Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11609/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11609/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (суддя Луніна О.С.) в справі № 160/11609/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексації грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язання нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексацію грошового забезпечення; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації доходів населення, а також Урядом запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати з метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації, тобто визначено місяць, з якого в подальшому необхідно відштовхуватися для проведення індексації. Вважає, що визначальним критерієм для визначення базового місяця є факт підвищення тарифних ставок (окладів). Під час внесення змін до Порядку № 1078 цей критерій зберігся та застосовується з 01 грудня 2016 року по цей час. Оскільки нарахована сума доходу (грошового забезпечення) протягом січня 2016 року березня 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно, не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в цьому періоді, тому нарахована індексація за період з січня 2016 року по березень 2018 становить 0,00 грн. щомісячно. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , згідно з наказом № 616 від 25 серпня 2020 року звільнений, справи та посаду здав 25 серпня 2020 року. Військова частина НОМЕР_1 листом № 809/ФЕС від 06 травня 2022 року повідомила адвоката позивача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 індексація з січня 2016 року по жовтень 2017 року у військовій частині НОМЕР_1 не виплачувалася. Довідкою військової частини НОМЕР_1 № 810/ФЕС від 06 травня 2022 року про нараховані суми грошового забезпечення позивача за 2016 та 2017 роки та довідкою 287/ФЕС від 11 лютого 2022 року про нараховані та сплачені суми грошового забезпечення позивача за період з 01 червня 2018 року по 25 серпня 2020 року та про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 підтверджено, що позивачу з грудня 2018 року по час звільнення з військової служби нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. Встановивши, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, відповідний розрахунок відповідачем не здійснювався, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем порядку її нарахування із застосуванням конкретного базового місяця, тобто питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не застосування базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року задоволенню не підлягає. З метою ефективного захисту прав позивача суд першої інстанції визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексацію грошового забезпечення, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Відповідачем рішення суду оскаржене в частині задоволених позовних вимог. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок, який слугував підставою для задоволення частини позовних вимог, обґрунтованим, з огляду на наступне. ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 , наказом № 616 від 25 серпня 2020 року звільнений з військової служби. На запит адвоката військова частина НОМЕР_1 листом № 809/ФЕС від 06 травня 2022 року повідомила про те, що ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по жовтень 2017 року у військовій частині НОМЕР_1 не виплачувалася. Згідно з довідками військової частини НОМЕР_1 № 810/ФЕС від 06 травня 2022 року та № 287/ФЕС від 11 лютого 2022 року позивачу з грудня 2018 року по час звільнення з військової служби нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання як права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За змістом статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці; проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто індексація грошового забезпечення у випадках, передбачених законом, має бути обов`язково нарахована та виплачена. Відповідно до встановлених судом обставин в період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивача не проводилась, індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась, починаючи з грудня 2018 року. Суд звертає увагу, що на час звернення позивача до суду з цим позовом порушеним вважається право позивача саме на отримання індексації грошового забезпечення. Вище судом встановлено, що відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, відповідно, на час звернення до суду між позивачем та військовою частиною не існувало спору щодо розміру індексації, а також стосовно застосування базового місяця при обчисленні індексації. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене право. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Відповідно дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Оскільки у спірному періоді відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення позивача, то й відсутній між сторонами спір про розмір такої індексації, а також про застосування показників базового періоду під час індексації грошового забезпечення. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення у спірному періоді не проведена, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Суд визнає посилання відповідача на пункт 6 Порядку № 1078, у якому визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів на відповідний рік, як на підтвердження правомірності своїх дій необґрунтованими, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету. При цьому судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Таким чином, суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17. Доводи апелянта про те, що оскільки нарахована сума доходу (грошового забезпечення) протягом січня 2016 року березня 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно, не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в цьому періоді, тому нарахована індексація за період з січня 2016 року по березень 2018 становить 0,00 грн. щомісячно, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в справі № 160/11609/22 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в справі № 160/11609/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 08 травня 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом Повне судове рішення складено 08 травня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко