Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/302/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/302/23 пров. № А/857/5952/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року з питань забезпечення позову, головуючий суддя Микитюк Р.В., постановлена у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,- В С Т А Н О В И В: ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. 27.03.2023 року на адресу суду від представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом: постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №314993 від 08.12.2022 року до набрання законної сили судовим рішення у даній справі. Подана заява обґрунтована тим, що оскаржена постанова пред`явлена до примусового виконання та державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герило В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71057048 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 17000 грн. В даному виконавчому провадженні 15.02.2023 року винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення з боржника виконавчого збору. Загальна сума, що підлягає до стягнення в рамках ВП №71057048 складає 18 930 грн. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №314993 від 08.12.2022 року до набрання законної сили судовим рішення у даній справі - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на неї, в якій апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову постанову, якою заяву про забезпечення адміністративного позову задовольнити. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що невжиття заходів забезпечення позову стосувались саме наслідків незупинення виконавчих дій, оскільки забезпечення позову у такий спосіб є цілком обґрунтованим, належно вмотивованим. Підкріпленим достовірними доказами та співмірним із заявленими позивачем вимогами У відповідності до вимог ст. 154 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З наведеного слідує, що п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України фактично передбачено дві окремі правові підстави для забезпечення позову розділені сполучником «або», а зокрема: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; або 2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Матеріалами справи підтверджується, що позивач не погоджується з постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №314993 від 08.12.2022 року. В заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом - постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №314993 від 08.12.2022 до набрання законної сили судовим рішення у даній справі. Колегія суддів звертає увагу, що вимоги зазначені у заяві про забезпечення адміністративного позову не є предметом оскарження у даній адміністративній справі і не випливають з рішення (дій чи бездіяльності), які оскаржуються позивачем. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника). Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову. Відповідно до п. 17 абз. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що щодо осіб, які не є відповідачами у справі позов може бути забезпечено, виключно, шляхом заборони вчиняти дії, що стосуються предмета спору. При цьому, предметом спору є рішення суб`єкта владних повноважень, а відтак, забезпечення позову, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України, можливе, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються цього рішення (його прийняття, зміни, скасування). Відповідно до ч. 2 ст. ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії. Оцінка такої відповідності та співмірності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні дії. При цьому слід звернути увагу, що матеріали справи не містять, а заявником не надано, підтверджень існування реальної загрози примусового виконання оскарженої постанови державною виконавчою службою ще до вирішення справи по суті та прийняття судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить ст. 150, ст. 151 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Також, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права щодо розгляду заяви поза межами встановленого нормами КАС України строку, оскільки такі не вплинули на законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 154, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року з питань забезпечення позову у справі №300/302/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький