Постанова 4811 № 448/315/22

Справа № 448/315/22 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б. Провадження № 22-ц/811/206/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мікуш Ю.Р. суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. секретар Салата Я.І. з участю представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Савки Т.В., представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Голубінка Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 448/315/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савки Тараса Володимировича на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Мостиська міська рада Львівської області, Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Відділ №2 Управління в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки в с т а н о в и в: 05.04.2022 року ОСОБА_1 , (надалі позивачка) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , (надалі відповідачка) про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що отримала у спадщину після смерті чоловіка земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,100 га., цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 4622410100:06:003:0832. Дана земельна ділянка належала її чоловікові ОСОБА_4 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4622410100:06:003:0832. Земельна ділянка її чоловіка межує з ділянками ОСОБА_5 ( на даний час ОСОБА_3 -відповідачка по справі) та ОСОБА_6 . На початку червня 2021 року їй та її чоловікові стало відомо про приватизацію відповідачкою ОСОБА_3 земельної ділянки, яка служила спільним заїздом до їхнього будинковолодіння. Вважає, що через незаконну приватизацію ОСОБА_3 земельної ділянки, захоплено частину спільного проїзду, шляхом встановлення бордюрів, тобто зменшено розмір її- ОСОБА_1 земельної ділянки на 5,5 метрів в сторону спільного заїзду та на даний час ширина земельної ділянки для заїзду становить 2,5 метра, що не відповідає встановленим нормам та стандартам. Просила суд ухвалити рішення, яким скасувати рішення про державну реєстрацію земельної ділянки в АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га з кадастровим номером 4622410100:06:0045, яка належить ОСОБА_3 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати залишити за позивачем. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 , понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. Рішення суду оскаржив представник позивачки адвокат Савка Т.В. В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим. Суд дійшов хибного висновку, що Мостиська міська рада мала бути залучена до участі у справі в якості співвідповідача, оскільки ОСОБА_1 оскаржує державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , а не саме рішення Мостиської міської ради №127 від 06.11.2019 року, яке слугувало підставою реєстрації, а відтак належним відповідачем є виключно особа в інтересах якої зареєстровано відповідне право в даному випадку це ОСОБА_3 . Ухвалюючи рішення, суд не врахував практику Верховного Суду у подібних правовідносинах та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав не залучення Мостиської міської ради в якості співвідповідача та залишив поза увагою доводи позивача щодо підстав та предмету позову. Державний реєстратор як і нотаріус, зобов`язані виконати рішення суду щодо реєстрації чи скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Саме суду необхідно було встановити фактичні обставини справи та правовідносини, які виникли між сторонами, чого зроблено не було. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат. На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) представником відповідачки ОСОБА_3 -адвокатом Голубінка Л.В. надано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві адвокат Голубінка Л.В. зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Савки Т.В. на підтримання вимог апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката Голубінки Л.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_4 , правонаступником якого є його дружина-позивач по справі ОСОБА_1 , відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК №935433, належала земельна ділянка з кадастровим номером №4622410100:06:003:0832 площею 0,10 га, цільове призначення земельної ділянки-обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розміщена у АДРЕСА_1 . Підставою для видачі ОСОБА_4 . Державного акту на право власності на земельну ділянку слугувало рішення №145 від 06.07.2010 року сесії Мостиської міської ради 5 скликання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.11). Спадкові права на спірну земельну ділянку оформила позивач по справі ОСОБА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.11.2019 року відповідачу по справі ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4622410100:06:003:0045 площею 0,10га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 . Підставою для набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку було рішення №127 ХLІІ сесії УІІ-го скликання Мостиської міської ради Львівської області від 06 листопада 2019 року. Відповідачкою ОСОБА_3 виготовлено і затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по місцю проживання у АДРЕСА_2 . Зазначена технічна документація із землеустрою виготовлена відповідачем на підставі рішення №75 ХLІІсесії УІІ-го скликання Мостиської міської ради від 15 серпня 2017 року «Про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 . Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами, сусідами. Між ними виник спір щодо спільного заїзду до їх будинковолодінь. Відповідно до ст.78 ЗК України право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. За змістом ч.2ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до приписів ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За змістом ч.1ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ч.2 ст.16 ЦК. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції прописав, що заявлені позовні вимоги позивача стосуються безпосередньо прав і обов`язків органу місцевого самоврядування-Мостиської міської ради Львівської області, яка ухвалила рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3 , тобто як власник розпорядилася наданим їй правом про передачу земельної ділянки у власність відповідача. Однак, із матеріалів справи вбачається, що Мостиська міська рада залучена до участі у справі як третя особа. Предмет спору скасування державної реєстрації на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 . Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень-це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для державного реєстратора немає значення, яке рішення приймає суд, такий виконує суто технічну роботу, тобто реєструє відповідне рішення, не вникаючи у його зміст, відтак, такий може бути або не бути учасником справи. Встановлено, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 заявлені з підстав порушення міською радою норм ЗК України при передачі частини земельної ділянки, що слугувала спільним заїздом до домогосподарств сторін та відноситься до земель комунальної власності. Відповідно до п.»а» ч.4ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знаходження та утилізації відходів тощо). Верховний Суд у постановах від 01 вересня 2021 року у справі № 444/2315/18 та від 14 квітня 2021 року у справах № 450/2352/18 та № 450/2410/18 за позовом АТ «Укрзалізниця» до власників земельних ділянок про визнання рішень сільської ради незаконним та скасування, визнання державного акта недійсним вказував на те, що обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним, оскільки задоволення цих вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки. Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння відповідно до ст.387 ЦК, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК), визнання права власності (ст.392 ЦК), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173 ЦК). Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Задоволення позовних вимог позивача із якими такий звернувся, не призводить до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, зокрема, повернення у володіння або користування спірної земельної ділянки. Враховуючи правові висновки Верховного Суду у зазначеній категорії справ, враховуючи обставини справи, належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі доведеності, що позивачу чиняться перешкоди у реалізації цих прав. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зробив правильні висновки про відмову у задоволенні позову, однак з інших підстав, ніж відмовити у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав. Відповідно до ч.1 п.3 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Із врахуванням зазначеного, рішення Мостиського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року необхідно змінити шляхом зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові про те, що підставою відмови у задоволенні позову є обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. Керуючись ст.ст. 367 ч.1; 374 ч.1п.2; 376 ч.1п.3; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Савки Тараса Володимировича задовольнити частково. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 09 травня 2023 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк