Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 588/345/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 р.Справа № 588/345/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Токар А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Огієнко О.О, м. Тростянець, Сумська область, повний текст складено 27.03.23 року по справі № 588/345/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі також відповідачі), в якому просив: - скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 441323 від 12.02.2023, винесену інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Пилипенком Вадимом Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121, ст. 125 КУпАП України і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн, а справу закрити. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 27 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Постанову інспектора взводу № 2 роти № 3 Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пилипенка Вадима Сергійовича від 12.02.2023 БАД № 441323 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП скасовано. Провадження по адміністративній справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП закрито. Постанову інспектора взводу № 2 роти № 3 Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пилипенка Вадима Сергійовича від 12.02.2023 БАД № 441323 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат з оплати судового збору в сумі 268 грн 40 коп., а також на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги в сумі 1000 грн 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію є загальним легковим пасажирським з обладнаним місцем для відпочинку водія та не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, тому не підлягає обов`язковому технічному контролю, а табличка «КИЇВ» використовувалася позивачем для позначення напрямку руху і аж ніяк не містить зазначення конкретного маршруту. Наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у позовній заяві. Від представника відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення. 09.05.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.02.2023 інспектором взводу № 2 роти № 3 Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Пилипенком Вадимом Сергійовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 441323, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. За змістом указаної постанови ОСОБА_1 12.02.2023 о 09 год 39 хв. у Бориспільському районі Київської області на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський 44+220 метрів керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , у якого на вітровому склі в зоні дії роботи склоочисників тріщина, а також не пройшов обов`язковий технічний контроль для транспортного засобу, що підлягає такому контролю, використовується на комерційній основі для перевезення пасажирів, чим порушив вимоги п. 31.3.б та п. 31.4.7.в Правил дорожнього руху, ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 121 та ст. 125 КУпАП (а.с. 6, 30, 55). Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування та закриття провадження в адміністративній справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП. Разом з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що надані представником відповідача докази у сукупності підтверджують, що позивач порушив вимоги п. 31.3.б Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, в якому перевозив пасажирів з метою отримання прибутку, та який не пройшов обов`язковий технічний контроль. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Виходячи із змісту статті 8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення статті 62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП. Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується. Згідно зі ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 31.3.б Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). За приписами ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. Положеннями частини 3 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення представником відповідача разом з відзивом надано відеозапис з нагрудної бодікамери 476412, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові та який було досліджено у судовому засіданні. Із указаного відеозапису вбачається, що поліцейські зупинили автомобіль MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, на вітровому склі якого встановлено типову для перевізників інформаційну табличку «КИЇВ», а в салоні автомобіля перебували пасажири. При спілкуванні з поліцейським позивач повідомив, що установив табличку та взяв пасажирів щоб заробити, але такого заробітку не вистачить на пальне. В подальшому ОСОБА_1 прибрав інформаційну табличку «КИЇВ» та став заперечувати її наявність. Також ОСОБА_1 висловлював невдоволення тим, що поліцейський виніс постанову відносно нього, а не відносно перевізника (а.с. 60). Також представником відповідача надані витяги з ІНПН «Армор» та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з яких убачається, що власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає по АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_2 значиться зареєстрованим як фізична особа-підприємець та проводить такі види діяльності: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у (основний); 49.32 надання послуг таксі; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані представником відповідача докази у сукупності підтверджують, що позивач порушив вимоги п. 31.3.б Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, в якому перевозив пасажирів з метою отримання прибутку та який не пройшов обов`язковий технічний контроль. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що постанову інспектора взводу № 2 роти № 3 Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пилипенка Вадима Сергійовича від 12.02.2023 БАД № 441323 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним. Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29). Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат з оплати судового збору в сумі 268 грн 40 коп, на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги в сумі 1000 грн 00 коп. В цій частині рішення суду першої інстанції ані позивачем, ані відповідачами не оскаржується. Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі позивачем не наведено. Отже в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27.03.2023 по справі № 588/345/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін