Постанова 4824 № 372/3067/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 372/3067/22 провадження № 22-ц/824/6074/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Кошель К. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Мусійченка Данила Леонідовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року в складі судді Зінченка О. М., встановив: 18.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача. Позов обґрунтовано тим, що 27.04.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KIO0GA00000396. Відповідно до п.1.1. вказаного договору відповідач зобов`язується надати позивачу кошти на строк з 27.04.2007 по 27.04.2017 у вигляді поновлюваної лінії у розмірі 87 305 доларів США, а саме : споживчі цілі 79 000 доларів США, на сплату страхових платежів 8 305 доларів США, винагороду у розмірі 1 185 доларів США. Для здійснення даних перерахувань було відкрито рахунок НОМЕР_1 . Для забезпечення взятих на себе зобов`язань, 27.04.2007 між сторонами було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 . При цьому, згідно п.34 іпотечного договору, було встановлено, що вартість іпотеки складає 99 000 доларів США, що еквівалентно 499 950 грн. 04.10.2010 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу видав виконавчий напис №1256 про звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок коштів від реалізації квартири пропонувалося задовольнити вимоги позивача в розмірі 75 440,45 доларів США, що еквівалентно 596 726,42 грн, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 68 574,91 доларів США, що еквівалентно 542 420,68 грн; заборгованість по відсоткам у сумі 6 442,40 доларів США, що еквівалентно 50 958,74 грн; комісія в сумі 158 доларів США, що еквівалентно 1 249,77 грн та пеня в сумі 265,14 доларів США, що еквівалентно 2 097,23 грн. 22.10.2010 було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 04.10.2010 №1256 про звернення стягнення на квартиру. 29.07.2013 відбулися прилюдні торги з продажу вказаної квартири, яка була продана за 321 200 грн. Кошти отримані від продажу квартири в сумі 273 341,20 грн були перераховані ВДВС Обухівського РУЮ у Київській області. 06.08.2013 при примусовому виконанні виконавчого напису 598 462, 42 грн були направлені відповідачу. 29 квітня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року (справа №372/1720/14-ц) в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовлено. На початку 2022 року позивач відкрив картковий рахунок № НОМЕР_2 та отримав картку «Універсальна», зі строком дії до грудня 2025 року. На даний час позивач не має можливості користуватися даною карткою, так як з невідомих для нього причин з неї постійно знімаються його власні кошти. При цьому вказується - автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по договору №KIO0GA00000396 При відкритті особистого кабінету було виявлено існування за позивачем заборгованості на суму 481 435,80 доларів США, які він повинен внести до 01 січня 1900 року. Відповідач своїм листом повідомив, що 27.04.2007 був укладений кредитний договір №KIO0GA00000396, який на даний час не виконано, тому відповідно до Умов на Правил надання банківських послуг відповідач стягує дані кошти. Вважав дані дії відповідача такими, що порушують права позивача на користування рахунком, як споживача банківських послуг. Посилання банку на Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, де, зокрема, міститься положення п.2.1.1.12.9. про договірне списання коштів, є неправомірним, та таким яке суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Дані правила позивачем не підписувались, він не надавав згоди на списання коштів з його рахунку, що свідчить про неправомірність дій відповідача та законність його звернення до суду. Посилаючись на дані обставини позивач просив суд: визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , заборгованості в сумі 481 435,80 доларів США; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» списати з карткового рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , заборгованості в сумі 481 435,80 доларів США; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 02.02.2023представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Мусійченко Д. Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що з наданих позивачем скрін-шотів сторінки в Приват24 за посиланням «Кредити -Житло в кредит» вбачається, що заборгованість у розмірі 481 435,80 доларів США обліковується не на картковому рахунку № НОМЕР_2 , а за договором № KIO0GA00000396 (рахунок IBAN НОМЕР_3 ), сума угоди -79 999,00 доларів США. Позивачем також надано інший скріншот з програмного комлексу «Приват24» за краткою «Універсальна» ( НОМЕР_4 ) зі строком дії до 12/2025, в якому чітко вказано баланс : «власні кошти - 0.00 гривень, доступно - 0.00 гривень, розрахунковий ліміт - 0.00 гривень». Тобто, з зазначеного скріншоту чітко вбачається, що на картці «Універсальна» № НОМЕР_2 жодна заборгованість не обліковується, а баланс по ній становить

0. Таким чином, з наданих самим позивачем доказів не вбачається тих обставин, на які він посилається як на підстави своїх позовних вимог. З наданої відповідачем виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 чітко вбачається, що позивач розпочав користуватися карткою 20.01.2022, поповнив картковий рахунок на суму 386 грн. У той же день за допомогою картки позивач розрахувався за покупки, витративши спочатку 295,22 грн, а потім 67,09 грн. Залишок на картці (23,69 грн) 23.01.2022 було списано з карткового рахунку на погашення наявної заборгованості позивача. Вважає, що суд ухилився від дослідження доказів, підійшов до вирішення справи формально та дійшов помилкового рішення про те, що банк незаконно нарахував на картковий рахунок борг та що він має таку заборгованість з зазначеного рахунку списати. Суд безпідставно визнав неправомірними дії які банк не вчиняв, а також безпідставно зобов`язав банк вчинити дії, які навіть фактично не можна вчинити, адже неможливо списати заборгованість з картки, яка там не обліковується. Твердження позивача про те, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед банком не відповідає дійсності. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року (справа №372/1720/14-ц) в задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовлено з підстав строку позовної давності. Сплив позовної давності не призводить до припинення зобов`язання. Умовами кредитного договору від 27.04.2007 № KIO0GA00000396, п. 2.2.5 договору передбачено, що позичальник доручає банку здійснювати договірне списання. Оскільки умовами кредитного договору передбачено умову про договірне списання, то сума залишку грошових коштів на картковому рахунку позивача № НОМЕР_2 у розмірі 23, 69 грн була правомірно списана банком на погашення наявної заборгованості за кредитним договором. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не лише не довів свої вимоги, а й обрав неправильний та неефективний спосіб захисту. 12.04.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» - Яндульський Д. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Переглянувши справу в апеляційному порядку за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із наступного. З матеріалів справи слідує, що 27 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №KIO0GA00000396, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 79 тис. доларів США. Для забезпечення кредитного договору 27 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість і банк реалізував передбачене договором право на звернення стягнення на предмет іпотеки. 04 жовтня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу видав виконавчий напис №1256 про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок коштів від реалізації квартири пропонувалося задовольнити вимоги банку в розмірі 75 440,45 доларів США, що еквівалентно 596 726 грн 42 коп. 29 липня 2013 року відбулися прилюдні торги з продажу вказаної квартири, яка була продана за 321 200 грн. 06 серпня 2013 року розпорядженням старшого державного виконавця Обухівського РУЮ Київської області грошові кошти у сумі 245 700 грн (отримані від реалізації квартири кошти за виключенням витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору) були направлені банку. У зв`язку з тим, що заборгованість була погашена лише частково, у березні 2014 року банк у березні 2014 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (справа №372/1720/14-ц) в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6 442,40 доларів США відмовлено, оскільки вказані вимоги пред`явлені після спливу позовної давності про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем. Оскільки після вчинення 04 жовтня 2010 року виконавчого напису банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України, у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів в розмірі 41 223,57 доларів США, комісії, пені та штрафів відмовлено з підстав необґрунтованості їх нарахування. В подальшому ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приват-банку №б/н від 20.01.2022 та отримав кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 , з якої 23.01.2022 банком було списано 23,69 грн (автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості) (а.с.92). Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що він не надавав банку розпорядження на списання грошових коштів з його рахунку. Посилання банку на Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку про договірне списання коштів є неправомірним та суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилався на те, що зобов`язання позивача за укладеним з ним кредитним договором залишились невиконаними, а тому банк правомірно, відповідно до умов кредитного договору №KIO0GA00000396 від 27.04.2022 ( п.2.2.5) списав 13,69 грн з рахунка позивача № НОМЕР_2 з картки «Універсальна», в межах сум, що підлягають сплаті банку. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу строку позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент спливу позовної давності не знала про сплив позовної давності. Разом з тим, суд першої інстанції, з посиланням на ту обставину, що рішенням Верховного Суду в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено, дійшов висновку, що відсутні підстави для нарахування штрафу для позивача, яке порушує його право в отриманні фінансових послуг та підлягає захисту судом. Посилання відповідача на п.2.1.1.12.9 Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку про договірне списання коштів є неправомірним та суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що посилання на Умови та правила надання банківських послуг як на правомірність списання коштів з рахунку позивача є помилковим, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позивача, а тому відсутні підстави вважати, що саме ці Умови та Правила розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до них. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача, що списання коштів з рахунку позивача було здійснено не на підставі пункту Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позивача, а на підставі п. 2.2.5 кредитного договору, який був підписаний сторонами. Частиною 1 статті 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання. Відповідно до п. 2.2.5 укладеного між сторонами кредитного договору №KIO0GA00000396 від 27 квітня 2007 року передбачено, що позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, ненаданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку. Отже, як умовами укладеного між сторонами договору, так і наведеними нормами права передбачена можливість під час розрахунково-касового обслуговування клієнта здійснювати списання заборгованості клієнта перед банком, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають умовам укладеного кредитного договору, зобов`язання за яким не є припиненим, та нормах чинного законодавства. Списання грошових коштів з рахунку позивача відбулося на підставі укладеного ним кредитного договору, умовами якого прямо передбачене таке списання за наявності певних обставин, тобто на підставі договірного зобов`язання. За таких підстав вимоги позивача про відновлення залишку коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Доводи позивача про те, що на його картковий рахунок № НОМЕР_5 банком було нараховано заборгованість в сумі 481 435,80 доларів США є безпідставними. Відповідно до наданого позивачем скріншоту зі сторінки в Приват24 за посиланням «кредити- житло в кредит» вказана заборгованість обліковується за договором KIO0GA00000396 (рахунок IBAN НОМЕР_3 ), сума угоди -79 999,00 доларів США. Відповідно до наданого позивачем скріншоту зі сторінки «Приват24» за карткою «Універсальна» ( НОМЕР_4 ) обліковуються : «власні кошти - 0.00 гривень, доступно - 0.00 гривень, розрахунковий ліміт - 0.00 гривень». На картці «Універсальна» № НОМЕР_2 жодна заборгованість не обліковується, а баланс по ній становить

0. За таких підстав правові підстави для зобов`язання відповідача списати з карткового рахунку № НОМЕР_2 заборгованості в сумі 481 435,80 доларів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скарги задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки вимоги позивача не підлягають задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору за позовом, пов`язаним з порушенням її прав на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому АТ КБ «ПриватБанк» підлягає компенсації за рахунок держави сплачений до суду апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 4 465,80 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Мусійченка Данила Леонідовича задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) 4 465,80 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень 80 копійок) судового збору, сплаченого у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 травня 2023 року. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк