Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/24232/22

Справа № 127/24232/22 Провадження № 22-ц/801/991/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуСправа № 127/24232/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, Рішення ухвалив суддя Федчишен С. А. Рішення ухвалено у м. Вінниці Повний текст рішення складено 07 грудня 2022 року, Встановив: У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 серпня 2011 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пізніше, від позашлюбних відносин з відповідачем народились ще двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач самостійно виховує та утримує дітей. Відповідач самоусунувся від виховання і утримання спільних дітей. Наразі ОСОБА_2 у зв`язку з воєнним станом та необхідністю забезпечити безпеку дітей виїхала разом з ними до Польщі, де не має змоги працювати. Відповідач користується автомобілем марки Ніссан Кашкай, 2011 року випуску, який потребує витрат на паливо та обслуговування, що вказує на його належний майновий та фінансовий стан. Відповідач працює таксистом і має неофіційний дохід. Крім того, відповідач здає в найм (оренду) неофіційно квартиру по АДРЕСА_1 , від чого отримує дохід в розмірі 12 000,00 грн. в місяць. Інших утриманців немає. У зв`язку з цим позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00грн., починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом і до досягнення кожною дитиною повноліття. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн., щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , пославшись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду змінити, стягнувши з нього на користь позивача аліменти на малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом і до повноліття дитини; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1500,00 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом і до повноліття дитини; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1500,00 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом і до повноліття дитини. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції висновки про задовільний стан здоров`я відповідача, його працездатність, те що він не є інвалідом, не має тяжких захворювань та про відсутність на утриманні останнього інших осіб, були зроблені лише на підставі позовної заяви позивача, без надання відповідних доказів, враховуючи лише паспортні дані відповідача. В силу свого стану здоров`я, а саме захворювання шизофренії, ОСОБА_1 не міг належним чином здійснювати захист своїх інтересів в судовому засіданні та надавати докази, тому визнав позовні вимоги частково, проте розмір в якому визнає вимоги, не вказав в суді, як зазначено у рішенні та не міг вказати в силу його неадекватного стану свідомості. Також вказує, що він ніде не працює, за станом здоров`я є психічно хворою людиною, яка потребує постійного лікування, що є фінансовим тягарем та обов`язком батьків відповідача, які є пенсійного віку, і він фактично знаходиться на їх утриманні; відповідач не має автомобіля; не здає в оренду житло, тобто всі вимоги викладені в позовній заяві позивача, щодо матеріального становища відповідача не відповідають дійсності. Позивач ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу відповідача у якому зазначає, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а тому останнє має залишитись в силі, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 серпня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 5). Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 13). Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 14). Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 15). Відповідно до наказу № 79-к/тр від 05 вересня 2022року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України припинила трудовий договір з ДП «Вінницький облавтодор» (а. с. 17). Згідно довідки № 05-21/3346 від 31 серпня 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зареєстровані разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 . (а. с. 18). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з величини прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положень ст. 180 СК України про те, що утримання дитини є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. Такий висновок суд апеляційної інстанції вважає правильним. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Також Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3). У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до вимог статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч. 1). Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 і ст. 141 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні і утриманні дітей суди мають враховувати передусім інтереси дітей. Сімейним законодавством встановлено принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання та утримання дітей. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України). Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1-2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. При визначенні розміру аліментів відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно положень ч. 2, 3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції повною мірою першочергово відповідає інтересам дітей, а тому не підлягає скасуванню. Крім того, з урахуванням обставин справи, пояснень сторін наданих в судовому засіданні, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір аліментів на кожну дитину із 7000,00 грн., про які просила позивач, до 4000,00 грн. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечень відповідача стосовно розміру аліментів у зв`язку з тим, що він за станом здоров`я є психічно хворою людиною, яка потребує постійного лікування, а тому не працює та перебуває на утриманні батьків та як наслідок не може сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано виписку медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4360, виданої КНП «ВОПЛ ім. О. І. Ющенка ВОР», згідно якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 05 червня 2021 року по 15 липня 2021 року з діагнозом F 30.2 (а. с. 67) та виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 303, виданої КНП «ВОПЛ ім. О. І. Ющенка ВОР», згідно якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 08 січня 2023 року по 27 січня 2023 року з діагнозом F 20.00 (а. с. 65). Проте, надані виписки з урахуванням положень ст. 367 ЦПК України, не приймаються апеляційним судом, оскільки такі докази не були подані до суду першої інстанції та не могли бути враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення, крім того, дата виписки № 303 є пізнішою, ніж дата ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, що свідчить про можливе погіршення здоров`я відповідача вже після ухвалення рішення. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відсутності у відповідача фінансових можливостей по сплаті аліментів: довідок про банківські рахунки, витягу з реєстру рухомого майна та державного реєстру прав на нерухоме майно. Довідки додані лише до апеляційної скарги свідчать про тимчасову, короткострокову непрацездатність та не можуть розглядатися апеляційним судом, як підстава для зменшення розміру аліментів, що підлягають до сплати до досягнення дітьми повноліття, оскільки ці докази не були подані до суду першої інстанції і їм, як доказам, не надана оцінка судом першої інстанції при ухваленні рішення у сукупності з іншими доказами за правилами статті 89 ЦПК України. Доказів перебування відповідача на утриманні у батьків, обмеження його дієздатності чи визнання його недієздатним матеріали справи теж не містять. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник