Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/8518/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 р. Справа № 440/8518/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 09.11.22 по справі № 440/8518/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі за текстом також відповідачі), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 9162709563 від 02.09.2021 (реєстраційний номер № 1600-0211-8/46785 від 07.09.2022), яким відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31 серпня 2022 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням стажу державної служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.08.2022 за № 161/10/16-31-10-02-09 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 29.08.2022 за № 162/10/16-31-10-02-09, довідки про стаж державної служби від 05.09.2022 за № 79/16-31-11-33. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 9162709563 від 02.09.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.2022 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі наявного стажу державної служби та довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 29.08.2022 за № 162/10/16-31-10-02-09 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.08.2022 за № 161/10/16-31-10-02-09. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, з висновками, які не відповідають обставинам справи. Наводить обставини справи, зазначає про їх неврахування судом першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалося. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач набув право на державне пенсійне забезпечення та з 13.04.2017 отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом від 18.04.2017. 31.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перехід на інший вид пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу", до якої, зокрема, додав: - паспорт, - військовий квиток, - диплом про навчання, - трудову книжку, - довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), - довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію займає посади державної служби, - довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та 02.09.2022 винесено рішення № 916270119563 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" в зв`язку з недостатністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-ІІХ. В якості мотивації для прийняття вказаного рішення зазначено те, що до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, зараховується період роботи ОСОБА_1 з 05.12.1994 по 25.11.1996 (з дня прийняття присяги державного службовця по день звільнення з Державної податкової інспекції по Чорнухинському району) та з 28.06.2013 по 27.12.2013 (з дня прийняття присяги державного службовця по день присвоєння спеціального звання). Всього стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, складає 2 роки 5 місяців 15 днів, що є недостатнім для переведення заявника на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Не погодившись з правомірністю рішення від 02.09.2022 за № 916270119563, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", дійшов висновку, що рішення відділу перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 9162709563 від 02.09.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", прийняте пенсійним органом без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. З метою ефективного захисту прав позивача суд першої інстанції зобов`язав ГУПФУ в Кіровоградській області, як суб`єкта владних повноважень, яким приймалося оскаржуване рішення, перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.2022 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі наявного стажу державної служби та довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 29.08.2022 за № 162/10/16-31-10-02-09 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.08.2022 за № 161/10/16-31-10-02-09. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" № 889-VIII. Відповідно до п. 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Так, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтями 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про державну службу № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (передбаченого ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Водночас для осіб, які станом на 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17. Так, за ч. 2 статті 9 Закону № 3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працювали в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Тобто правове становище державних службовців, які працювали в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04 грудня 1990 року за № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-XII). Згідно з ч. 1 статті 4 Закону № 509-XII Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 за № 778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції. За правилами статті 15 Закону № 509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Отже посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями. Законом № 509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону № 3723-ХІІ, зокрема стаття

37. Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13, де колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року, № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (далі - Порядок № 283). Згідно з п. 2 Порядку № 283, який застосовується у спірних відносинах до 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Механізм обчислення стажу державної служби з 01 травня 2016 року визначається Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року, № 229 (далі по тексту - Порядок № 229). Пунктами 3, 4, 6 Порядку № 229 визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо). Стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII "Про державну службу". До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону. Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону. Як установлено судом та слідує з оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби внаслідок незарахування пенсійним органом періодів роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби до стажу державної служби. Так, відповідно до записів у трудових книжках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах державної податкової служби, а саме: - з 17.05.1994 по 24.11.1996 - на посадах державного податкового інспектора відділу податкових розслідувань Державної податкової інспекції по Чорнухинському району, начальника відділу обробки інформації та комп`ютеризації Державної податкової інспекції по Чорнухинському району, при цьому, 05.12.1994 позивач прийняв присягу державного службовця; - з 25.11.1996 по 10.08.1997 - на посаді начальника відділу обробки інформації та комп`ютеризації Державної податкової адміністрації в Чорнухинському районі Полтавської області; - з 11.08.1997 по 17.03.1998 - на посаді заступника начальника відділу комп`ютеризації та роботи по ДРФО Лохвицько-Чорнухинської міжрайонної державної податкової адміністрації Полтавської області; - з 18.03.1998 по 28.05.1998 - на посаді заступника начальника відділу комп`ютеризації та роботи по ДРФО Лохвицько-Чорнухинської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області; - з 29.05.1998 по 15.09.2008 - на посадах головного державного податкового інспектора відділу інформатизації Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, головного державного податкового інспектора відділу автоматизованого адміністрування податків Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, старшого державного податкового інспектора відділу автоматизованого адміністрування податків Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, старшого державного інспектора відділу форматування та звітності Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, старшого державного інспектора Чорнухинського відділення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, державного податкового інспектора Чорнухинського відділення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, при цьому, 01.12.1999 позивачеві присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби II рангу (Наказ № 139 від 01.12.1999); - з 16.09.2008 по 29.02.2012 - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції; - з 01.03.2012 по 27.06.2013 - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу супроводження інформаційних систем і адміністрування баз даних управління інформатизації та обліку платників податків Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області ДПС; - з 28.06.2013 по 18.05.2015 - на посадах головного державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, інформаційно-аналітичних систем і адміністрування баз даних управління інформатизації та обліку платників Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, старшого державного інспектора сектору супроводження інформаційних систем і адміністрування баз даних управління інформатизації та обліку платників Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, при цьому, 28.06.2013 позивачеві присвоєно 13 ранг державного службовця (Наказ № 1-0 від 28.06.2013) та 27.12.2013 - спеціальне звання інспектор податкової та митної справи II рангу (Наказ № 21-о від 27.12.2013); - з 19.05.2015 по 19.07.2016 - на посадах старшого державного інспектора відділу ІТ Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, головного державного інспектора відділу ІТ Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, головного державного інспектора відділу інформаційний технологій Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, при цьому, 01.01.2016 позивачеві присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи І рангу (Наказ № 3-о від 26.01.2016). 19.07.2016 позивача звільнено з державної служби з посади головного державного інспектора відділу інформаційних технологій Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області у зв`язку зі скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КзПП України та п. 1 ч. І ст. 87 Закону України "Про державну службу". Головним управлінням ДПС у Полтавській області видано ОСОБА_1 довідку від 05.09.2022 за № 79/16-31-11-33 про підтвердження стажу державної служби. Зі змісту вказаної довідки слідує, що загальний стаж державної служби на дату звільнення позивача з органів державної податкової служби складає 22 роки 02 місяці 03 дні. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 306 від 20.04.2016, якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10 (далі - Постанова № 306). Пунктом 3 зазначеної Постанови № 306 зазначено, що співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування. Наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Додатком 6 до цієї Постанови № 306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів. З приписів додатку 6 до Постанови № 306 вбачається, що інспектор податкової та митної справи II рангу прирівнюється до 8 рангу державного службовця, а інспектор податкової та митної справи I рангу - до 7 рангу державного службовця. Саме вказані спеціальні званні були присвоєні позивачу. За викладених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки період роботи позивача на різних посадах в податкових органах прирівнюється до періоду роботи на державній службі, загального стажу державної служби ОСОБА_1 у вигляді 22 років 02 місяців 03 днів достатньо для отримання останнім пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Тобто станом на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію державного службовця у позивача був наявний необхідний стаж роботи на посадах, які відносяться до категорії посад державної служби, що становить більше 20 років, з урахуванням чого у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії як держслужбовцю відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з підстав відсутності необхідного стажу державної служби. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з чим рішення відділу перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 9162709563 від 02.09.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", прийняте пенсійним органом без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18. Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64). Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що порушеному праву позивача кореспондує обов`язок відповідача прийняти законне рішення, і єдиним правильним, за даних обставин, способом захисту порушеного права позивача, є зобов`язання ГУПФУ в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.2022 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі наявного стажу державної служби та довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 29.08.2022 за № 162/10/16-31-10-02-09 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.08.2022 за № 161/10/16-31-10-02-09, оскільки це забезпечить повне поновлення порушеного права та унеможливить необхідність повторного звернення до суду. Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. За приписами абзацу першого п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно з п. 4.8 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем обробляються в складі електронної пенсійної справи. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі що призначив пенсію. Відповідно до абз. 12 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Згідно з п. 10.4 вказаного порядку - після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Як убачається з матеріалів справи, позивач звертався із заявою про переведення на інший вид пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Після реєстрації звернення в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області обробка заяви позивача проведена за принципом екстериторіальності та вона була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в подальшому - додана до електронної пенсійної справи. Отже з огляду на приписи зазначених норм, за принципом екстериторіальності, органом, що має здійснити переведення позивача з одного виду пенсії на інший, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 по справі № 440/8518/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк