Ухвала КЦС ВС № 636/3416/18

Ухвала 09 травня 2023 року м. Київ справа № 636/3416/18 провадження № 61-3005ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 01 грудня 2020 року залучено до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_2 як правонаступника ФОП ОСОБА_3 . Заочним рішенням Чугуївського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір-кошторис № б/н від 20 грудня 2017 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 67 490 грн, пеню за період прострочення з 01 березня 2017 року до 10 серпня 2018 року у розмірі 205 380 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн у межах вартості спадкового майна. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору-кошторису від 20 грудня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про стягнення пені та моральної шкоди закрито. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній: судових рішень, що оскаржуються заявником та чітко викладених вимог касаційної скарги, які узгоджуються із повноваженнями суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2023 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано. Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 17 березня 2023 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2023 року, як на підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не зазначаєщодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, проте не наводить конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Посилання у касаційній скарзі виключно на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Оскільки у відведений судом строк, станом на 09 травня 2023 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2023 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року потрібно вважати неподаною та повернути. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець