Постанова 4851 № 520/27332/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2023 р. Справа № 520/27332/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 09.09.22 по справі № 520/27332/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила суд першої інстанції: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії є протиправною. Вважала, що наявні правові підстави для задоволення заявлених нею вимог. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправною. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р.№

159. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №520/27332/21 та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його необґрунтованим, незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ в розмірі 55% грошового забезпечення. У 2018 році пенсію позивачки перераховано з 01.01.2016 року відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ, постанов КМУ від 21.02.2018 №103 та від 11.11.2015 №988 на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС. У грудні 2018 року на виконання рішення Дзержинського районного суду від 10.04.2018 року по справі №638/17291/17 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року на підставі довідки про грошове забезпечення від 10.10.2017 року №100/31800 - 2003006797, наданою Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області. Згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, Головним управлінням з 01.01.2016 року здійснено перерахунок пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, яку надано уповноваженим органом. Оскільки за результатами проведеного на виконання рішення суду перерахунку основний розмір пенсії зменшився, пенсія виплачувалась у розмірі, встановленому на виконання постанови №103. Вказує, що пунктом 3 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) передбачено, що сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачуються після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету. Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 у справі №818/1076/18 (провадження Пз/9901/32/18, №73763736) висловив позицію, що Постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій. Зазначає, що оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, Указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи ст. 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Постанов КМУ №103 та №1088 щодо порядку та строків виплати перерахованих пенсій після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету. Посилається на приписи Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати». Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в порядку письмового провадження. Судом апеляційної інстанції на адресу зазначену позивачкою у позовній заяві та яка містилася в матеріалах справи було направлено копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, копію апеляційної скарги. На адресу суду апеляційної інстанції повернувся поштовий конверт з відміткою відділення поштового зв`язку про причини повернення "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З урахуванням наведеної вище норми КАС України, позивачка вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд судом апеляційної інстанції даної справи в порядку письмового провадження. Відповідачем по справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.04.2018 року по справі №638/17291/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», постанов Кабінету міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268» та на довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за №100/31800 - 2003006797 від 10.10.2017, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», постанов Кабінету міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268» та на довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за №100/31800 - 2003006797від 10.10.2017, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області з врахуванням: посадового окладу - 2800,00 грн.; окладу за спеціальним званням - 2000,00 грн.; надбавки за вислугу років 40% - 2000,00 грн.; премії 6149,50 грн. виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.01.2016. У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено. У встановлені судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк з моменту набрання рішення законної сили про виконання рішення суду відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 128 (сто двадцять вісім) гривень. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, листом повідомило позивачу, що виплата різниці перерахованої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 144 675 грн. 33 коп. буде здійснюватись за додержанням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. 05.06.2018 року, позивачка звернулася до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі №638/17291/17, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, щодо зобов`язання ГУПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2018 (ВП№56542467) відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 638/17291/17 виданого 29.05.2018 та ГУПФУ в Харківській області надавалось 10 робочих днів для виконання рішення суду, проте Пенсійним фондом у зазначений термін зобов`язань не було виконано. Постановою про накладення штрафу від 24.10.2018 (ВПН№56542467) відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ГУПФУ в Харківській області було накладено штраф на користь держави за невиконання рішень суду у становлений строк, а також було зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області продовжувало здійснювати виплати пенсії відповідно до вимог постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, а саме протягом 2019-2020 років. У зв`язку із закінченням виплати різниці недоотриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, позивачка звернулась до Пенсійного фонду із заявою про здійснення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", " Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 р. №

159. Листом від 26.11.2021 №2000-0202-8/148650 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було повідомлено позивачку, що підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", відсутні. Позивачка, вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправною, звернулася до суду першої інстанції із позовною заявою. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі по тексту - Порядок № 159). Стаття 2 Закону №2050-IIІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (пункт 4 Порядку № 159). Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Водночас, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Вищевказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.12.2021 року у справі №400/902/19 та від 08.11.2021 року у справі №460/8138/20, які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню у даній справі. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.04.2018 року по справі №638/17291/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», постанов Кабінету міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268» та на довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за №100/31800 - 2003006797від 10.10.2017, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», постанов Кабінету міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268» та на довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за №100/31800 - 2003006797від 10.10.2017, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області з врахуванням: посадового окладу - 2800,00 грн.; окладу за спеціальним званням - 2000,00 грн.; надбавки за вислугу років 40% - 2000,00 грн.; премії 6149,50 грн. виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.01.2016. Вищевказане рішення набрало законної сили, а саме 11.05.2018, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень. Цим рішенням суду встановлено факт неправомірної бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», постанов Кабінету міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268» та довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за №100/31800 - 2003006797від 10.10.2017, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів звертає увагу, що у зв`язку із закінченням виплати різниці недоотриманої пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої пенсії, позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про здійснення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за вказаний період, яка визначається відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №

159. Листом від 26.11.2021 № 2000-0202-8/148650 Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було повідомлено позивачку, що підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", відсутні. Однак, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо права особи на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в порушення приписів ч.2 ст.77 КАС України, не було доведено відсутності у нього правових підстав для не нарахування і не виплати позивачці компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. З огляду на наведене вище, вимоги позивачки про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії є обґрунтованими, а тому судом першої інстанції правомірно було задоволено вказані вимоги. Щодо посилання в апеляційній скарзі на приписи п.3 постанови КМУ від 21.02.2018 №103, яким передбачено, що сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачуються після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, то колегія суддів зазначає, що це жодним чином не спростовує того, що пенсійний орган повинен був своєчасно виконати рішення суду, яке набрало законної сили (рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.04.2018 року по справі №638/17291/17), та відповідно не заперечує права позивачки на нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Посилання в апеляційній на ухвалу Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №818/1076/18 (провадження Пз/9901/32/18, №73763736) не впливає на вирішення даної справи та не має, з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, обов`язку її врахування у даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки перерахована позивачу пенсія та доплата по перерахунку виплачуються своєчасно (в строки, встановлені постановами КМУ № 103 та №988), підстави для нарахування і виплати компенсації відсутні, є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду у даній справі. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. З метою ефективного захисту прав позивача колегія суддів вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача буде саме зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159. Колегія суддів вважає, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірності його бездіяльності, яка є предметом оскарження у даній справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Правові підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, відсутні. Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності, а також те, що дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 по справі №520/27332/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло