно до якого ОСОБА_1 направлено рекомендований лист (т. 1 а.с. 183). Враховуючи, що за приписами статті 494 МК України належним врученням особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, є надіслання протоколу про порушення митних правил на наявну в митному органі адресу, направлення позивачу протоколу про порушення митних правил на адресу реєстрації останнього, яка була наявна в розпорядженні митного органу ( АДРЕСА_1 ), є правомірним. Також, в матеріалах справи міститься відповідь ГУ ДПС у Полтавській області від 04.01.2021 № 70/10/16-31-12-02-18 на запит Дніпровської митниці Держмитслужби зі змісту якої вбачається, що станом на 31.12.2020 відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України стосовно реєстраційного номера облікової картки-платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі "відомості стосовно правопорушника-адреса проживання" зазначена наступна адреса: АДРЕСА_1 , на яку і надсилались відповідні документи (т. 1 а.с. 184). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за правилами статті 498 МК України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов`язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами. Згідно зі статтею 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Отже, справа про порушення митних правил підлягає розгляду в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте, у випадку своєчасного її сповіщення про місце і час розгляду справи може бути розглянута за її відсутності, за умови ненадання клопотання про перенесення такого розгляду, а тому неприбуття особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та/або її представника на розгляд справи про порушення митних правил, не є безумовною підставою для відкладення розгляду такої справи. При цьому, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, положення МК України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов`язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, у тому числі з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення. При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі неможливості особисто бути присутньою при розгляді справи про порушення митних правил не позбавлена можливості брати в ній участь через свого представника (особи, які можуть бути представниками, визначені в статті 499 МК України). Як свідчать матеріали справи позивачу двічі надсилались повістки про необхідність прибути до Дніпровської митниці Держмитслужби для проведення опитування, зокрема, на 05.01.2021 о 08 год. 15 хв. (вих. № 7.5-20-07/635 від 30.12.2020) з вимогою про надання документів у порядку ст. 510 МК України та запропоновано, у разі неможливості прибуття для проведення опитування, надати письмові пояснення, що підтверджується копією чеку АТ "УКРПОШТА" від 30.12.2020, номер відправлення 3602201601534, відповідно до якого ОСОБА_1 направлено рекомендований лист за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 186-187). Дотримуючись вимог статті 526 МК України, відповідачем повторно направлено позивачу повістку про необхідність прибути до Дніпровської митниці Держмитслужби для проведення опитування на 05.02.2021 на 09 год. 30 хв. повідомлення про перенесення розгляду справи та вимогу про надання документів (вих. № 7.5-20-07/71 від 29.01.2021), що підтверджується копією чеку АТ "УКРПОШТА" від 29.01.2021, номер відправлення 3602201670935, відповідно до якого ОСОБА_1 направлено рекомендований лист за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 188-189). Дане повідомлення отримано 02.02.2021, про що свідчить підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Враховуючи своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи за адресою, наявною у розпорядженні митного органу, доводи позивача про порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, з якими помилково погодився суд першої інстанції, є хибними. Окрім того, факт вчинення правопорушення, його склад (об`єктивна та суб`єктивна сторона), не оспорюється ОСОБА_1 , оскільки позовна заява не містить жодного аргументу, спрямованого на спростування факту вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, посилаючись лише на процедурні порушення, які на його думку допущено відповідачем в частині незабезпечення належного сповіщення щодо розгляду адміністративної справи. Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем строків притягнення його до відповідальності за порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне. На виконання вимог статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Згідно зі статтею 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою статті 470, частинами першою і другою статті 471, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами. Як встановлено із матеріалів справи, лист-повідомлення до відповідача від Управління Служби Безпеки України в Полтавській області від 17.09.2020 № 14/6305 з додатком копією листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області від 16.09.2020 № 14131/41/26/03-2020 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення надійшов 21.09.2020, а оскаржувана постанова була винесена 17.02.2021, тобто з дотриманням граничного шестимісячного строку встановленого законодавством на притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. Отже, за наслідками розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що обставини допущення позивачем порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, знайшли своє підтвердження та не спростовані під час апеляційного перегляду справи. При цьому, розгляд справи про порушення митних правил, який відбувся за відсутності позивача, належним чином повідомленого про місце і час її розгляду, не свідчить про порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності та незаконність накладення стягнення за вчинене порушення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а висновки суду першої інстанції про обмеження відповідачем прав позивача, зокрема, права на захист, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил від 17.02.2021 № 0439/11000/20 винесена відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для її прийняття, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2022 по справі № 545/1896/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Юлії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Полтавської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2022 позов ОСОБА_1 задоволено, проте в резолютивній частині даного рішення судом не вирішено питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Надаючи оцінку спірному рішенню та обставинам, встановленим судом, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. Приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу відсутні, а отже додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2023 по справі № 545/1896/21 також підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 252, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Полтавської митниці задовольнити. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2022 та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2023 по справі № 545/1896/21 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва