Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3784/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року справа №200/3784/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року (повне судове рішення складено 23 січня 2023 року) у справі № 200/3784/22 (суддя в І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Позов вмотивовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за віком. У червні 2022 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а саме за зміною надбавки відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI (далі Закон № 345-VI) у зв`язку з тим, що набув стажу 15 років в підземних умовах на посадах, передбачених Списком №1. Позивач зауважив, що з відповіді відповідача вбачається, що рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії не приймалось, відповідно до поданої ним заяви від 13 червня 2022 року, оскільки був проведений перерахунок пенсії на підставі ч.4 ст.45 Закону № 1058-IV, тобто на підставі іншої норми Закону України, а не тієї, відповідно на яку посилався позивач при поданні ним заяви про перерахунок пенсії, таким чином позивач вважає, що його заява про перерахунок пенсії від 13.06.2022 не розглядалася відповідачем. Позивач зауважив, що з отриманої відповіді відповідача вбачається, що з 01.06.2022 його страховий стаж складає 32 роки 6 місяців 1 день, в тому числі стаж на підземних роботах за Списком №1 11 років 9 місяців 4 дні, окрім цього до його страхового стажу та пільгового не зараховані наступні періоди його роботи: з 01.05.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати страхових внесків; з 01.08.2019 по 28.02.2022 на цьому ж підприємстві, через відсутність сплати єдиного соціального внеску. Крім того, позивач зауважив, що з невідомих для нього підстав, відповідач не зараховує до його пільгового стажу період його роботи за Списком №1 з 01.03.2022 по 01.06.2022. Позивач вважав такі дії відповідача протиправними. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 13.06.2022. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок розміру його пенсії відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV та ст.8 Закону № 345-VI від 13.06.2022 в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, та зарахувати до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею за Списком №1 періоди роботи: з 01.05.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2019 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 01.06.2022; до страхового стажу періоди роботи: з 01.05.2010 по 31.12.2010, та з 01.09.2019 по 28.02.2022. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наголошено на тому, що відповідач зазначив,що до пільгового стажу та страхового позивачу не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.09.2019 по 28.02.2022, оскільки за цей час відсутня сплата внесків до ДПС України. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.03.2022 по 01.06.2022 оскільки за даними персоніфікованого обліку відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду. Відповідач зауважив, що згідно матеріалів пенсійної справи пільговий стаж позивача на підземних роботах складає 11 років 09 місяців 04 дні, тому у зв`язку з відсутністю правових підстав для перерахунку пенсії відповідно до Закону № 345-VI, було прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 . ГУ ПФУ в Донецькій області в цих правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України. Відповідно до наявної в матеріалах справи, заяви про перерахунок пенсії, судом встановлено, що 13.06.2022 ОСОБА_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою за перерахунком пенсії за віком відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV та статті 8 Закону № 345-VI у зв`язку із набуттям ним стажу роботи 15 років в підземних умовах на посадах передбачених Списком №1. Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, представником позивача на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області був скерований адвокатський запит від 21.06.2022 року про надання інформації стосовно перерахунку пенсії позивачу. ГУ ПФУ в Донецькій області на вищезазначений адвокатський запит, була надана відповідь від 29.06.2022 № 0500-1502-8/43699. Відповідно до якої відповідачем було зазначено, що ОСОБА_1 з 26.12.2017 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону № 1058-IV. При призначенні пенсії страховий стаж було враховано по 30.11.2017, який складав 30 років 9 місяців 1 день, в тому числі стаж на підземних роботах за Списком №1 10 років. До страхового та пільгового стажу не було враховано період роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати страхових внесків. З 01.04.2020 позивачу без особистого звернення проведено перерахунок пенсії на підставі абзацу 5 ч.4 ст.42 Закону № 1058-IV. За результатами проведеного перерахунку страховий стаж врахований по 31.01.2018, який склав 30 років 11 місяців 1 день. Період роботи з 01.02.2018 по 29.02.2020 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» не зараховано до страхового стажу через відсутність сплати єдиного соціального внеску. З 01.04.2022 позивачу без особистого звернення проведено перерахунок пенсії на підставі абзацу 5 ч.4 ст.42 Закону № 1058-IV. За результатами проведеного перерахунку до страхового стажу зараховано період роботи з 01.02.2018 по 31.07.2019 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та період роботи у жовтні 2020 року (3 дні) у Новогродівській міській територіальній виборчій комісії Покровського району Донецької області. Період роботи з 01.08.2019 по 28.02.2022 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» не зараховано до страхового стажу через відсутність сплати єдиного соціального внеску. Отже з 01.04.2022 страховий стаж позивача складав 32 роки 6 місяців 1 день. До зарахування періодів роботи до пільгового стажу згідно автоматичних перерахунків пенсії відповідно до абзацу 5 ч.4 ст.42 Закону № 1058-IV необхідно надавати довідки, які підтверджують пільговий характер роботи згідно п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637. 06.06.2022 та 13.06.2022 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду ОСОБА_1 надав заяви про перерахунок пенсії. Рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії не приймалось, оскільки з 01.06.2022 був проведений перерахунок пенсії на підставі ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV. За результатами проведеного перерахунку період роботи з 01.12.2017 по 31.07.2019 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» зараховано до пільгового стажу. Період роботи з 01.08.2019 по 31.08.2019 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» зараховано до пільгового стажу для визначення права на пенсію. З 01.06.2022 страховий стаж позивача складає 32 роки 6 місяців 1 день, в тому числі стаж на підземних роботах за Списком №1 - 11 років 9 місяців 4 дні. Враховуючи вищезазначене, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати страхових внесків; період роботи з 01.08.2019 по 28.02.2022 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати єдиного соціального внеску. До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 року (8 місяців) на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати страхових внесків; період роботи з 01.08.2019 по 28.02.2022 (2 роки 6 місяців) на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати єдиного соціального внеску. Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Стаж на підземних роботах ОСОБА_1 складає 11 років 9 місяців 4 дні. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу на підземних роботах повний робочий день 15 років, право на розрахунок пенсії відповідно до Закону № 345-VI відсутнє. Судами встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки щодо стажу для розрахунку: ОСОБА_1 , форми РС-право, номер ПС:914620156067 сформованої станом на 19.07.2022, з якої вбачається, що страховий стаж позивача становить 32 роки 6 місяців 1 день; пільговий стаж позивача становить 11 років. Спірним питанням цієї справи є не зарахування відповідачем позивачу страхового та пільгового стажу за наступними періодами його роботи: період роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати страхових внесків; період роботи з 01.08.2019 по 28.02.2022 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність сплати єдиного соціального внеску та не зарахування до пільгового стажу період його роботи з 01.03.2022 по 01.06.2022, оскільки за даними персоніфікованого обліку відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду і як похідне відмова відповідача від проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі абзацу 3 ч.1 ст. 28 Закону № 1058-IV та ст.8 Закону № 345-VI в розмірі 80 відсотків його заробітної плати. З приводу спірних правовідносин суд зазначає таке. Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін. Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом № 1058-ІV. У відповідності до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно із статтею 14 Закону № 1788-ХІІ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону № 1788-ХІІ знижується на 1 рік. Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Право на пенсію за віком на пільгових умовах робітника на посаді машиніста підземних установок передбачено Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України: від 16.01.2003 № 36; від 24.06.2016 №

461. Таким чином, професія позивача машиніст підземних установок згідно записів у його трудовій книжці, віднесена до Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Як встановлено судами, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач у спірні періоди працював на посаді машиніста підземних установок, що підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 , відповідно до якої у спірні періоди позивач працював: - з 26.04.2007 по 31.03.2011 переведений машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем у шахту на ділянку конвеєрного транспорту на ДП «Селидіввугілля» ВП Шахта 1-3 «Новогродівська», номер запису 14 трудової книжки, спірний період зазначений відповідачем (з 01.05.2010 по 31.12.2010); - з 01.04.2011 по 28.11.2019 зазначено, що ДП «Селидіввугілля» перепідпорядковано Міністерству енергетики та вугільної промисловості, номер запису 15 трудової книжки; - з 29.11.2019 по 06.07.2020 зазначено, що ДП «Селидіввугілля» перепідпорядковано Міністерству енергетики та захисту довкілля України, номер запису 16 трудової книжки; - з 07.07.2020 по час надання адміністративного позову до суду, зазначено, що ДП «Селидіввугілля» перепідпорядковано Міністерству енергетики України, номер запису 17 трудової книжки. Тобто, усі спірні періоди зазначені відповідачем, а саме: з 01.05.2010 по 31.12.2010; з 01.08.2019 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.06.2022 позивач працював на посаді машиніста підземних установок з повним робочим днем у шахті на ділянку конвеєрного транспорту на ДП «Селидіввугілля» ВП Шахта 1-3 «Новогродівська». Записи про спірні періоди роботи засвідчено відповідними печатками підприємства. Аналізуючи викладене, слід зазначити, що спірні періоди роботи позивача є підтвердженими належним чином оформленими записами у його трудовій книжці. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 668/3386/15-а (провадження № К/9901/19127/18). Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2). Також, пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №

637. Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці. Водночас, довідкою № 33 від 01.06.2022, виданою ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено, що ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 по теперішній час (станом на дату надання довідки 01.06.2022) виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за професією, посадою машиніст підземних установок дільниці кт-3, з повним робочим днем у шахті, що передбачена Списком №1 розділом 1 на підставі постанови КМУ № 461 від 24.06.2016. Відповідно до наявних в матеріалах справи, відповіді від 29.06.2022 № 0500-1502-8/43699 та відзиву від 05.08.2022 №0500-2203-7/48700 ГУ ПФУ в Донецькій області, судами встановлено, що позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу через відсутність сплати страхових внесків, єдиного соціального внеску, та сплати внесків до Пенсійного фонду, наступних періодів роботи позивача: з 01.05.2010 по 31.12.2010; з 01.08.2019 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.06.2022. Відносно не зарахування відповідачем періодів роботи позивача з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.03.2022 по 01.06.2022 до страхового та пільгового періодів, через відсутність сплати страхових внесків, слід зазначити, що статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із статтею 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до частини 18 статті 106 Закону № 1058-ІV посадові особи суб`єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI). Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3). Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10). Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (пункт 12). У пункті 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини 1 статті 6 Закону № 2464-VI). Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Відповідно до статті 3 Закону № 2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються, зокрема, за принципом відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Частиною 1 статті 26 Закону № 2464-VI передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов до правильного висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (платника єдиного внеску), а не на застраховану особу. Тож, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником (платником єдиного внеску) свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості страхувальника по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи. Указаний висновок узгоджується з висновками, викладеними в Постановах Верховного Суду у справах: від 02 серпня 2022 року № 560/4616/20; від 27 березня 2018 року № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року; № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року № 199/1852/15-а; від 27 лютого 2019 року № 638/5795/17; від 31 жовтня 2019 року № 683/1814/16-а; від 23 березня 2020 року № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а. Як свідчать матеріали справи, позивач у період часу з 01.05.2010 по 31.12.2010, з 01.08.2019 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.06.2022, працював на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», що підтверджується копією трудової книжки та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Указані періоди роботи позивачу до страхового та пільгового стажу ГУ ПФУ в Донецькій області не зараховані у зв`язку із тим, що відсутні сплати страхових внесків, сплати єдиного соціального внеску та внеску до Пенсійного фонду. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що внаслідок невиконання ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відмова у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 , періодів роботи: з 01.05.2010 по 31.12.2010, з 01.08.2019 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 01.06.2022, є неправомірною і ці періоди повинні бути зараховані до страхового та пільгового стажу за Списком

1. Судами також встановлено, що відмовою у перерахунку пенсії позивачу, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-ІV та статті 8 Закону № 345-VI слугувало не зарахування відповідачем вищезазначених періодів його роботи, що в свою чергу було відображено в відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 29.06.2022 № 0500-1502-8/43699 про те, що стаж на підземних роботах позивача складає 11 років 9 місяців 4 дні. Слід зазначити, що ст. 1 Закону № 345-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Згідно із ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Статтею 10 Закону № 345-VI встановлено, що дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком № 1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Отже, з урахуванням наведеного, правильним є висновок суду першої інстанції, що стаж роботи позивача на підземних роботах, що складає понад 15 років є достатнім та такими, що надає позивачу право на перерахунок пенсії відповідно до приписів ст. 8 Закону № 345-VI. Стосовно вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача. Як було зазначено вище, рішеня оскаржене лише відповідачем. Часткове задоволення позовних вимог у цій справі полягає в тому, що з огляду на дискреційні повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії, місцевий суд з метою ефективного захисту права позивача обрав ішний спосіб захисту. Так, відповідно до матеріалів справи, а саме відзиву ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.08.2022, в якому відповідач зазначив, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області, якими було опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності та було прийнято рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії, але відповідачем, самого рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії на підставі заяви позивача від 13.06.2022, на адресу суду надано не було, окрім цього відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді відповідача від 29.06.2022, в якій зазначено, що рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії не приймалось, оскільки з 01.06.2022 у був проведений перерахунок пенсії позивачу. Призначення та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера та враховуючи, що рішення не приймалось, в якості доказів долучено до відзиву на позовну заяву не було, враховуючи, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 зазначено - адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , тому повторно розглянути заяву позивача, необхідно саме ГУ ПФУ в Донецькій області. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії позивача та зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок розміру його пенсії відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV та ст.8 Закону № 345-VI від 13.06.2022 в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, та зарахувати до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею за Списком №1 періоди роботи: з 01.05.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2019 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 01.06.2022; до страхового стажу періоди роботи: з 01.05.2010 по 31.12.2010, та з 01.09.2019 по 28.02.2022. Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо. Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності подання уточнюючих довідок не відповідають законодавству та не спростовують висновки суду першої інстанції, а інших доводів апеляційна скарга не містить. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 200/3784/22 залишити без змін. Повне судове рішення 09 травня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук